Слова про те, що Угода про асоціацію "має змінити Україну", чули, поза сумнівом, усі. Але якими вони будуть, ці зміни? Що означає "євроінтеграція" на практиці? Чого вдалося досягти вже зараз і де наша держава відстає?

Ми спробуємо дати відповіді на ці запитання і показати, що життя українців має змінитися практично в усіх сферах. А деякі зміни вже відбулися.

"Європейська правда" спільно з Офісом віце-прем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Урядовим офісом з питань європейської та євроатлантичної інтеграції розпочинає цикл публікацій із назвою "Що змінює асоціація".

Чого чекати виробникам і споживачам промислової продукції від Угоди про асоціацію між Україною та ЄС? Цьому присвячена перша стаття.

* * * * *

Цей рік видався насиченим для євроінтеграції України. Хоч довше та складніше, ніж хотілося би, але завершилася ратифікація Угоди про асоціацію; ми отримали безвіз, приєдналися до конвенції "ПанЄвроМед" тощо.

Минуло майже два роки від початку дії зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Цього року маємо суттєве зростання експорту до ЄС – за 9 місяців він збільшився на $2,8 млрд, або на 29,1% відносно такого ж минулорічного періоду. Важливо, що зростає також несировинний експорт.

Нас довго переконували, що в ЄС "нікому не потрібне наше машинобудування".

Життя спростовує цей міф.

За 9 місяців 2017 року експорт машинобудівної продукції до ЄС зріс на 22,4%, а частка такої продукції в експорті до ЄС нині становить 15,2%. Найбільше ми постачаємо електричних машин та обладнання (ізольованих проводів, кабелів, електричних водонагрівачів тощо).

Це не межа: є підстави розраховувати, що надалі ці показники зростатимуть. Саме для цього Україна має виконувати Угоду про асоціацію в частині технічних бар'єрів у торгівлі. Мовою бюрократії – треба виконати главу 3 Розділу IV Угоди, деталізовану в Додатку ІІІ до неї.

За цією сухою назвою – цілком прикладні речі, які знімають нетарифні бар'єри в торгівлі промисловими товарами між Україною та ЄС. Якщо говорити спрощено, то нетарифні бар'єри – це такі обмеження у торгівлі, які не пов'язані з митами на імпортну продукцію. Ці обмеження пов’язані насамперед з європейськими вимогами до безпечності та якості продукції.

Ідея Угоди про асоціацію – змінити українське законодавство, технічні регламенти та стандарти у промисловості таким чином, щоби українські вимоги збігалися з європейськими.

З одного боку, це дозволить без перешкод експортувати українські промислові товари до ЄС.

Та окрім того, це означатиме європейську якість та безпечність продукції всередині країни.

Тепер по порядку.

Основа для реформування – законодавство, яке Україна повинна гармонізувати з правом ЄС. У сфері технічного регулювання можна говорити про успіх цієї роботи. Вже ухвалені усі сім основних законів, вони перераховані в інфографіці до цього матеріалу. Ці закони, зокрема, наближають наші системи стандартизації, метрології, акредитації, а також оцінку відповідності та ринкового нагляду до європейських.

натисніть для перегляду повної інфографіки

Зрештою, ми повинні отримати точно таку систему технічного регулювання та відповідну інфраструктуру (фахівці, лабораторії тощо), яка працює в ЄС.

Сам собі перевіряючий

Базою реформи технічного регулювання є перехід від старої централізованої системи обов'язкової сертифікації продукції до принципу, що застосовується в ЄС – оцінки відповідності вимогам технічних регламентів.

Цей перехід поступовий, але він триває вже кілька років і має завершитися у 2018 році

Як це працювало за старої системи? Існував список товарів (а він включав практично всі позиції), для яких була обов'язковою державна сертифікація. Нині список постійно скорочується і має бути повністю скасований наступного року.

Натомість впроваджуються технічні регламенти, які встановлюють обов’язкові вимоги до безпечності та якості продукції. Їхнє дотримання перевіряється шляхом оцінки відповідності та/або ринкового нагляду (тобто перевірки в товарній мережі, коли товар вже "стоїть на полиці").

