На перший погляд видається, що фармацевтичний ринок в Україні є висококонкурентним, а ціни на ліки, хоч і є високими, але відповідають якості. Окрім того, держава обмежує націнки на медикаменти, що має гарантувати їх мінімально можливу ціну.

Більш того, за останні роки через девальвацію гривні різко збільшилася частка вітчизняних препаратів, що має мінімізувати вплив девальвації гривні на ціни. За підсумками жовтня 2015 року, вона становила 75,7% усіх продажів у натуральному виразі; у грошах (через вищу вартість імпортних препаратів) – 41,4%.

Чи достатньо цього для того, щоб ціни на ліки в Україні були нижчими, ніж в ЄС, чи хоча б аналогічними? Однак часто можна почути зворотнє – що нижчими є ціни на ліки в ЄС. Що ж відбувається насправді?

Для нашого порівняння цін було взято поширені оригінальні препарати (оригінатори) певного виробника, ідентичної форми випуску і упаковки, які вільно продаються в аптечній мережі як в Україні, так і в сусідніх країнах ЄС: Угорщині, Словенії, а також у Грузії. Ціни на оригінатори у цих державах у 2-3 рази нижчі, ніж в Україні.

Ціни на оригінатори в Угорщині, Словенії та Грузії, у порівнянні з Україною (ціна в Україні = 100%)

Більш того, для оцінки конкурентності цін на вітчизняні препарати було порівняно ціни на ідентичні препарати українських виробників в аптечній мережі України та Грузії.

Необхідно сказати, що на деякі ліки, вироблені в Україні, ціни в Грузії значно нижчі (в 2-3 рази), що також може свідчити про низьку конкуренцію на українському фармацевтичному ринку, принаймні у порівнянні з Грузією.

Асортимент на ліки

В Україні, незважаючи на потужне внутрішнє виробництво ліків, асортимент на фармацевтичному ринку досить низький. По-перше, в країні зареєстровано трохи менше десяти тисяч готових лікарських засобів, що на 60% менше, ніж, наприклад, у Франції. По-друге, з 1264 молекул, які містяться в Британському національному формулярі лікарських засобів, який визнаний стандартом для фармакології, в тому числі і ВООЗ, 32% відсутні в Україні.

Таблиця 1. Частка діючих речовин (молекул), яких фізично немає в Україні (у порівнянні з БНФ, який взятий за основу стандартів ВООЗ)

По-третє, на роздрібному ринку України немає багатьох препаратів, діюча речовина яких зазначена в Національному переліку основних лікарських засобів.

Так, з 50 найменувань, обраних для дослідження найважливіших ліків, проведеного ДЕЦ за підтримки ВООЗ в 2012 році, семи оригінальних брендів не було у продажу в жодній аптеці (діючі речовини – атенолол, цефтриаксон ін'єкція, ципрофлоксацин, ко-тримоксазол, ізосорбіду динітрат, ніфедипін, омепразол), десяти не було у продажу у 90% аптек і шести не було у продажу у 70% аптек.

Щодо генериків ситуація була не набагато кращою. Згідно з тим самим дослідженням, у жодній аптеці не було одного генеричного препарату (діюча речовина діазепам) і п'яти не було у продажу у 90% аптек.

Таким чином, в Україні, порівняно з іншими країнами, асортимент лікарських засобів значно нижчий, а ціни на ліки, особливо брендові препарати, значно вищі, ніж в європейських країнах, що свідчить про низьку конкуренцію і є непрямою ознакою серйозної зарегульованості фармацевтичного ринку.

Наслідки для населення

Наслідками низького асортименту та відносно високих цін на ліки для населення є неспроможність більшості українських громадян купувати необхідні для відновлення здоров’я препарати та ефективно долати ті хвороби, які лікуються медикаментозно.

Іншим наслідком є те, що для лікування низки хвороб в Україні неможливо купити усі призначені лікарем препарати.

Так, стандартні протоколи лікування онкохворих дітей містять низку ліків, яких немає у легальному продажу: космеген (для лікування саркоми Юінга, нефробластоми), натулан (для лікування лімфогранулематози), пурінотеол/тіогуанін та ервіназа (для лікування гострого лімфобласного лейкозу), бараклюд (для лікування гепатиту В та С на фоні онкозахворювань), алкеран (для лікування гострого мієлобласного лейкозу, саркоми Юінга, нейробластоми), клофарабін (для лікування резистентних лейкозів).

