Справжнє безбар'єрне середовище: 12 прикладів з Європи

Бути європейцем – це створювати рівні можливості у всіх сферах життя для усіх людей, незалежно від їхнього фізичного стану.

Доступність для інвалідів – не тільки норма життя у містах Європи. Це виконання фундаментальних тез "Загальної декларації прав людини ООН".

У цьому пості я візьму на себе сміливість ознайомити з деякими матеріалами зі свого архіву, що я збирав роками під час своїх мандрівок, які сягнули 51 країни на п'яти континентах.

Унікальні (з моєї точки зору) приклади створення доступності, а точніше, приклади сучасного надання рівних можливостей людям з обмеженими фізичними можливостями в Європі.

1. Запрошую до Лондона. Ми йшли центром столиці Британії. Нам довелося зробити невеличкий гак, бо на нашому маршруті шляховики розвантажували інструменти для ремонту вулиці. 

Коли за 5 хвилин ми верталися тою самою дорогою, то переходити на інший бік вже не було потреби – біля місця ремонту лежав тимчасовий пластиковий пандус.

Щоб не робити незручностей людям!!! А як у нас, коли ремонтують вулиці?

2. Ми прилетіли до Лондона вранці, друзі дарували нам можливість три дні мешкати в одному з центральних готелів.

Ми залишили речі та у зручному дорожньому спортивному одязі вийшли на прогулянку центром міста. Підішли до найдорожчого у місті, тобто, може й у світі пасажу "Burlington Arcade", під скляною стелею якого працюють елітні крамнички.

Удвох з Наталкою швидко та без проблем подолали дві сходинки. Зайшли туди, як до музею гарних та унікальних речей. Через хвилину я відчув, що за нами стежить людина у циліндрі. 

Десь хвилин з 10 ми майже зачаровано розглядали вітрини. І весь цей час ця людина в сірому вбранні нас "пасла", пересуваючись перед нами в нашому темпі. Я вирішив, що в нього викликала підозру людина у візку, іноземець (бо ми спілкувалися українською) у досить простому дешевому несвіжому вбранні.

Мені здалося, що він вважає мене безхатченком чи злочинцем, який хоче щось вкрасти у цьому дорогому маґазині. 

Але за десять метрів до іншого виходу із пасажу на вулицю Пікаділлі наш "вартовий" відчув, що ми збираємося вийти назовні, швидко щось сказав кремезному охоронцю. 

Той швидко заскочив до дверей першого від виходу на вулицю магазинчику та за хвильку з’явився перед нами, тримаючи в руках… розкладний пандус.

Тобто адміністратор у циліндрі побачив, що ми на вході самостійно долали дві сходинки, та відчув свою провину перед нами за завдані незручності.

Він знав, що з другого боку також є сходинки, і супроводжував нас, аби встигнути розкласти пандус хоча б з іншого боку. Коли я з’їхав із висоти якихось 30 сантиметрів, "циліндр" підійшов до мене і вибачився!

3. Я чекаю на ліфт у центрі Мюнхена, столиці Баварії. Цей ліфт піднімає людину на візку майже на саму гору міської ратуші.

Тобто для мене та інших візочників доступна башта в будинку, який почали зводити у середині ХІХ сторіччя.

4. Також у Мюнхені я вперше побачив туристичний потяг, адаптований для інваліда у візку.

5. Деякі кабінки повітряної канатної дороги у столиці Португалії Лісабоні доступні для візка.

6. У садочку в центральній частині Стокгольма (Швеція) розташована тумба з безкоштовною помпою для накачування камер коліс інвалідних та дитячих візків, а також велосипедів.

7. Ми приїхали до столиці Фінляндії міста Гельсінкі. Заздалегідь я забронював хостел, адаптований для візочника.

Але коли ми увійшли у двері, я відчув розчарування – до підлоги першого поверху було чотири чималенькі східці. Адміністратор здалеку побачила мене та попросила трохи зачекати.

За хвилину вона та її колеґа на тачці, такій, як у супермаркетах вантажники розвозять товари, підвезла до сходів якийсь великий рулон із пластмаси. 

За лічені секунди дві тендітні дівчатка трансформували рулон в міцний пандус!!! Такий трансформер я побачив вперше.

8. Вдруге з такою конструкцією я зіткнувся у Стамбулі, біля дуже гарної мечеті на березі протоки Босфор. 

Упевнений, що комфорт для людей, зроблений у такий простий спосіб, не потребував якихось особливих дозволів від турецької будівельної інспекції.

9. Всесвітньо відомий стамбульський пам’ятник ЮНЕСКО "Цистерна Базиліка" (VI-е сторіччя н.е.) обладнаний сучасним підйомником.

Не думаю, що керівництво цього унікального об’єкту повинно було довго затверджувати його встановлення із турецькою владою та культурною орґанізацією ООН.

Також у Стамбулі вперше за роки пересування візком я мав можливість піднятися ліфтом та подивитися наживо 360-градусну панораму "Битва за Стамбул".

10. Приклад глибинного розуміння проблем, які можуть виникнути у інваліда. В Стокгольмі на контейнерах для сміття є спеціальні отвори для того, щоб візочник мав можливість викинути сміття, не принижуючи себе проханням до когось зробити за нього цю майже "інтимну" процедуру.

11. Упевнений, що цей пандус, яким я користувався в об’єкті світової спадщини ЮНЕСКО – соборі Святого Марка у Венеції, фаховий столяр збудував за лічені години.

Зразок швидкого та економного вирішення проблеми для всіх храмів (та і не тільки) в Україні, які ще є недоступними для відвідувачів на візках.

Або, наприклад, фундаментальний пандус на головному фасаді стортингу (парламенту Норвегії) в Осло не псує загального вигляду цієї знакової будівлі.

Ще один приклад - масивний чорний пандус праворуч за білими колонами на головному фасаді робить Президентський палац в столиці Литви Вільнюсі доступним для відвідувача-візочника.

12. Спеціальна кнопка дзвоника для візочника на вході до адміністрації президента Болгарії у Софії.

Для мене "Бути європейцем" – це мати стосунок до створювання "безбар’єрної країни" - України, доступної для усіх її громадян, незважаючи на їх фізичні можливості.

Сьогодні для нашої держави деякі приклади, що я побачив у Скандинавії, Британії, інших економічно розвинутих країнах виглядають на рівні фантастики. 

Але чим ми – українці, гірші за болгар, литовців чи навіть турків? Ми можемо та повинні швидко зробити так, як у них.

Окрім того, запам’ятайте пандус з пофарбованих дощок у головному соборі Венеції. Дешево та дуже ефективно! 

Та хіба важко зробити ще один отвір у контейнері для сміття? Чи ввести законодавчо великі штрафи для тих, хто займає на паркінгах місце, заброньоване для автівок інвалідів?

Треба бажати, наполягати, вимагати та інколи просто самим робити свою рідну Україну європейською.

Чи є Україна Європою – залежить від мене, від тебе, від усіх нас, українців! Від наших мрій, конкретних планів…

Та , головне, від нашої – моєї, твоєї – щоденної роботи!

І наостанок.

Остання світлина зроблена на американському континенті, але цілком відповідає європейському та загальнозахідному відношенню до гуманітарних стандартів та цінностей.

Вказівник у паркінгу столичного міста Оттава біля велетеньської споруди парламенту Канади. Напис: "Паркінг заборонено. Дозволено паркування тільки за інвалідними посвідченнями та для сенаторів".

Краще про статус ставлення до інвалідів і не скажеш!

Допис від Миколи Подрезана