Третього вересня рівно опівдні за місцевим часом на ядерному полігоні Пхунгері, у північно-східній частині Корейського півострова, пролунав потужний вибух. Його сила – у 5-10 разів більша за всі попередні вибухи, що проводилися в КНДР.

Нині є достатньо підстав стверджувати, що йдеться про вибух термоядерної (водневої) бомби. Про це каже не лише офіційний Пхеньян (владі КНДР давно ніхто не вірить на слово), але й західні експерти-ядерники.

І це – не рядове питання.

Відучора світ увійшов у нову еру північнокорейської ядерної загрози.

По-перше, це означає, що рівень військових технологій Північної Кореї досі був недооцінений. А отже, невдовзі Пхеньян може здивувати нас також іншими "сюрпризами".

По-друге, з технологією водневої бомби Пхеньян може в рази збільшити кількість ядерних боєголовок, бо отримає доступну та недорогу "ядерну вибухівку".

По-третє, термоядерну бомбу значно легше помістити у міжконтинентальну ракету, здатну сягнути навіть США (у порівнянні з уранієво-плутонієвою бомбою навіть меншої потужності). А отже, корейська загроза для світу суттєво зростає.

Звісно, імовірність атаки корейців на США і досі лишається суто теоретичною (малоймовірно, що КНДР зважиться на таке, та й американська система ПРО має спрацювати), але це точно змінює розклад сил, та впливає на весь світ, включно з Україною.

Термоядерна гонка

В той час як світ пережив пік ядерних перегонів ще у далеких 1950-х та 60-х, країна корейського комунізму долає цей шлях лише зараз, у XXI сторіччі.

Тоталітарна Північна Корея здавна декларує бажання стати ядерною державою – власне, саме через це вона вже кілька десятиріч перебуває під жорсткими міжнародними санкціями, які регулярно посилюються. Щоправда, складно говорити про успіх цих санкцій – попри всі обмеження, Пхеньян став членом "ядерного клубу", і це вже є доконаним фактом.

А сарказм та скепсис тих, хто не вірив в успіх "атомної зброї Чучхе", змінив подив від того, що корейцям вдається долати етап за етапом.

У минулому сторіччі санкції проти Північної Кореї мали на меті переконати Пхеньян відмовитися від ядерної програми; це зробити не вдалося. Далі світ тиснув на Кімів, щоби ті зупинили доволі дорогу програму; відповіддю диктатора стала серія ядерних випробувань, що розпочалися від 2006 року.

Великою проблемою північних корейців стали засоби доставки ядерної зброї. Ця держава не має своєї авіапромисловості, а її повітряний флот складають переважно радянські СУ та МіГи. Пхеньян зробив ставку на міжконтинентальні ракети, але вони то не злітали, то вибухали у повітрі.

Ракетні зусилля КНДР були приводом для жартів усього світу, аж доки в останні роки запуски не стали успішними.

Найновіша модель "Хвасон-14", перший запуск якої символічно був здійснений 4 липня 2017 року (у День незалежності США), за західними оцінками, здатна дістатися континентальної частини Штатів. Але щоразу наголошувалося: для цього Пхеньяну потрібно запускати ракету з легшою боєголовкою.

І от цей день настав.

Фото KCNA, державної агенції КНДР

У неділю північнокорейська агенція KCNA поширила фото "вельмишановного головнокомандувача Кім Чен Ина" поруч із компактною металевою конструкцією у ядерному центрі КНДР; кількома годинами пізніше відбувся потужний вибух на ядерному полігоні; ще за півдня корейці офіційно прозвітували про успішне випробування водневої бомби.

Блеф та правда

Перше запитання, яке виникає після заяв КНДР про свої військові звершення – "чи є правда у їхніх заявах та скільки її?"

Зрештою, торік корейці вже заявляли про термоядерне випробування, але їхні слова не підтвердилися: тоді незалежні заміри показали, що потужність бомби склала 20 тисяч тонн у тротиловому еквіваленті, що вкрай мало для термоядерного вибуху. Тому не дивно, що і цього разу заяви Пхеньяна про термоядерний вибух не можна було сприймати на віру.

Перевірити їх, до слова, також непросто: годі й говорити, що на ядерному полігоні КНДР не бував жоден іноземний спостерігач, і тому доводиться оцінювати лише непрямі ознаки.

Але цього разу експерти одностайні: КНДР справді отримала термоядерну бомбу.

Імовірність цього близька до 100%.

Один із доказів – потужність вибуху. Її оцінки різняться від 120 кілотонн (норвезькі дослідники) до 200 кілотонн тротилу (окремі дослідники в США). Так само є різні дані щодо сили землетрусу, що відбувся після вибуху – називалася магнітуда від 5.8 до 6.3.

