Сила самоорганізації: як у Литві батьки створили ідеальний дитячий садочок

Бути європейцем — це вміти самоорганізовуватися.

У литовському містечку Укмерге немає проблем із державними дитячими садочками. Але рік тому група батьків вирішила, що буде краще, якщо їхні діти ходитимуть не у звичайний садок, а в лісовий.

Посеред лісу (до найближчого міста - близько 20 км) вони зробили місце для вогнища, розвісили гамаки для денного сну і зробили саморобні "шафки" із гілок.

Так почався Vėjo šalies vaikai, головним принципом якого є максимальний контакт дітей із природою та їхнє навчання самостійному подоланню труднощів.

Згодом простір садочка лише розвивався. Головна зміна — з'явилася юрта, справжня, зроблена (певно, єдиним) литовським майстром із будівництва юрт.

Тепер у погану погоду діти ховаються у ній.

Тут же відбуваються заняття, які багато в чому базуються на принципах вальдорфської педагогіки. Але більшість часу дошкільнята роблять щось надворі — у травні, коли я там був, вони плюскались у ставочку (нагадую — початок травня і прохолодна Литва).

Трохи про фінансово-організаційний бік питання. Спершу батьки залишалися з дітьми по черзі.

Згодом вдалося найняти пані, яка робить це щоденно, а в рамках європейської волонтерської служби на допомогу виховательці сюди приїхала українська волонтерка (працює 4 дні на тиждень).

Поряд — скаутський табір. Скаути приїжджають туди позмінно й лише від часу до часу, але табір теж має двох своїх ЄВС-волонтерів, румунку та італійця, які працюють фізично, аби все в таборі було справним.

Те, що робиться для табору, теж може використовуватися садочком (як вищезгаданий ставок). Багато чого (вовна, тирса, обрізки деревини, частково — продукти) вдається дістати безкоштовно в друзів чи друзів друзів.

Суттєво допомагають спонсори та влада міста Укмерге.

Садок співпрацює з подібними закладами в Литві та сусідніх країнах, вони обмінюються досвідом та навчаються самі в себе. Кількість дітей у ньому збільшується.

Єдиний аспект, до якого я ставлюся трохи скептично — те, що значна частина батьків у цьому садку є опонентами вакцинації. Але з іншого боку — поки дискусія про щеплення триває, дітям треба кудись ходити.

А тут вони і ходять, і бігають, і скачуть, і взагалі виглядають дуже щасливими.

Дитинство на природі, без жодних ґаджетів — це можливо. І справді гарно.

Автор допису Volodymyr Dyshlevuk