Вже стало звичним, що Україна перманентно переживає валютні шоки. Від введення гривні в серпні 1996 року з курсом 1,8 грн/$ минуло лише 18 років, а значення курсу зросло ледь не на порядок – в середині серпня 2014 року гривня коливається навколо 13 грн/$. Між тим центральний банк країни не вбачає проблеми в новій девальваційній хвилі.

Це не лише завдає суттєвих втрат українцям, але й ставить під сумнів спроможність країни реалізувати євроінтеграційні наміри.

По суті, НБУ у відповідь на критику стосовно занедбання курсової динаміки гривні знаходить два аргументи (на перший погляд, навіть раціональні). По-перше, стабілізація має відбутися, тільки-но закінчиться військова агресія. По-друге, для НБУ на часі впровадження так званого інфляційного таргетування, повний перехід до якого займе рік-півтора, після чого в Україні запанує макроекономічна стабільність і навіть відбудеться зростання.

Тобто в обох випадках фактично ігнорується необхідність посилення стійкості гривні. Не у форматі режиму фіксованого курсу, а забезпечення зрозумілої курсової динаміки, недопущення галопуючої девальвації, зменшення напруги негативних очікувань, гарантування купівельної спроможності національних грошей – все те, що належить до першочергових завдань будь-якого центрального банку.

Так, з політичних і патріотичних міркувань ми всі бажали б, щоб російська агресія на Донбасі закінчилась якомога швидше. Проте, по-перше, поки ніхто не може сказати, як довго країна перебуватиме в стані неоголошеної війни, по-друге, економіка не може базуватись на "благих намірах" чи "оптимістичних очікуваннях" керівництва. Так, війна може бути "виправданням" втрат, проте чи цього українці чекають від нової влади?

Більше того, зважаючи на втому і значні розчарування громадян від економічних негараздів, лише зрозуміле всім реальне покращання могло б привнести і певне соціальне заспокоєння, стати основою політичної і воєнної стабілізації.

Саме валютна динаміка – найвагоміший фактор і критерій економічної стабільності чи поліпшення.

Будь-хто може легко оцінити результативність дій влади, досяжність декларованих цілей.

Поряд з цим, інфляційне таргетування неможливе без валютної стійкості, прогнозованості курсової динаміки, а низькі процентні ставки неможливі в умовах постійних девальваційних очікувань. Це повністю засвідчують і найвагоміші фінансові взаємозв’язки, зокрема:

·           т.зв. паритет процентних ставок і міжнародний ефект Фішера, які вказують, що процентні ставки чутливо реагують на співвідношення очікуваного або форвардного і поточного курсу (зростання очікуваного або форвардного курсу відносно поточного провокує підвищення внутрішніх ставок);

·           паритет купівельної спроможності або єдиної ціни, за якої зміни у значеннях обмінного курсу "урівноважуються" змінами у рівні інфляції.

Слід також нагадати, що для європейських країн (поза зоною євро), а також країн, які мають наміри поглиблення інтеграції з ЄС, необхідним є дотримання Маастрихтських критеріїв, зокрема – забезпечення відносної стабільності валютного курсу, за якої коливання національної валюти відносно євро не можуть перевищувати певні граничні значення.

Більше того, курсова динаміка часто є визначальною для макроекономічних балансових складових, які є вагомими факторами при оцінці інвесторами платоспроможності країни, а відтак – і готовності надати такій країні додаткові кредити чи інвестиції.

Україна знаходиться в очікуванні широкомасштабної допомоги від міжнародних та європейських фінансових інститутів, що вимагає "наближення" макроекономічних індикаторів до прийнятних (які вказують на некритичність окремих макроекономічних ризиків).

Проілюструємо вплив значення курсу на макроекономічні індикатори. У якості середньорічного показника курсу за оптимістичним сценарієм (малоймовірний, оскільки передбачає навіть певне зміцнення гривні до кінця року) – 10 грн/$, стабілізаційний сценарій (недопущення подальшої суттєвої девальвації) – 12 грн/$, а також девальваційний (утримання тенденції до послаблення гривні) – 14 грн/$.

ВВП. За попередніми оцінками, номінальний ВВП України в 2014 році складе приблизно 1,4 трлн грн. У доларовому еквіваленті ВВП (за різними сценаріями) становитиме $100-140 млрд (таблиця "Макроекономічні індикатори"). Навіть за оптимістичного розвитку подій (курс 10 грн/$) ВВП на душу населення знаходитиметься на рівні $3 тис., тобто на межі, нижче якої знаходяться бідні країни за міжнародною класифікацією.

Платіжний баланс. Дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу України в першому півріччі склав $1,9 млрд (в І півріччі 2013 року відповідний дефіцит сягав $5,4 млрд). Зважаючи на сезонні впливи, на зовнішньоекономічні баланси можемо оцінити дефіцит поточного рахунку на кінець 2014 року на рівні $5 млрд (без урахування заборгованості за російський газ, що виникла у І кварталі 2014 року), або 3-5% ВВП (див. таблицю).

Дефіцит рахунку поточних операцій на рівні 3% ВВП зазвичай не розглядається як надмірно загрозливий, оскільки, вважається, може бути профінансований залученими ресурсами. Дефіцит на рівні 4-5% ВВП вже розцінюється як достатньо ризиковий з погляду надійного фінансування.

Тому за середнього курсу 14 грн/$ зовнішні інвестори й кредитори матимуть значні сумніви в доречності входження в українську економіку.

Макроекономічні індикатори

Зовнішній борг. Оптимістична оцінка загального зовнішнього боргу на кінець 2014 року – $145 млрд. Хоча в кризовий період зовнішній борг багатьох країн досяг психологічно важливої позначки 100% ВВП, однак швидке і суттєве перевищення ним вказаної межі (як і у випадку України) означає значне ускладнення доступу до зовнішніх ринків капіталів, неготовність міжнародних кредиторів до розширення фінансової підтримки.

Держбюджет. Обслуговування (процентні виплати) зовнішніх боргів реалізується безпосередньо з бюджетних ресурсів (погашення основної суми відокремлено від бюджету) і проводиться шляхом т.зв. "фінансування". Оскільки зовнішні борги обслуговуються в іноземній валюті, то вище значення курсу означає більші вилучення з бюджету, а тому й менше ресурсів залишається на "звичні" державні видатки (науку, освіту, економічну підтримку тощо). За однією із зовнішніх позик процентні виплати України мають скласти $40 млн. В такому випадку різниця у вилученнях з держбюджету за різними сценаріями сягатиме 160 млн грн (див. таблицю).

Зростання розривів між доларовою вартістю імпортованих ресурсів і гривневими сплатами українських споживачів призводить до нових бюджетних витрат, що вимагатиме чергового "оновлення" тарифів з наступними витками інфляції та девальвації.

Ризики девальвації і втрати вартості гривні залишаються надвисокими.

Можна стверджувати, що валютна стабілізація сьогодні – це дійсно питання національної безпеки, і здатність влади впоратися з проблемою великою мірою визначатиме довіру до влади загалом.

Автор: Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру ім. Разумкова