Та навіть консервативні оцінки є дуже високими.

На графіці Норвезького сейсмологічного центру співставлені коливання після всіх шести ядерних випробувань, здійснених корейцями. Вибух 2017 року став безпрецедентним і за початковим імпульсом, і за тривалістю та потужністю "афтершоків".

Усі спроби корейців досягти співставного результату зі "звичайними" плутонієвими зарядами не мали успіху. Очевидно, мав місце технологічний прорив.

Теоретично потужності в 120 кілотонн можна досягти великою та багатокомпонентною плутонієвою бомбою (понад 50 років тому британці мали такий досвід). Це зробити складно, але все ж можливо. Однак обсяги плутонію, який мають у розпорядженні корейці, є доволі обмеженими, і виробництво нового потребує часу, тому навряд чи Пхеньян розкидувався б дорогоцінним радіоактивним ядерним матеріалом.

Та головний аргумент на користь термоядерного вибуху – інший.

Фото Кім Чен Ина поруч із бомбою з’явилися недарма.

Це не просто перше фото корейської атомної бомби. Це взагалі перше в історії публічне зображення термоядерної бомби, зроблене в такій деталізації.

Інформація про ядерні креслення та деталі за своєю природою є надсекретною. Досі ядерні держави якщо й публікували фото своїх боєголовок, то лише у зібраному, спорядженому стані, коли бомба стає схожа на велику обтічну трубу. Натомість на великоформатному фото, розісланому корейцями у світові агенції, можна розгледіти не лише обриси, але й деталі новітньої зброї.

"Ми, звісно, не можемо говорити з абсолютною впевненістю, що цей пристрій є термоядерною боєголовкою, але маю вкрай мало сумнівів, що це так і є", – розповів Джеймс Ектон, експерт з ядерної зброї у Центрі миру ім. Карнегі, в коментарі Guardian.

Права частина пристрою на цьому фото – це, власне, і є термоядерна боєголовка. Лівіше від неї – в товщому елементі – звичайний плутонієвий заряд, який слугує "запалом" для термоядерної частини. Найлівіша частина, з’єднана проводами з боєголовкою – блок управління, який ініціює першу стадію вибуху.

А ще до кадру "випадково" потрапив стенд зі схемою роботи боєголовки, а на іншому фото видно "трубу" "Хвасон-14", у носову частину якої поміщається ця термоядерна бомба.

Одкровення корейських військових, звісно, не є випадковими.

Ці картинки були зроблені саме для міжнародного глядача. Їхня мета – довести світові, що Корея справді отримала "двофазну" термоядерну бомбу, та ще й доволі компактну. Ця мета, безсумнівно, досягнута.

Єдиний сумнів щодо цих фото – імовірно, що "високоповажний товариш Кім Чен Ин" стоїть біля макету, а не біля справжньої бомби (адже світлого лідера мали би оберігати від випромінювання). Та суті це не змінює.

Проблеми Кореї

Чому Північна Корея так міцно тримається за свою ядерну програму?

Складно зазирнути в голову диктатору, але тут з великою частиною впевненості можна говорити, що мотив Пхеньяна – доволі зрозумілий.

Попри всі заяви та символічні дії КНДР (як-то запуск міжконтинентальної ракети у день національного свята США), думка про те, що країна Чучхе планує атакувати Штати, навряд чи є коректною. Спланована ракетна атака на Японію – так само малоймовірна. І навіть гаряча війна Північної Кореї з Південною навряд чи входить до середньострокових планів товариша Кіма.

Керівництво Пхеньяна чудово розуміє, що у відкритому протистоянні зі світом на них чекає неминуча, швидка та болісна поразка (нижче про це – трохи детальніше). А от для захисту від колективних "американців" ядерна зброя підходить якнайкраще.

Цікавий факт: досі ніхто не знає напевно, яка частина блефу є в північнокорейській ракетній програмі.

З термоядерною зброєю ситуація більш-менш зрозуміла, а от з ракетами не зрозуміло майже нічого.

Так, світ знає, що Пхеньян може запускати балістичні ракети, та чи вміє він робити це прицільно? Хоча б приблизно? Так, ракети кудись летять, але чи керовані вони?

Так, КНДР навчилася запускати міжконтинентальну ракету-носій, що злітає в космос і звідти повертається на землю. Але чи долетить така ракета до землі, чи не розплавиться боєголовка, коли входить у верхні шари атмосфери? Адже без цього грізна ядерна бомба – це лише фетиш, не більше.

Але в тому й суть корейського підходу, що доводити працездатність своєї зброї не обов’язково. Для ядерного стримування достатньо навіть підозри в тому, що корейська ракета може спрацювати. А це у Пхеньяна виходить якнайкраще.

nbcnews.com

Світ сумнівався у здатності пускати ракети? Ось вони, летять.

