3-4 грудня в Сербії відбулася зустріч міністрів закордонних справ Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Та її головним підсумком стало зовсім не те, задля чого глави МЗС 57 країн приїхали до Белграда. 

Відтепер криза в організації досягла того рівня, коли її стало неможливо ігнорувати і довелося – визнати.

Кризу, про яку відомо вже не перший рік, та яку більшість країн намагалися "не помічати". Тепер – після того, як багатогодинне засідання міністрів затяглося до опівночі і все одно завершилося нічим, приховувати очевидне не було сенсу.

"Ми працюємо в атмосфері недовіри", - підсумував засідання генсек ОБСЄ Ламберто Заньєр. 

Звичайно ж, учасники зустрічі сказали також красиві та потрібні слова про важливість дискусії та про унікальні можливості ОБСЄ. Та якщо відкинути дипломатичне розшаркування, стає зрозуміло, що міністерська зустріч виявилася провальною.

ОБСЄ перетворюється на "дискусійний клуб". Більше того, є підстави чекати, що наступного року РФ почне спрямовано працювати на її розвал.

Нині лише дипломатичний етикет не дозволяє главам МЗС говорити про катастрофічну ситуацію. Хоча натяки звучать більше ніж однозначні.

Про кризу в ОБСЄ в четвер, на початку міністерської зустрічі, говорив Павло Клімкін. "Дорогою на останній день МК ОБСЄ: результати туманні, так само, як і погода", - пожартував у п’ятницю вранці заступник глави МЗС Сергій Кислиця.

Та важливо, що це – не лише українська позиція. Це реальність, яка підтверджена фактами.

Вже 12 років на міністерських зустрічах ОБСЄ не може ухвалити підсумкову політичну декларацію – вона була в 2000, 2001, 2002 роках, але відтоді – жодного разу. І цього року, схоже, ситуація повториться.

Є дві причини кризи організації. Перша – Росія. Друга – принцип консенсусу.

Тобто без згоди Москви жодне рішення ОБСЄ ухвалити неможливо.

В п’ятницю організація ухвалила три декларації – щодо  засудження тероризму, обігу наркотиків, протидії екстремізму та заяву щодо придністровського процесу "5+2".

"Але це мішура. По жодному з ключових політичних питань згоди немає. Пропонувалися проекти декларацій і щодо мігрантів, і щодо кордонів, і так далі, але кожного разу російська делегація блокувала проект, з яким були згодні всі інші", - розповів ЄвроПравді в Белграді співрозмовник у дипкорпусі.

А тому виникає питання: навіщо потрібна величезна, громіздка, дорога структура, якщо вона просто не працює?

Вихід з кризи чи її поглиблення?

В Німеччині та Австрії (які головуватимуть в ОБСЄ відповідно в 2016 та 2017 роках) не полишають оптимізму.

Важковаговики Європи планують принципово змінити геополітичну карту.

За словами джерел, Австрія навіть планує організувати саміт ОБСЄ (що видається дивним, адже готовності ухвалювати рішення наразі немає). 

Та поки що реальність доводить, що навіть європейські важковаговики – не всесильні.

Міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр у четвер визнав, що зусилля марні. Про політичну Белградську декларацію не домовилися.

"Ми не можемо знайти згоди щодо прочитання принципів, на які всі погоджувалися, а також щодо роботи інституцій, які ми створили разом. І треба додати, що наші принципи порушуються у неприйнятній формі. Тобто розлом поглиблюється", - заявив він.

Коли Штайнмаєр згадує про розбіжності щодо роботи інституцій – насправді йдеться про Росію.

Глава МЗС РФ Сергій Лавров у Белграді знову заявив, що Росія не погоджується з відсутністю впливу на дві структури ОБСЄ: Бюро з демократичних інституцій та прав людини (БДІПЛ), яке найбільш відоме своїми місіями зі спостереження за виборами, а також Офіс представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ (нині цю посаду обіймає Дуня Міятович).

"Зараз немає мандатів, затверджених на міжурядовому рівні, ні в БДІПЛ, ні у представника зі свободи ЗМІ. І деякі наші західні партнери категорично відмовляються погоджувати принципи діяльності цих інститутів, які, здавалося б, повинні представляти інтереси всіх членів ОБСЄ", - заявив він.

Причому РФ не обходить той факт, що ці органі апріорі мають бути незалежними від країн-членів, адже часто повинні критикувати їх.

Цей конфлікт у п’ятницю ввечері дістав продовження – Міятович поширила заяву, в якій звинуватила Сергія Лаврова у брехні, навела спростування його аргументів і, навзаєм, заявила про подвійні стандарти з боку офіційної Москви.

Та суть конфлікту – не в обміні звинуваченнями.

В березні 2016 року спливає термін повноважень Міятович. Росія, схоже, готується заблокувати призначення її наступника, доки не матиме гарантій контролю над новим представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. А інші країни, швидше за все, не погодяться надати такий контроль Путіну.

Та якщо Москва вирішить піти на такий крок, це означатиме початок руйнування структури ОБСЄ.

І в такому разі нинішній рівень конфлікту в організації буде здаватися дитячими забавками.

Які перспективи?

"Ми не втрачаємо надії, що ОБСЄ повернеться до ефективної роботи, а країни-члени – до виконання принципів організації. Але за нинішньої Росії це навряд можливо", – поділився з "Європейською правдою" один з учасників засідання, який спілкувався на умовах анонімності.

І це, мабуть, найточніша характеристика нинішнього стану речей.

Причому офіційно "ховати" організацію ніхто не стане – так не прийнято в міжнародній практиці. Вона просто може доповнити перелік міждержавних об’єднань, які існують і навіть формально працюють, але ні на що не впливають.

До прикладу, візьмемо ГУАМ – об’єднання Грузії, України, Азербайджану та Молдови, яке було ідеєю Кучми і активно підтримувалося Ющенком, але по тому – занепало. Ви щось чули про ГУАМ? А вони продовжують існувати. В Белграді, приміром, відбулася міністерська зустріч цієї організації.

Тим часом ключові західні лідери почали просувати ідею ОБСЄ як майданчика для двосторонніх зустрічей.

"ОБСЄ дає можливість для двосторонніх контактів, наприклад, міністерська конференція стала першою можливістю для зустрічі глав МЗС Туреччини та Росії після збиття російського літака, і це є додатковим показником того, яким важливим є цей формат", – заявив Франк-Вальтер Штаймаєр.

"ОБСЄ – одна з небагатьох інституцій, де представлені як Схід, так і Захід", – додав він.

Про перспективи ОБСЄ як майданчика для двосторонніх переговорів говорили і Ламберто Заньєр, і поточний головуючий Івіца Дучич. Та у України вже є приклад співпраці з організацією, яка відома як "розмовний клуб". Йдеться, звісно ж, про СНД.

Не найкраща перспектива для ОБСЄ, скажемо відверто.

Єдине, що тримає безпекову організацію на плаву – це її реально працюючі "підпроекти": вже згадані БДІПЛ та Офіс представника з питань свободи ЗМІ, а також спеціальна моніторингова місія на Донбасі.

Та якщо два перших будуть з часом заблоковані чи навіть зруйновані Росією (а такі шанси справді є), то доцільність збереження дорогого і неефективного "клубу за інтересами" опиниться під великим знаком питання.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",
Белград, Сербія