Швейцарська багатомовність – від курйозів до державної стратегії

У Швейцарії, як відомо, чотири офіційні мови: німецька, французька, італійська і ретороманська. Три перші з них – мови офіційного діловодства.

З 26 швейцарських кантонів 4 мають офіційний статус багатомовних: Берн (німецько-французький), Фрібург (франко-німецький), Вале (франко-німецький) і Граубюнден (німецька, ретороманська та італійська мови).

Випускники середньої школи за стандартами навчальної програми зобов'язані володіти трьома мовами: двома державними на вибір і англійською. Вивчення мов починається ще в дитячому садку, а іноземна мова у початковій школі – один з основних предметів.

Багато жителів країни говорять кількома мовами. Понад 40 зі 100 дорослих швейцарців постійно використовують більше однієї мови. Крім офіційних мов, у Швейцарії поширені такі мови, як англійська, португальська, іспанська, сербська, хорватська та албанська.

Однак навіть знання декількох мов не захищає від неприємних курйозів. Особливо коли ти урядовець і тобі треба робити промови мовою, якою ти не володієш.

Чесно кажучи, далеко не завжди виходить добре. Найкумедніші промови швейцарці люблять поширювати у соцмережах. 

Справжнім хітом стала промова швейцарського президента Йоганна Шнайдер-Амманна. Політик, рідною мовою якого є німецька, у березні нинішнього року робив промову для франкомовного регіону, а тому вирішив говорити французькою. І до речі, на відміну від деяких українських екс-посадовців, промову було зроблено без помилок. 

Однак складнощі вимови призвели до того, що урядовець говорив із надзвичайно серйозним обличчям. Але ж промова була про цілющі властивості сміху! 

Та на відміну від "Азіріва та кровосісь", ці випадки свідчать зовсім про інше – про бажання урядовців бути ближче до своїх громадян, використовуючи рідну для них мову. Не боячись навіть, що особливості твоєї вимови розійдуться на численні пародії. 

Історія цієї країни зберегла один цікавий випадок. Це сталося наприкінці XIX ст. у франкомовній частині німецькомовного регіону Бернська Юрá.

Чиновники-залізничники з Берна надіслали керівництву щойно збудованого на кордоні Швейцарії та Франції вокзалу керівні документи німецькою мовою.

Оскільки цей вокзал знаходився на території кантону Берн, нехай і його франкомовної частини, то ніхто не замислювався про те, що люди можуть не розуміти мови Шиллера і Ґете. Однак в даному випадку відбулося саме так.

Начальник нового вокзалу, на жаль, німецькою не володів, про що чемно повідомив Берн і попросив надіслати службові інструкції та інші папери французькою мовою.

Відповідь з Берна була блискавичною. "Не знаєте німецької? – запитував чиновник з берегів Ааре. – Ну то вчіть!".