Ядерна боєголовка заважка і не долетить до США? Будь ласка, є легенька, ловіть фото.

Невідомо, що на цьому фото? Тримайте термоядерний вибух.

Складно сперечатися, що у Кім Чен Ина чудово виходить тримати світ у тонусі.

"В ядерний попіл"

Термоядерна зброя має важливу для КНДР особливість: зробити першу бомбу – вкрай складно, а от у "масовому" виробництві вони можуть стати навіть дешевшими за плутонієві. Річ у тому, що "зброярський" плутоній отримати складно. Це – нестабільний елемент, який генерується в атомних реакторах, його кількість завжди обмежена. Натомість дейтерій (важкий водень) та літій-6, які потрібні для термоядерної бомби, є значно доступнішими.

І тому світ зацікавлений у тому, щоб вирішити північнокорейську проблему якнайшвидше, доки "мавпа з гранатою" не отримала ящик таких гранат.

Якщо конфлікт справді перейде у гарячу фазу, головним противником Пхеньяна буде саме американська армія. Вашингтон стоїть на захисті як Південної Кореї, так і Японії. На Корейському півострові постійно розміщені американські військові, і це гарантовано не зміниться – американцям потрібен свій форпост у регіоні, а корейці потребують американського захисту.  

А у двобої з армією США Північна Корея не має жодного шансу.

Попри "ядерні" успіхи КНДР, їхнє технологічне відставання є просто неймовірним. Ми вже згадували, що країна Чучхе не має навіть власного літака, на озброєнні стоять лише радянські, не модифіковані екземпляри. Стан системи ПВО – трохи кращий, але сучасною її також складно назвати. В її основі – старі радянські комплекси, на ефективне перехоплення сучасних ракет годі й сподіватися.

Коли йдеться про оборону власної території, то для США ризик ще менший. Американці мають протиракетну систему, здатну з високою імовірністю перехопити навіть балістичні ракети. До того ж, ми вже згадували: нині немає впевненості, чи здатні ці ракети долетіти до Штатів та чи вміють корейці вести прицільний обстріл. Та й ракет "Хвасон-14" та термоядерних боєголовок у них – лічені одиниці, принаймні – на нинішньому етапі розвитку північнокорейської ядерної програми.   

Зважаючи на все це, влітку Трамп був вкрай категоричний, аж до того, щоб обрати військовий шлях. Однак... нині про це не йдеться.

Керівник Пентагону Джеймс Меттіс на терміновому брифінгу в неділю був гранично жорстким у виразах. "Ми не прагнемо повного знищення Північної Кореї, але у нас є достатньо можливостей зробити це", – заявив він.

Щоправда, Меттіс одразу підкреслив: США готові активно захищатися в разі загрози своїй території або ж території країн-союзників з боку КНДР, однак йдеться виключно про відповідь.

"Будь-яку загроза ми зустрінемо масованою військовою відповіддю. Ця відповідь буде одночасно ефективною та приголомшливою", – заявив він. 

Та є й інший аргумент, який стримує американців.

Його назва – Китайська Народна Республіка.

Китай не втомлюється застерігати США від превентивного нападу на Північну Корею без рішення Радбезу ООН і прозоро натякає, що в такому разі буде готовий надати сусідові військову допомогу.

А війна з Китаєм – це зовсім не дорівнює війні зі знесиленою країною Чучхе.

Крім того, Китай лишається ледь не єдиним торговельним партнером Північної Кореї, без його підтримки режим Кім Чен Ина не мав би шансів вижити. Звісно, китайці мають своє пояснення – вони кажуть, що в разі великої війни країна стикнеться з багатомільйонним потоком біженців з півострова. Та у Вашингтоні наполягають, що Китай має робити більше для тиску на свого сусіда.

Остання ініціатива Штатів – про те, щоби піддавати санкціям всі китайські компанії, що торгують з КНДР. А Трамп розвинув цю ідею аж до повного припинення торгівлі з Китаєм (хоча у цю погрозу, звісно, мало хто повірив).

Схоже, у Вашингтоні не виключають, що КНДР хтось "допоміг" зі створенням водневої бомби. Звісно, пальцем ні на кого не показують (навіть суто через те, що з корейцями межують дві відносно дружні ядерні держави – не лише Китай, а й Росія).

Хай там як, але нині всі гравці завмерли з неймовірно піднятими ставками, чекаючи наступного кроку чи то помилки з боку противника. Для Трампа такою "бажаною помилкою" був би випадковий постріл з Північної Кореї у Південну, який дозволив би останній, за підтримки США, "відповісти на напад". В такому разі вся гаряча фаза війни має шанс завершитися за лічені дні. Принаймні зараз, доки ядерна міць Північної Кореї не досягла критичного рівня.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"