Хто ж проводитиме таку оцінку відповідності?

Для більшості товарів ця функція має бути покладена на самого виробника.

Так і має бути: бізнес сам відповідає за безпечність своєї продукції, сам перевіряє та підтверджує відповідність вимогам. Тобто сфера дерегулюється, виробникам не доведеться отримувати в чиновників купу папірців, а вибірковий контроль держави відбувається вже на етапі роздрібної торгівлі.

Але є винятки – потенційно небезпечні товари. Для них контроль залишається і вдосконалюється. У цьому  списку мають залишитися тільки товари, пов’язані з високим ризиком, які потенційно становлять загрозу життю та здоров'ю людей, довкіллю, національній безпеці тощо (наприклад, обладнання, що працює під тиском, або медичне обладнання).

У цьому випадку спеціально призначені органи проводять оцінку відповідності продукції вимогам техрегламентів та видають виробникові сертифікати відповідності.

Як і в Євросоюзі, ці контролюючі структури акредитовує спеціально створений орган – Національне агентство з акредитації України (НААУ).

ГОСТи геть

Тепер до стандартів.

Якщо ви вирішили виготовляти, приміром, холодильники, то перед тим, як продати товар, вам треба довести, що він відповідає вимогам технічних регламентів. Наприклад, не вибухне, завдавши шкоди власнику. Під кожен технічний регламент розробляється список закріплених стандартів. Щоби виконати вимоги техрегламентів, достатньо дотримуватися цих стандартів (є навіть спеціальний термін: "презумпція відповідності").

Звернемо увагу: дотримуватися стандартів – достатньо, а не необхідно. За нової системи застосування національних стандартів стало добровільним.

Виробнику надається право АБО застосовувати визначені національні стандарти, АБО самому обирати метод досягнення відповідності вимогам регламентів.

Затверджує стандарти новостворений Національний орган стандартизації (ДП "УкрНДНЦ"). Він, згідно з нашими зобов'язаннями за Угодою, є незалежним (тобто не є державним органом влади і не встановлює стандарти лише через те, що вони сподобалися Уряду). Натомість у розробці стандартів беруть участь виробники, тобто учасники ринку.

Підписуючи Угоду про асоціацію, Україна зобов’язалася гармонізувати технічні регламенти, що відповідатимуть вимогам ЄС, у 27 секторах промисловості, як от: низьковольтне електричне обладнання, ліфти, медичні прилади, зважувальні прилади, іграшки тощо (перераховані в Додатку ІІІ до Угоди)  

Ці 27 секторів обрані не навмання.

Вони є перспективними для нас із точки зору експорту, і водночас, за практикою ЄС, підлягають обов’язковій оцінці відповідності акредитованими органами. Для 24 із них у нас уже затверджено техрегламенти.

Залишилось ще три галузевих регламенти: пакування та відходи пакування, високошвидкісні залізниці та вибухові матеріали промислового призначення.

Ми живемо у світі, який дуже швидко змінюють нові технології.

Це зумовлює регулярні зміни у європейському законодавстві, а отже, і ми переглядаємо вже затверджені технічні регламенти, аби привести їх у відповідність до нових директив ЄС. Зокрема, станом на листопад 2017 року переглянуто 5 із 12 технічних регламентів, запланованих на цей рік у Додатку ІІІ до Угоди. Інші регламенти – ще в роботі.

Також Україна зобов’язалася поступово впроваджувати європейські стандарти (EN) як національні та одночасно скасовувати ті національні та міждержавні стандарти, які не відповідають європейським.

Наразі в Україні діють 22 636 національних стандартів. 12 988 з них – гармонізовані з міжнародними та європейськими. Ухвалюючи нові стандарти, ми одночасно позбуваємося радянських рудиментів.

Скасовано усі 14475 застарілих міждержавних стандартів (ГОСТів), розроблених до 1992 року.

Деякі з них уже втратили чинність, решта відійдуть в історію до кінця 2018 року.

Усі ці заходи вже дозволили Україні долучитися до авторитетних міжнародних та європейських організацій зі стандартизації, акредитації та метрології, вказаних у інфографіці.

