Цього тижня в Парламентській асамблеї Ради Європи відбулося неможливе. Українська делегація домоглася відставки президента ПАРЄ Педро Аграмунта.

Здавалося, що для цього немає шансів: в ПАРЄ відсутні механізми відкликання головуючого. Був невеликий шанс завадити його переобранню в січні, але асамблея не схотіла йти всупереч традиціям і залишила Аграмунта своїм керівником на другий рік поспіль.

Ще в понеділок вранці всі без винятку співрозмовники ЄП у розмовах у страсбурзьких коридорах говорили: шансів на успіх не видно. Але одразу додавали: все одно ми зробимо все можливе. По факту, зробили навіть більше.

"Європейська правда" з’ясувала деталі домовленості, за якою Педро Аграмунт погодився залишити посаду, написавши заяву про відставку "за власним бажанням".

І чи не найголовніше – те, що ключовою причиною відставки стала неприйнятна співпраця іспанського депутата з Москвою. Контакти з РФ стають токсичними і здатними знищити кар’єру європейського політика.

Як усе починалося

Педро Аграмунт ще від минулого року отримав імідж "поганого хлопця" для української делегації в ПАРЄ, хоча історія його становлення як депутата із сумнівною репутацією – значно давніша.

Він був головним фігурантом розслідувань про політичну корупцію в асамблеї, але в скандалі про "ікорну дипломатію" забруднилося чимало інших депутатів, а тому тривалий час розмови про цю проблему обмежувалися кулуарами (детальніше – в публікації "Асамблея політичної корупції: як в ПАРЄ знайшли азербайджанські хабарі та російські інтереси").

Хоча українців, звісно ж, не так непокоїла азербайджанська корупційна історія Педро Аграмунта, як те, що він відкрито заявляв про необхідність зняти з росіян політичні санкції, що діють в асамблеї.

Та від січня, коли президент ПАРЄ продовжив свій мандат, він, схоже, відчув повну безкарність.

Апогеєм стала сирійська історія. 21 березня російський "Перший канал" повідомив, що в Дамаск прибула "делегація депутатів ПАРЄ та Держдуми Росії" на чолі з Аграмунтом. Щоправда, в самій асамблеї про це і не чули.

Далі – більше. Аграмунт провів окрему зустріч з Башаром Асадом (звісно ж, росЗМІ повідомили про міжнародну підтримку сирійської влади). Жодної заяви-спростування щодо цього візиту апарат ПАРЄ так і не поширив. Та навіть це не створило підстав вносити питання про відставку до порядку денного – нагадаємо, в ПАРЄ просто не існувало такої процедури.

Тому Аграмунт не мав жодного сумніву, що його просто не можуть покарати.

В Україні часто дорікають владі через відсутність ініціативи за кордоном; через те, що ми лишаємося об’єктом, а не суб’єктом зовнішньої політики. Ця історія є прикладом того, що буває і протилежне.

Все почалося з "невинного" листа із засудженням дій президента ПАРЄ, який взявся поширювати голова української делегації Володимир Ар’єв і під яким потроху збиралися підписи. Досить стандартна процедура, яка не могла злякати голову асамблеї.

До того ж у понеділок вранці на засіданні Бюро ПАРЄ – керівного органу асамблеї – Аграмунт отримав переконливу перемогу. 17 депутатів проголосували проти того, щоби вносити до порядку денного сесії питання скандальної поїздки до Сирії. "За" проголосувало лише 11 депутатів.

І от у цей момент систему ПАРЄ вдалося "хакнути".

Проти правил

За словами одного зі співрозмовників ЄП (який, як і всі інші, ще в понеділок вранці не вірив у перемогу), нам допомогло те, що західноєвропейські депутати "увійшли в раж" і "відчули запах крові".

Депутати одразу кількох фракцій, по суті, порушуючи процедури ПАРЄ, просто заблокували засідання – один за одним брали слово та закликали Аграмунта піти.

Причому, що особливо важливо, це сталося спонтанно, без попередньої домовленості.

Цікава деталь – із 17 впливових членів Бюро, які голосували проти слухань на його закритому засіданні, не найшлося жодного, хто би став на захист свого президента на відкритому засіданні. Так, це той самий "запах крові". Всі, навіть давні друзі росіян, зрозуміли, що тепер не можна ставати на захист політика, який так зганьбився.

