Живу у Кривому Розі, як і всі мешканці цього міста - добре знаю, що таке важка промисловість.
У 2014-2015-му двічі відвідала місто Кошице у Східній Словаччині.
Словаччина - маленька у порівнянні з Україною, але дуже схожа із нею. Словаки розуміють українську мову без перекладача, хоч їм і смішно, бо маємо незвичну для них вимову слів.
Кошице - маленьке у порівнянні із Кривим Рогом, але схоже із ним.
Це промисловий центр Східної Словаччини, у якому розташовано найбільший металургійний комбінат Словаччини - U. S. Steel Kosice.
Більше того, із Кривого Рогу до Кошице ще за радянських часів була прокладена залізниця, якою транспортували залізну руду із мого рідного міста на Кошицький комбінат, що працював саме на нашій сировині.
Ця залізниця працює і зараз, комбінат Словаччини і зараз отримує сировину із Кривого Рогу! Ми багато років були пов'язані, але спитайте у пересічного мешканця міста, - чи він знає про це? Навряд чи.
Отже, що мене вразило у цьому спорідненому нам місті? Найперше, - то його жовто-блакитні кольори.
Так! Саме жовто-блакитні стяги зустрічали нас при в'їзді у місто. Їх було так багато, що здавалося ми не виїжджали з України.
Міські автобуси теж пофарбовані у жовто-блакить. Наш словацький колега, навіть пожартував, що то на нашу честь, і лише трохи згодом пояснив, що ми прибули напередодні дня міста, і всі ці стяги - до свята :-).
Друге, що вразило, - це ставлення місцевих представників влади до майбутнього свого міста.
Розуміючи, що часи залізної руди та металу незабаром скінчаться, що місту потрібні інші містоутворюючі важілі, - основним напрямком розвитку зробили науку, інформаційні технології та туризм.
Було створено IT-парк, у якому насьогодні вже працюють сотні спеціалістів, - цікаво, що багато хто з них - родом із України, запроваджуються програми для іноземних студентів із безкоштовного навчання на певних спеціальностях, які вважаються перспективними для міста, найкращих заохочують залишатися.
Динамічно розвивається туристична галузь, у 2013-му Кошице стало культурною столицею Европи, у 2015-му було запроваджено авіасполучення Кошице- Київ.
Тому для мене - бути європейцем - це рухатися у ногу із часом, працюючи для розвитку своєї країни та міста, робити реальні справи, а не "паперові" та PR.