Минуло більше року відтоді, як Росія ввела заборону на імпорт окремих видів агропромислової продукції з країн ЄС. У серпні цього року дія заборони була продовжена до серпня 2016 року.

Одразу після запровадження ембарго з боку Росії Єврокомісія почала вживати запобіжних заходів з метою протидії негативним наслідкам від ембарго.

Попри російське ембарго, експорт ЄС до третіх країн за останній рік зріс на 5,8%. Зокрема, загальний експорт агропродовольчої продукції збільшився на 5,3%.

Чи є це зростання результатом ефективності контрзаходів з боку Єврокомісії – предмет окремого ґрунтовного дослідження. Проте вже зараз можна оцінити, чи може Україна вдатися до подібних контрзаходів у разі запровадження ембарго з боку Росії, яка погрожує ввести заборону на імпорт української продукції з 1 січня 2016 року.

Спочатку стисло про контрсанкції Росії щодо ЄС та про те, що було зроблено у відповідь Єврокомісією.

Отже, з 7 серпня 2014 року Росія запровадила заборону на імпорт деякої сільськогосподарської продукції з країн ЄС, США, Австралії, Канади та Норвегії. 25 червня 2015 року Росія продовжила дію ембарго до серпня 2016 року та додатково включила до списку санкційних країн Ісландію, Ліхтенштейн, Албанію та Чорногорію.

Під заборону потрапили переважно м'ясо та молочні продукти, а також фрукти та овочі. Для ЄС обсяг забороненої продукції склав 5,1 млрд євро, або близько 43% всього експорту агропродовольчої продукції до Росії за 2013 рік.

Найбільш уразливими країнами виявились Литва, Естонія, Польща та Кіпр.

У цих країнах питома вага забороненої продукції в структурі агропродовольчого експорту до Росії за 2013 рік склала відповідно 41%, 18%, 19% та 11%.

В цілому ж Росія була доволі вагомим торговельним партнером для ЄС. Експорт агропродовольчої продукції до РФ до моменту запровадження контрсанкцій складав близько 9,2% всього агропродовольчого експорту ЄС.    

Експорт с/г продукції з ЄС (млн євро)

В результаті з часу початку дії заборони експорт агропродовольчої продукції з ЄС до Росії впав на 43%.

Найбільше постраждали виробники молочної продукції, фруктів та овочів, дещо менше – експортери м'яса.

Разом з тим, незважаючи на російське ембарго, загальний експорт агропродовольчої продукції ЄС збільшився на 5,3% за період із серпня 2014 р. по червень 2015 р.

Однак європейським виробникам вдалося збільшити свої експортні потоки на інші країни: США, Китай, Гонконг, Єгипет, Південну Корею, Мексику...

Основним фактором тут стало послаблення євро, що автоматично підвищило конкурентоспроможність європейської продукції.  Крім того, збільшились експортні потоки (навіть до Росії) продуктів переробки фруктів та овочів, які не потрапили до санкційного списку.

Експорт агропродовольчої продукції з країн ЄС до Росії та решти світу (млн євро)

У відповідь на заборону імпорту до Росії Єврокомісія вжила низку заходів, спрямованих в основному на виробників молочної продукції, овочів та фруктів.

Єврокомісія доволі детально та структуровано інформує виробників та громадськість про вжиті заходи та ситуацію на ринку, про що можна дізнатися на спеціально відведеній інтернет-сторінці. Тому, не заглиблюючись сильно в деталі, усі вжиті заходи можна згрупувати таким чином.

Заходи, спрямовані на зняття надлишку агропродовольчої продукції з ринку. Ці заходи включають:

1. Збільшення періоду безперервних інтервенційних закупок вершкового масла та знежиреного порошкового молока до 29 лютого 2016 року (з вересня 2014 року).

В нормальному ж режимі інтервенційні закупки відбуваються у вікні з 1 травня до 30 вересня. Це означає, що безперервні інтервенційні закупки відбуватимуться до 30 вересня 2016 року.

2. Компенсація частини вартості зберігання для вершкового масла, знежиреного порошкового молока та окремих видів сирів до 29 лютого 2016 року.

Компенсація вартості зберігання сиру була припинена майже одразу через зловживання, оскільки до цієї програми долучались виробники, які не експортували до Росії.

3. Адресна допомога виробникам молочної продукції Естонії, Латвії, Литви (28,7 млн євро) та Фінляндії (10,7 млн євро) як найбільш постраждалим від російського ембарго.

4. Збільшення з 5% до 10% обсягу фруктів та овочів, які організації виробників можуть знімати з ринку та безкоштовно розповсюджувати в школах, лікарнях тощо або використовувати в інших цілях (компостування, вироблення енергії тощо).

Також були вжиті заходи, які стимулювали незбирання врожаю або недозріле збирання. В результаті до кінця липня 2015 року було знято з ринку біля 793 тис. тонн фруктів та овочів вартістю близько 163 млн євро. Зазначений захід триватиме до 30 червня 2016 року.