До того ж проросійського президента ПАРЄ підвела його нахабність – те, що він уникав прямих відповідей на запитання про сирійський вояж на російському літаку, багато хто сприйняв як образу.

Про подальші події "Європейська правда" писала дуже детально. Аграмунт отримував одну поразку за іншою.

Оголосивши про спеціальні слухання щодо Сирії, він спробував зробити їх закритими для ЗМІ. Джерела ЄП розповідають, що на закритому засіданні Бюро він особисто і кількаразово просив не пускати пресу, бо "буде некомфортно говорити, коли на тебе дивляться сотні очей". Це лише посилило "запах крові", і депутати проголосували за відкриті слухання. До того ж в ПАРЄ схвалили механізм розслідування корупційних звинувачень, які лунали на адресу Аграмунта раніше.

Вівторок також не приніс йому добрих новин. Слухання з сирійського питання стали схожі на публічну порку. А в іспанських ЗМІ з’явилося повідомлення про те, що Аграмунт збрехав, сказавши про узгодження своєї поїздки з МЗС.

Та насправді на момент початку слухань все було вирішено. Президент ПАРЄ повідомив вузькому колу керівників асамблеї, як і коли він подасть заяву про відставку.

Іменем короля

Найвищим політичним керівним органом ПАРЄ є так званий "президентський комітет" – зібрання президента, генсека асамблеї та лідерів політичних груп. Формального засідання цього комітету в ці дні не було, але неофіційно члени цього органу зібралися у вівторок опівдні.

Переконувати колегу Педро їм не довелося – той прийшов із готовністю залишити посаду, але на своїх умовах. Точніше, умова була навіть одна: зберегти обличчя перед власним монархом, королем Іспанії.

Річ у тім, що в четвер 27 квітня король Філіп VI має виступити в пленарній залі зі зверненням до асамблеї. І для Аграмунта вкрай важливо, щоби до кінця поточної сесії, в тому числі на виступі короля, він лишався на посаді президента.

І керівники політичних груп пообіцяли виконати цю умову – в обмін на добровільну відставку одразу після цього.

Отже, схема відставки буде такою: Аграмунт не буде навіть з’являтися у сесійній залі ані в середу, ані в четвер, ані в п’ятницю, за винятком однієї години, коли він приведе короля до зали та слухатиме його з крісла в президії асамблеї.

Далі він проведе короля на батьківщину, а після закриття сесії – прийде на засідання Бюро, щоби офіційно оголосити про відставку.

А тепер сюрприз: протягом ще місяця ця відставка не буде оформлена документально. Письмову заяву про те, що Аграмунт складає з себе повноваження президента, він принесе з собою на зустріч президентського комітету та Бюро ПАРЄ, яка відбудеться 29 травня в Празі. А вже на наступному Бюро, наприкінці червня, асамблея матиме змогу обрати нового президента.

В обмін на це лідери груп гарантують, що не блокуватимуть участь Аграмунта у "королівській панелі". (До слова, гарантії того, що ЗМІ не питатимуть короля про ганьбу його підданого, ніхто не давав, і це з великою імовірністю станеться.)

Поза тим, у вівторок пообіді в Палаці Європи точилася дискусія – чи не "кине" Аграмунт усіх своїх колег? Адже без його заяви змістити його юридично неможливо. Та переважна більшість сходяться на думці: ні, не кине, бо від того програє ще більше.

Йому просто не пробачать обман і не дадуть працювати, створивши нестерпні умови.

Та для України головний результат вже досягнуто, безвідносно до того, піде Аграмунт чи залишиться.

Головна причина, через яку ПАРЄ вирішила "вигнати" свого президента – те, що він перетнув межу у співпраці з РФ.

Це те, що ми мріяли побачити ще у 2015 році. Та насправді дуже добре, що це стається зараз.

Тісне спілкування з Росією для європейців стає таким, що б’є по їх авторитету. Друзі Путіна стають нерукоподаваними – принаймні, члени ПАРЄ відтепер мають наочний доказ цього.

"Руїнами проросійської коаліції в ПАРЄ задоволений", – написав після публічного покарання Аграмунта один з членів української делегації, нардеп Борислав Береза.

І з ним цього разу складно не погодитися. 

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",
зі Страсбурга