Так, наприклад, улітку 2017 р. Україна отримала статус організації-компаньйона у європейських комітетах зі стандартизації CEN та CENELEC, а також статус члена в Міжнародному форумі з акредитації (IAF). І це не формальність. З одного боку, повноцінна участь України в їхній роботі дозволяє впроваджувати в нашу промисловість передові світові технології і демонструє відповідність міжнародним стандартам та вимогам.

А з іншого боку, це – дозволяє нам бути почутими при розробці нових стандартів.

Це дивне слово АСАА

Завершенням цієї реформи – і для експортерів, і для пересічних споживачів – має бути підписання Україною угоди АСАА.

Це – абревіатура англійською (так, це латинські, а не кириличні літери), яка перекладається українською як "Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції". Україна має підписати ACAA з ЄС, і ми чекаємо, що це станеться наступного року.

Підписавши з Україною цю угоду, Євросоюз визнає, що наші законодавство, інституції та інфраструктура, а також наші технічні регламенти і стандарти відповідають його вимогам. А отже, українські виробники більше не будуть змушені проходити додаткову оцінку відповідності.

Нині експортери потенційно "небезпечної" промпродукції змушені отримувати сертифікати відповідності виключно на території ЄС.

Після початку дії ACAA вони зможуть пройти усі випробування та отримати необхідні документи тут, в Україні.

Ці документи будуть визнаватися в ЄС (так само Україна визнаватиме європейські сертифікати відповідності – наприклад, потрібну лікарням медичну техніку не затримуватимуть на кордоні через відсутність підпису якогось чиновника). Також українські виробники самостійно зможуть маркувати свою продукцію загальновідомим знаком "СЄ" (див. інфографіку), що означає відповідність вимогам ЄС.

Угода АСАА спершу буде підписана для трьох пріоритетних секторів промислової продукції: електромагнітна сумісність, низьковольтне електричне обладнання та безпека машин.

ЄС уже розпочав офіційну процедуру оцінювання того, чи відповідає наша система технічного регулювання його вимогам. Перший етап оцінювання відповідності українського законодавства праву ЄС в цілому відбувся позитивно. На другому етапі Єврокомісія перевірить, чи відповідає вимогам ЄС робота НААУ та інших інституцій цієї сфери.

Перевірятимуть обладнання, фаховість співробітників тощо – це забезпечить європейську якість і безпечність промислових товарів для покупців, а експортерам відкриє нові великі ринки збуту. Надалі Угода АСАА буде поступово розширена для усіх 27 секторів, передбачених Угодою про асоціацію.

По суті, йдеться про остаточне прощання з радянською економікою та інтеграцію в сучасний світ.

Полегшиться доступ не лише на ринок ЄС, а й на ринки інших розвинених країн. Водночас інвестори матимуть більше певності щодо неухильності дотримання загальноєвропейських процедур в Україні.

Справді, для частини виробників це означає збільшення витрат виробництва, адже йдеться про впровадження нових європейських стандартів до безпечності та якості промислової продукції.

На сьогодні це – найбільший виклик для наших підприємств.

Однак гармонізація технічних регламентів і стандартів дозволить покращити якість української промислової продукції. Тому витрати на гармонізацію технічних регламентів та стандартів – це інвестиції у власну конкурентоспроможність.

І зрештою, не забуваймо про переваги для споживачів, які матимуть вищі гарантії якості та безпечності товару.

І наостанок трохи історії, яку принагідно гріх не згадати. Пам’ятаєте, як нам казали, що альтернативи Митному союзу для України не існує? Мовляв, треба непосильні кошти, аби інтегрувати промисловість з європейською.

Однак життя довело, що для цього потрібна перш за все політична воля,  копітка практична робота над реформами і бажання самого бізнесу розвиватися – здавалося б, очевидні компоненти національного успіху. Україна могла провести необхідні реформи значно раніше, разом із країнами Центральної Європи.

Та через відсутність волі до змін ми чверть століття залишалися в орбіті Кремля.

Нині наша держава має всі можливості, щоби нарешті подолати цей бар’єр.

Співавтори статті:

Офіс віце-прем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;

Урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;

"Європейська правда"