Більшість з цих ліків виробляються на високотехнологічних виробництвах у розвинутих країнах і були раніше зареєстровані в Україні. Оскільки на даний час вони не зареєстровані в Україні, але для них немає якісних замінників, лікарі продовжують їх призначати і пацієнти вимушені їх купувати/ввозити нелегально.

Ці ліки часто становлять велику частку від стандартної схеми лікування, іноді один препарат – це 10–20% від стандартного кошика, необхідного для хіміотерапії.

Ліки для пересічного українця, який захворів важким недугом, часто є зовсім недоступними. Так, за інформацією благодійного фонду "Таблеточки", на сьогодні для онкохворої дитини на 9 місяців лікування необхідно 500 тис. грн, включаючи внески держави, волонтерів і батьків.

Порівняно із середньомісячним сімейним доходом в Україні у 2014 р. – 4,6 тис. грн – ця сума є недосяжною для більшості громадян.

Таким чином, збільшення асортименту і зниження цін на ліки буде одним з факторів, які значно покращать здоров’я населення, його працездатність та продуктивність і, зрештою, добробут громадян.

Причини високих цін на ліки в Україні

Через соціальне і стратегічне значення фармаринку у більшості країн він підлягає суворому державному регулюванню.

Разом з тим, надмірна зарегульованість без належних компенсаційних механізмів, як, наприклад, реімбурсація і загальнообов'язкове медичне страхування, "надмірна" компетенція державних органів, відсутність чітких правил і термінів призводить до невиправданих витрат як фармабізнесу, так і бюджетних коштів, зловживання чиновниками своїм становищем, що створює широке поле для корупції.

Окрім того, це веде до затягування отримання дозвільних документів, завищення регуляторних вимог.

Все це разом негативно позначається на вартості ліків для кінцевого споживача і незацікавленості виробників у виведенні нових лікарських засобів на ринок України. 

Аби оцінити загальні наслідки від дерегуляції фармацевтичного ринку в Україні, можна проаналізувати ефект від реформи в Грузії.

Попри те, що в Грузії, на відміну від України, не було значного внутрішнього виробництва ліків і розміри економік є неспівставними, грузинський досвід є релевантним для України з низки причин.

По-перше, ті ж самі стартові умови – система регулювання, що залишилась у спадок від СРСР, та значна корупція у всіх сферах життя. По-друге, реформа відбулася відносно нещодавно, у 2009 році, але вже минуло достатньо часу, аби оцінити наслідки.  І нарешті, до реформи регуляторні процедури та практика їх застосування в обох країнах були досить схожими.

Основним заходом дерегуляції в Грузії було визнання реєстрації ліків, які зареєстровані в розвинутих країнах (Великій Британії, Німеччині, Франції, Швейцарії, США, Канаді, Австралії, Японії, Новій Зеландії та Ізраїлі). За рік після дерегуляції:

- кількість гравців на ринку збільшилась на 30%;

- асортимент лікарських засобів збільшився майже удвічі;

- ціни на ліки впали не менш ніж на 25%.

Що ще потрібно зробити Україні?

Завдяки розміру свого ринку, Україна має додаткові можливості для зменшення цін на ліки. 

Зокрема, для покращення конкуренції на фармацевтичному ринку необхідно також спростити ліцензування виробництва.

Такі заходи можуть призвести до розміщення в Україні виробництва деяких оригінаторів, що дозволить ще більше знизити ціни у цьому сегменті фармацевтичного ринку.

Проілюструємо це, порівнявши ціни на два оригінальних лікарських засоби в Україні, Грузії та Угорщині.

На ідентичні лікарські препарати ціни в Угорщині значно нижчі не лише від цін в Україні, але й навіть від тих, що є в Грузії. Причина полягає в тому, що ці ліки виробляють в Угорщині і для угорців їх не треба імпортувати.

Оскільки Україна має відносно великий ринок та інфраструктуру, необхідну для транснаціональних фармацевтичних компаній, заходи із дерегуляції ліцензування виробництва (разом із відновленням макроекономічної стабільність і боротьбою з корупцію) сприятимуть залученню в Україну іноземного виробництва ліків.

І це також сприятиме суттєвому зниженню цін на високотехнологічні препарати.

Автор: Марта Кузьмин,

економіст 

 початковій редакції стаття була опублікована на сайті VoxUkraine

Стаття підготовлена в рамках програми USAID "Лідерство в економічному врядуванні"

В початковій редакції стаття була опублікована на сайті VoxUkraine