Візит Анджея Дуди до Харкова виявився особливим. Ніколи ще польського президента так не чекали в Україні.

Про його приїзд офіційно оголосили в середині вересня, а 3 листопада Варшава оприлюднила деталі поїздки, однак навіть після того візит довгий час «висів на волосині».

Причиною цього була глибока криза українсько-польських стосунків, епіцентром якої цього разу стали пам’ятники та поховання.

Після низки повідомлень про демонтаж надгробків вояків УПА на території Польщі українська сторона - у відповідь - оголосила мораторій на ексгумацію польських поховань на території України. Це розлютило Варшаву, риторика дійшла небаченої гостроти...

На цьому тлі візит польського президента мав дати сигнал, що попри проблеми відносини України та Польщі залишаються стратегічно важливими для обох країн.

Цей сигнал особливо важливий у контексті недавніх проблем у відносинах України з двома іншими сусідами: Угорщиною та Румунією. Але чи вартий він тих поступок, на які довелося піти Україні? Запитання лишається відкритим.

Могильна зустріч

Варто пригадати, з якими проблемами стикнулася України під час нещодавнього загострення у відносинах з Польщею.

Восени у Варшаві неодноразово погрожували заборонити в’їзд до Польщі українським чиновникам, причетним до мораторію на ексгумацію польських могил, а місяць тому польський ”чорний список” став реальністю.

До того ж після скандальної поїздки до Львова польський міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський заявив, що міністерство радитиме президенту скасувати візит в Україну.

Щоб усунути найгостріші питання, Петро Порошенко ініціював термінове засідання консультаційного комітету президентів обох держав. Зустріч відбулася 17 листопада, за її результатами Україна пообіцяла скасувати мораторій на ексгумації. Це рішення й відкрило можливість для візиту Дуди в Харків.

Втім, інтрига залишалася.

Чи стануть президентські консультації у Харкові прикладом подолання проблем у взаєминах? Чи навпаки – генерують нові непорозуміння?

Символічно, що сам візит Анджея Дуди був пов'язаний із могилами.

Президенти  Польщі та України спільно відвідали меморіал жертв тоталітаризму, розташований на місці колишнього полігону НКВС під Харковом, де, серед іншого, у 1940 році було вбито та поховано кілька тисяч полонених польських офіцерів.

І те, що президенти спільно стали на коліна перед могилами загиблих поляків, не залишилося непоміченим у польських ЗМІ.

Але ще до “могильної програми” у Харкові відбувся епізод, який більшість українських ЗМІ не помітили (оскільки в прес-службі президента чомусь вирішили його приховати), але помітили у ЗМІ Польщі.

Президент Порошенко не лише особисто зустрів Дуду в аеропорту. 

Він “по-сімейному”, всупереч усім правилам протоколу, піднявся на борт польського урядового літака, щоби першим привітати колегу.

Дивно, але на Банковій чомусь вирішили не розголошувати інформацію про таку неформальну зустріч. У збірці офіційних фото на президентському сайті відсутні світлини з аеропорту. Повідомлення про зустріч та фото з Порошенком на трапі польського урядового літака було опубліковане в офіційному твіттері Порошенка, але прес-служба дуже швидко видалила цей твіт.

Хай там як, головною родзинкою візиту стали не протокольні подробиці, а заяви політиків. Після покладання вінків до меморіалу та переговорів Порошенко і Дуда разом вийшли до ЗМІ, старанно акцентуючи увагу на позитиві.

Небезпечні домовленості

Петро Порошенко наголосив на незмінності підтримки Польщею територіальної цілісності України та ідеї розміщення миротворців на території ОРДЛО. Останнє питання стає особливо важливим з огляду на те, що у 2018-2019 роках Польща матиме статус непостійного члена Радбезу ООН.

Також Порошенко оголосив про домовленості щодо енергетичної співпраці (будівництво газового інтерконнектора, який дозволить Україні купувати газ у Польщі) та про скорочення «чорних списків».

Втім, треба зважати, що Дуда не зможе самостійно виконати жодну з цих обіцянок.

Повноваження президента Польщі не передбачають важелів ані щодо економічної діяльності держави, ані у сфері міжнародної політики. А тому ці домовленості ще доведеться узгоджувати з польським урядом.

Лише наприкінці виступу Порошенко оголосив про домовленості у сфері історичної політики. Зокрема, президенти домовилися підвищити рівень двосторонньої комісії з питань поховань. Тепер її очолять віце-прем’єри: з українського боку – Павло Розенко, а з польського – Пьотр Глінський.

