На сайті Президента України та в українських ЗМІ з’явилася новина про те, що 26 серпня в Мінську відбудеться зустріч у форматі "Україна – ЄС – Євразійська трійка" (Росія, Білорусь та Казахстан).

На ній ніби йтиметься про обговорення питань, пов’язаних з "імплементацією Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, енергетичну безпеку та стабілізацію ситуації на Донбасі".

Звертає на себе увагу сором’язлива згадка "ситуації на Донбасі" між іншим в той час, коли там точаться важкі бої проти російських найманців, які вже використовують не лише танки та "Гради", а й надпотужні системи залпового вогню "Ураган".

Донбас – лише "третя тема", а першою стоїть обговорення з керівниками Митного союзу нашої основоположної Угоди з ЄС

Окрім Президентів України, Росії, Білорусі та Казахстану в столицю Білорусі прибудуть аж три комісари ЄК, - Високий Представник ЄС з питань безпеки і зовнішньої політики Кетрін Ештон, Віце-президент Єврокомісії – Комісара з питань енергетики Гюнтер Оттінгер і Комісар з питань торгівлі Карла де Гухт.

Безпрецедентний випадок.

Сам факт будь-яких переговорів, які потенційно можуть попередити виникнення війни, в міжнародній практиці прийнято вважати позитивом. Проте ж не при наскільки великій кількості неоднозначних, якщо не сказати сумнівних, обставин.

По-перше, проти Білорусі діють санкції ЄС. Вони направлені проти 232 високопосадовців та 25 юридичних осіб. До того ж, існує неофіційна практика обмеження політичних контактів з керівництвом цієї країни.

Тому столицю Білорусі протягом останніх років не відвідував жодний офіційний представник ЄС рівня комісара.

А тут – відразу троє.

По-друге - згідно з нормами міжнародного права "кожна держава володіє правоздатністю укладати міжнародні договори".

У випадку ж Угоди про асоціацію Росія піддає сумніву таке право України.

Схоже, що і ми, і європейці, йдучи на переговори з керівництвом Митного союзу щодо Угоди, по суті, йдемо на поводу у забаганок пана Путіна.

Навіть маленькі Молдова та Грузія знайшли в собі сили не піддатися на шантаж, ратифікувавши аналогічні угоди. Ми ж даємо очевидну слабинку – нагадаю, що договір досі не внесено на ратифікацію у Раду.

По-третє - в умовах, коли Росією ведуться військові дії на знищення проти України, говорити про другорядні (хоча й безперечно важливі) речі - такі як торгівля, енергетика тощо - це взагалі ознака поганого смаку.

Це - неповага до сотень загиблих, тисяч поранених та вже сотень тисяч постраждалих громадян України.

Тим більше, у форматі "Євразійської трійки", чи то Митного Союзу, двоє країн-учасників якого не мають жодного відношення до подій в Україні і не мають реального впливу на президента Росії.

Насправді єдине, чого має домагатися Президент Порошенко сьогодні - це офіційних переговорів у Женеві, в місті, де за традицією вирішується більшість військових конфліктів протягом останнього сторіччя.

Їх формат – Україна, Росія, ЄС, США, ООН, ОБСЄ.

Мета - укладення договору про перемир’я. В ньому мають бути передбачені терміни припинення вогню, гарантії дотримання перемир’я, часові рамки обміну полоненими, виведення російських найманців та важкої зброї назад в Росію тощо.

Будь-які ж інші формати чи порядки денні - то не лише знущання однієї конкретно взятої людини над всім світом, то ще й маніпулювання громадською думкою та пусте витрачання дорогоцінного часу.

А з нашого боку участь у такій грі – це обман самого себе.

Автор: Вадим Трюхан, директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції (2008-2010 рр.), член делегацій України на переговорах з ЄС щодо Угоди про асоціацію та Угоди про спільний авіаційний простір (2007-2010 рр.), Головний експерт робочої групи з європейської інтеграції Реанімаційного пакету реформ.

Думка експертів - позаштатних авторів Європейської правди може не збігатися з думкою редакції.

Читайте також аналітичний матеріал від Сергія Сидоренка - Мінський формат. Розвідка самітом