7 вересня в "європейському кварталі" Брюсселя було гаряче.

Сотні тракторів, що блокували ледь не все місто, бійки з поліцією, палаючі шини, димові шашки та поліцейські водомети – навіть більше, ніж звичний "набор інструментів" лівих, які  намагаються вплинути на політику європейського керівництва.

А ще це – ідеальна ілюстрація того, що внутрішньоєвропейські події, дискусії та конфлікти часом пов’язані з Україною – і за причинами, і за можливими наслідками, і за часом та місцем подій.

Адже однією з ключових причин масштабного протесту фермерів стали російські контрсанкції, запроваджені проти ЄС (а їх першопричиною, як відомо, стала російська агресія на Донбасі та анексія Криму).

В той час, коли протистояння на площі Шумана та підходах до неї досягло свого піку, в одній із заблокованих демонстрантами будівель розпочалися торговельні консультації.

Спершу – в форматі Україна-ЄС (і на них ЗМІ майже не звернули увагу – мовляв, чергова зустріч українських та європейських урядовців). А відразу по завершенню цього раунду – в тристоронньому форматі, за участю Росії. Ці переговори притягнули значно більше уваги. І це не дивно: #зрада, хіба ж можна говорити з РФ:)

Підсумки зустрічі трохи знизили напругу: розмова з росіянами "не склалася".

РФ висунула новий ультиматум. Сторони розійшлися і, найімовірніше, більше не зберуться на рівні міністрів.

Але головною темою нашої статті є не обурення сільгоспвиробників, не зірвані тристоронні консультації і навіть не історія про те, як українським і російським переговірникам вдалося "пробитися через трактори" до заблокованого європейського кварталу.

"Європейській правді" стало відомо про деталі двосторонньої зустрічі міністра закордонних справ Павла Клімкіна та торговельного єврокомісара Сесілії Мальмстрьом. Ці переговори тривали годину і відбулися перед зустріччю за участю РФ.

"Кільце Шумана" після однієї з атак фермерів. На задньому плані в центрі – будівля Ради ЄС, праворуч – Єврокомісія. Фото надав ЄвроПравді один зі співробітників зовнішньополітичної служби ЄС, що спостерігав за протестами зі свого кабінету.

"Зазвичай на таких переговорах ми узгоджуємо спільні позиції на тристоронці, але зараз про це майже не говорили. Лише на початку всі погодилися, що від тристоронки чекати нема чого", - розповів один з учасників зустрічі.

ЗВТ по-новому

Головною ж темою переговорів стала криза, яка чекає на українських експортерів.

Україна попередила: з 1 січня Росія заборонить ввезення всіх без винятку українських сільгосппродуктів.

А протягом ще двох тижнів – різко підвищить тарифи на промислову продукцію, скасувавши режим вільної торгівлі з Україною.

Варіантів уникнути цього сценарію – просто немає, бо санкції "прив’язані" до запуску зони вільної торгівлі Україна-ЄС. А вона почне діяти с 1 січня 2016 року, і Київ навіть не розглядає можливості відмови від цих планів. Більше того, в Києві кажуть, що поступки Росії не мають економічного сенсу.

"Адже росіяни вже зараз негласно закрили для нас ринок, втрати товарообігу – $2 млрд. Якщо з 1 січня буде введено обмеження на російському ринку, буде втрата додатково $0,5 млрд. Незрівнянні значення", - пояснив один із членів української делегації.

Тому на зустрічі в Брюсселі представники українського МЗС та Мінекономрозвитку попросили у ЄС допомоги. Не грошової, а насамперед торговельної – тобто додаткового відкриття ринку ЄС, яке дозволило б мінімізувати вплив російського ембарго на нашу економіку.

"ЄС мав повне право ’послати’ нас після такої пропозиції, але вони погодилися обговорювати деталі, і це саме по собі є перемогою", - зізнався на виході з Єврокомісії один з переговірників.

Той факт, що Україна та ЄС мають намір почати переговори про зміну торговельних умов, визнав Павло Клімкін в коментарі ЄвроПравді.

"Ми домовилися про те, як ми будемо обговорювати розширення можливостей по ЗВТ, а також можливе розширення квот та інші ідеї. Цей діалог почнеться ближчим часом, потрібно тільки зробити низку додаткових розрахунків", - заявив він.

Це дипломатичне формулювання варто окремо "розшифрувати". Річ у тім, що всі параметри ЗВТ (тарифи, обсяги безмитних квот, винятки) вже зафіксовані в Угоді про асоціацію. Міняти їх в односторонньому поряду на користь України Брюссель навряд чи стане.

Із подібними пропозиціями українські представники зверталися і раніше, але відповідь Брюсселя була невтішною. Тим більше – враховуючи фермерські протести, які в цьому разі можуть посилитися.

Тому, за нашими даними, нині всерйоз обговорюється ідея глибокого перегляду Угоди про асоціацію, а саме – її економічної частини.

Це серед іншого означає, що деякі безмитні квоти для українських товарів (перш за все – для сільгосппродукції) будуть збільшені. Натомість європейські товари так само мають отримати додаткові механізми виходу на український ринок.

"Є товари, які ми в принципі імпортуємо, але зараз робимо це з РФ, а можемо везти їх з ЄС", - зазначив один з членів української делегації.

Хоча очевидно, що деякі поступки України будуть більш чутливими. Бо якщо ми хочемо отримати реальні переваги для нашого ключового експорту, то маємо пропонувати щось навзаєм.
 

Навіщо щось міняти?

Ідея змінити параметри ЗВТ – не нова.