Таке рішення – давня ідея Польщі. В Україні таку ініціативу пов’язували з бажанням перенести питання у політичну площину, де Варшава мала би змогу просувати свої пропозиції, приміром, включаючи їх в один пакет з економічною або безпековою допомогою.

Примітно, що Анджей Дуда, на відміну від українського колеги, присвятив більшу частину свого виступу не економіці, а історичним питанням.

Дуда був більше ніж оптимістичним і заявив, що ключові перешкоди для історичного діалогу двох країн усунуті.

Ані український, ані польський президент не згадали про питання, яке дало старт кризі – проблему масового знищення українських надгробків у Польщі. Втім, уникнути цієї теми їм не вдалося: вона пролунала у першому ж запитанні від журналістів.

Петро Порошенко заявив, що “вважає варварством” таке нищення могил, однак висловив упевненість, що ця проблема буде вирішена найближчим часом.

Набагато цікавішою стала відповідь Дуди.

Польський президент заявив, що йому болить від фактів нищення надгробків, але одночасно болить від того, що такі монументи можуть ображати почуття інших людей. А отже - хоч цього і не було сказано напряму - схоже, що Польща не намагатиметься притягти до кримінальної відповідальності виконавців цих злочинів.

Дуда також розповів, як будуть відновлюватися українські надгробки.

І якщо ця процедура є частиною домовленостей, то це – ще більша поступка з боку України.

Отже, за словами Дуди, відновленню надгробків має передувати ексгумація, яка повинна не лише довести факт поховань (раніше польська сторона відкидала звинувачення у нищенні надгробків, мотивуючи, що йдеться про пам’ятні знаки, які не супроводжуються похованнями), але й додатково визначити, що саме за люди там поховані та коли вони померли.

Позиція польського президента може видаватися логічною, але достатньо згадати про особливості функціонування УПА, щоби дійти висновку: вона має небагато спільного з реаліями.

На відміну від регулярних армії, вояків УПА ховали таємно, у цивільному одязі, без будь-яких натяків на приналежність до повстанців. Тобто виконати умови, запропоновані Варшавою, фактично неможливо, або, в кращому випадку, це потребуватиме дуже багато часу.

Таким чином, формально погодившись на компроміс, польська сторона де-факто заблокувала відновлення українських надгробків на своїй території.

В очікування наступного кроку

Харківський візит запам’ятався ще двома показовими моментами; обидва вони свідчать, що Дуда справді налаштований не роздмухувати конфлікт між нашими державами.

На спільній прес-конференції президентів польський журналіст попросив Петра Порошенка прокоментувати своє ставлення до Степана Бандери.

Обережно добираючи слова, Порошенко назвав лідера ОУН «видатним співвітчизником, який боровся за незалежність України». Анджей Дуда, який слухав цю відповідь зі скам’янілим обличчям, відразу взяв слово, але не став доповнювати українського колегу чи сперечатися з ним, а обмежився відповіддю на питання журналіста щодо перспектив енергетичної співпраці.

Другий епізод стався вже наприкінці візиту, під час зустрічі Дуди із польською громадою.

Анджей Дуда згадав про українських робітників у Польщі, не називаючи їх біженцями. Навпаки, президент заявив, що гордий, що українці мають можливість працювати у Польщі, не лише відсилаючи додому зароблене, але й одночасно сприяючи розвитку польської економіки.

Це нібито очевидні речі, але вони вигідно вирізняють президента на тлі інших польських політиків. Адже останнім часом представники правлячої польської партії воліють називати українських робітників «мігрантами, що рятуються від війни».

Загалом харківська зустріч двох президентів виявилася досить оптимістичною. Сторони більше говорили про позитив. А про проблеми – головним чином у минулому часі.

Ціною за цей позитив стали чергові поступки України в історичному діалозі з Польщею.

Втім, залишається відкритим питання, чи стануть ці поступки остаточними?

Так, Анджей Дуда декілька разів заявив про вирішення проблем. Та водночас він ані словом не згадав про кілька проблемних питань у наших стосунках, зокрема про вшанування УПА та трактування «геноциду» на Волині. А у правлячій польській партії є чимало політиків, які воліють якнайчастіше піднімати ці теми. Такі політики лишаються і в уряді Польщі.

Чи стануть харківські домовленості стимулом для них полишити історичні суперечки, сконцентрувавшись на чинних викликах обом країнам?

Чи навпаки, чергові поступки України лише підштовхнуть їх до нових історичних звинувачень?

Відповіді на ці питання ми дізнаємося найближчим часом.

Автор: Юрій Панченко, 

редактор "Європейської правди", з Харкова