Додаткове фінансування обсягом у 30 млн євро програм просування європейської продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках в 2015 році. Це додаткові до вже забюджетованих 60 млн євро. Таким чином Єврокомісія співфінансує приватні ініціативи із просування європейської продукції. Наразі ЄК затвердила 41 нову програму просування із загальним бюджетом в 130 млн євро на три роки, половина цих коштів (65 млн євро включно з додатковими 30 млн євро) надійде від Єврокомісії.

Як вже вище зазначалось, здійснюється постійне інформування громадськості та виробників про перебіг торговельного конфлікту, моніторинг ринкової ситуації, вжиті заходи тощо.

На нещастя для Єврокомісії, заборона на імпорт припала на період спадних цін на молокопродукти та відміну квотування внутрішнього виробництва молока з 1 січня 2015 року.

Усі ці фактори, власне, просто нівелювали згадані вище контрзаходи і вилились у протест фермерів, який усі мали змогу спостерігати 7 вересня. Результатом цього став пакет допомоги в 500 млн євро, який переважно стосується виробників молока.  

Натомість дії Єврокомісії щодо підтримки виробників фруктів та овочів виявилися більш вдалими.

Ціни на фрукти та овочі залишалися стабільними, а на деякі позиції навіть зростали. Наприклад, ціни на польські яблука підвищились на 25%.

Комбінація слабкого євро та злотого, стимулювання внутрішнього споживання та перехід на експорт продуктів переробки фруктів та овочів (наприклад, соки, які не підпадають під заборону), допомогли стабілізувати ситуацію в секторі.    

Отже, на що та на кого можна розраховувати українським виробникам, якщо насправді Росія запровадить ембарго з 1 січня 2016 року?

Швидше за все, в короткостроковій перспективі їм доведеться розраховувати лише на самих себе, як, в принципі, переважна більшість і робила до цього часу. І справа тут зовсім не в можливостях чи бажанні Мінагрополітики або інших міністерств, а в об’єктивній реальності.

Першою такою реальністю є те, що, як показує досвід ЄС, на контрзаходи Мінагрополітики потрібні будуть додаткові джерела фінансування.

Зважаючи на брак коштів у державному бюджеті, Мінагрополітики доведеться дуже добре попрацювати над аргументацією задля залучення додаткового державного фінансування, в першу чергу перед Мінфіном.

Сам міністр аграрної політики Олексій Павленко стверджує, що у разі запровадження ембарго нічого страшного не станеться, оскільки експортні потоки агропромислової продукції до Росії й без того впали до рекордного мінімуму.

В цілому по сільському господарству та харчовій промисловості таке твердження є справедливим, проте не все так перспективно виглядає для окремих підгалузей.

Питома вага Росії в агропродовольчому експорті України зменшується з кожним роком: близько 5,5% (або 911,8 млн доларів США) в 2014 році проти 17,7% (1,9 млрд доларів США) в 2008 році.

Такі "традиційні" санкційні продукти в Росії, як молокопродукти, м'ясо, фрукти та овочі, в товарній структурі агропродовольчого експорту до РФ становили 30% ($267,5 млн), або 1,6% всього агропродовольчого експорту України та 21% всього експорту "санкційної" агропродовольчої продукції України.

Іншими словами, через потенційне російське ембарго на агропродовольчу продукцію Україна ризикує втратити лише близько 1,6% експортної виручки, тоді як "санкційні" підгалузі втратять понад 20% своєї експортної виручки.

Проте, як показує теперішня дискусія навколо відміни спеціального режиму оподаткування ПДВ сільського господарства, втрата окремими підгалузями $267 млн не стане вагомим аргументом для Мінфіну.

Друга реальність, яку демонструє нам досвід ЄС, полягає в тому, що попри наявність суттєвого фінансування контрзаходи повністю нівелюються зовнішніми ринковими обставинами.

Наприклад, для молокопереробної галузі ЄС допомога була повністю нівельована спадним ціновим трендом, і російське ембарго тут було ні до чого.

У випадку з фруктами та овочами ціновий тренд був сприятливий для виробників, і додаткова підтримка була радше додатковим доходом або рентою для виробників.

Третя реальність полягає в тому, що

навіть якби Мінагрополітики змогло мобілізувати додаткове фінансування на контрзаходи, то малоймовірно, щоб ці кошти витрачались ефективно.

Навіть ЄС мусів припинити програму компенсації витрат за зберігання деяких видів сирів (одразу через місяць після її запровадження), оскільки до неї долучались підприємства, які навіть не експортували до Росії.

А в Україні система підтримки сільського господарства ще зовсім не реформована. Ця система неодноразово критикувалась на предмет неефективності, спекуляцій та корупції, а діяльність інтервенційного фонду (Аграрного фонду) постійно стає предметом скандальних публікацій.

Єдине, що під силу Мінагрополітики зробити в короткостроковій перспективі, то це налагодження постійного, інформативного, структурованого та легкодоступного каналу інформування громадськості та виробників про різноманітні аспекти аграрної політики, моніторинг ринкової ситуації, детальний опис програм підтримки, аналітичні матеріали тощо.

Прикладів, на які можна орієнтуватись, багато. Взяти хоча б Єврокомісію або міністерство сільського господарства США. 

І роботи тут також дуже і дуже багато.

Автор: Олег Нів’євський,

експерт з питань АПК

Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

Стаття підготовлена VoxUkraine спеціально для "Європейської правди"