Річ у тім, що параметри нашої угоди ґрунтувалися на статистиці торгівлі України та ЄС в 2005-2007 роках. Показники кризових 2008 та 2009 років тоді не бралися до уваги, щоби не занизити обсяги квот для українських товарів. В 2011 основні торговельні параметри вже були узгоджені.

Та минали роки. Через дії Януковича Угода, переговори по якій завершилися, лягла у довгу шухляду і була підписана лише після зміни влади в Україні.

Однак за минулі 8-10 років структура економіки України суттєво змінилася.

Ідеологія Угоди про асоціацію полягає в тому, щоби зняти мита з повного обсягу експорту по якомога більшій кількості товарних позицій. І тому зараз по деяких позиціях квота, надана ЄС для безмитної торгівлі, не адекватна реаліям.

Приміром, для експорту меду річна безмитна квота – 5 тисяч тонн, а лише за січень-травень 2015 року експорт склав 10,6 тисяч тонн. Квота на кукурудзу – 400 тисяч тонн, фактичний експорт за 5 місяців – 3,5 млн тонн(!). Експорт пшениці теж традиційно вищий за обсяг, передбачений угодою.

При квоті на виноградний та яблучний соки у 10 тисяч тонн річний експорт перевищить 100 тисяч тонн (за 5 місяців він майже сягнув 50 тисяч).

Українські виробники найшвидше перевищать обсяги безмитного експорту вівса, перероблених томатів та низки інших позицій.

Але проблема в тому, що ці зміни потрібні нам, а не Євросоюзу. І європейські сільгоспвиробники не будуть в захваті від додаткової конкуренції з боку українців.

Формально процес такого перегляду наразі не розпочався, стверджують співрозмовники ЄвроПравди в ЄК. Але, за нашими оцінками, його імовірність – дуже висока.

"Європейська правда" вже повідомляла про те, з якими ідеями українська делегація вирушила до Брюсселя (див. статтю Україна і ЄС шукають відповідь на російське ембарго).

Ті варіанти, що викладені в матеріалі – зокрема, перехід на параметри другого чи третього року, – досі "на столі переговорів". Однак їхні шанси значно нижчі за імовірність того, що Україна та ЄС розпочнуть повноцінний перегляд параметрів ЗВТ.

До того ж перехід на наступні роки лібералізації не вирішить проблеми наших товаровиробників. 

Так, квоти дещо зростуть – приміром, за 5 років квота на соки має збільшитися вдвічі, на кукурудзу – на 62,5%, на мед – на 20%. Але ж нині за деякими позиціями обсяги експорту вже у кілька разів (а то й вдесятеро!) вищі за планову квоту.

Як це зробити і чи немає небезпеки?

Механізм перегляду Угоди про асоціацію вже є – він передбачений самою угодою.

За статтею 461, Рада асоціації (двосторонній орган, створений в рамках Угоди) має право – беручи до уваги поточні події та стан економіки – "переглядати функціонування угоди в світлі її цілей".

Засідання Ради асоціації очікується в грудні поточного року. Цілком можливо, що саме тоді сторони офіційно запустять процес переговорів про її перегляд.

І найголовніше, що цей процес жодним чином не впливатиме на виконання Угоди в її нинішній редакції – до завершення перегляду документ діятиме у незмінному вигляді.

До слова, небезпеку того, що оновлена угода буде гірша за нинішню, нескладно звести до нуля (звичайно, за бажання влади). Ми просто не будемо завершувати переговори доти, доки не будуть досягнуті параметри, прийнятні для обох сторін.

Чи не найбільшим потенційним ризиком є втручання Москви в переговорний процес.

Адже Росія давно наполягала саме на перегляді угоди, який задовольнив би її побажання.

Тому критично важливо від початку у самому форматі переговорів виключити будь-яке залучення росіян до цього процесу.

З боку європейців проблемою є те, що переглядом лише української угоди ситуація не обмежиться. Очевидно, що Грузія та Молдова порушать питання покращення своїх торговельних умов (адже вони також потерпають від російських обмежень).

Водночас експортний потенціал цих країн (і їхній вплив на ринок ЄС) набагато нижчий за український, тому навряд чи цей аргумент завадить початку переговорів з Україною.

Не квотами одними…

Павло Клімкін наполягає, що  перегляд умов торгівлі – лише один з механізмів допомоги з боку ЄС. Є й інші, і деякі з них діють більш терміново (тоді як переговори щодо змін до угоди можуть тривати рік чи навіть більше).

Зокрема, вже відомо, що за підтримки ЄК в Україні планують відкрити офіси, що допомагатимуть українським експортерам.

Але найбільша увага – до того, щоби вивести на новий рівень співпрацю бізнес-асоціацій.

"Країни Центральної Європи найбільше "піднялися", коли їхні виробництва знайшли місце в технологічному ланцюжку західних промислових гігантів. Наша перспектива – так само тут. Тому потрібно інтенсифікувати діалог бізнесу, щоби той шукав своє місце в промисловому виробничому ланцюжку компаній з ЄС.

Крім того, потрібно, щоби припинилися негативні сигнали від ЄК про нестабільність в Україні і пішли позитивні заяви. Європейський бізнес за цим уважно стежить", - розповів один з учасників переговорів.

Єдине, що варто до цього додати – жодні прохання до європейського бізнесу та до ЄК не спрацюють, поки Україна не почне сама генерувати позитивні сигнали.

Зокрема – про реформи.

Бо навіть якщо ми зможемо отримати додаткові преференції на експорт до ЄС, але не ухвалимо національні процедури сертифікації (для промислової продукції) та не адаптуємо європейську систему санітарного/фітосанітарного контролю (для агропрому), суттєве зростання обсягів торгівлі і далі лишатиметься нашою мрією.