Авіакомпанія Wizz Air оголосила про те, що може бути змушена залишити авіаційний ринок України.

Причина цього рішення - нещодавній наказ Державної авіаційної служби України № 686 ("Авіаційні правила"), який вже зареєстрований в Міністерстві юстиції України, але поки офіційно не опублікований. Авіаційні правила містять ряд положень сумнівної економічної доцільності, які значно обмежують конкуренцію на ринку авіаційних послуг і ще більше погіршують становище невеликих компаній-авіаперевізників.

Спробуємо розглянути, які наслідки чекатимуть авіаційний ринок після набрання чинності цими правилами.

Однією з головних причин громадського обурення є пункт 2.2 Авіаційних правил, який передбачає, що для отримання права на експлуатацію міжнародних регулярних або чартерних повітряних ліній авіакомпанії повинні бути під контролем місцевих, тобто більше 50% їх статутного капіталу мають належати або фактично контролюватися, прямо чи опосередковано, громадянами України чи державою Україна.

Це значно жорсткіші правила, ніж обов’язкові умови для місцевих претендентів на отримання ліцензії, які матимуть статус українських національних авіаперевізників.

Для отримання цього статусу достатньо, щоби більше 50% статутного капіталу авіаперевізника належали державі Україна, громадянам України або навіть підприємствам України, незважаючи на те, чи останні повністю контролюються з-за кордону чи ні.

На додаток до вимоги оперативного контролю на місцевому рівні Авіаційні правила передбачають, що призначені повітряні лінії можуть експлуатуватися кількома авіакомпаніями, базуючись на так званих комерційних домовленостях, однак за умови, що авіакомпанії-учасники мають необхідний дозвіл на здійснення повітряних перевезень на відповідній повітряній лінії.

Ще одна кваліфікаційна вимога - це зобов’язання виконувати регулярні повітряні перевезення в межах України протягом не менше ніж останніх 12 місяців . 

Нові правила не мають зворотної сили.

Таким чином, авіакомпанії, які вже мають дозвіл на обслуговування відповідних повітряних ліній, зможуть продовжувати це робити, згідно із вимогами та терміном виданого права. 

Нова кваліфікаційна вимога "проявить себе" тільки тоді, коли авіакомпанії подаватимуть заяви на отримання нових прав на експлуатацію повітряних ліній. Зокрема, це суттєво вплине на здійснення чартерних авіарейсів, оскільки на такі рейси, згідно з новими Авіаційними правилами, дозвіл дійсний протягом шести місяців.

Саме про це йдеться в останній заяві Wizz Air - нові правила не означатимуть миттєвого відходу компанії з українського ринку, проте блокуватимуть відкриття нових маршрутів.

Є прямий наслідок запровадження нових Авіаційних правил для іноземних авіакомпаній.

В майбутньому вони повинні будуть змушені або залишити український ринок, або створити спільне підприємство в Україні, надаючи мажоритарний контроль українським партнерам.

Після цього нова організація змушена буде здійснювати внутрішні авіаперевезення на ринку України, попри те, чи це вигідно їй, чи ні.

Спробуємо дати відповідь - чи можна назвати такі дії законними?

Ключовий принцип міжнародної авіації - це повний і винятковий суверенітет держави над власним повітряним простором.

Цей принцип було кодифіковано Паризькою конвенцією про повітряну авіацію 1919 року і підтверджено Чиказькою конвенцією про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, до яких Україна приєдналась.

Зокрема, стаття 6 Чиказької конвенції передбачає, що жодні регулярні міжнародні повітряні сполучення не можуть здійснюватися над територією або на території Договірної держави, окрім як за спеціальним дозволом або з іншої санкції цієї Держави і згідно з умовами такого дозволу або санкції.

Чиказька конвенція обумовлює значно полегшений режим для нерегулярних перевезень, які згідно з Чиказькою конвенцією включають в себе також і чартерні рейси.

Таким чином, у разі відсутності двосторонніх угод про "Відкрите небо", Україна теоретично має право обмежити здійснення регулярних міжнародних рейсів будь-якою, а то й всіма зарубіжними авіакомпаніями.

Однак український законодавець при розробці Повітряного кодексу України висловився проти заборони.

Замість цього іноземним авіакомпаніям надається право, за умови дотримання певних вимог і наявності спеціального дозволу, на здійснення регулярних міжнародних рейсів з/до України, регулярних рейсів в межах України, міжнародних та внутрішніх чартерних рейсів.

Такий дозвіл надається іноземним авіаперевізникам, якщо:

1) українські авіаперевізники користуються тими ж правами в країні авіакомпанії (тобто діє принцип взаємності);

2) повітряні лінії не можуть обслуговуватися в рамках вже існуючих регулярних рейсів або українськими авіаперевізниками (застосовується для отримання права на здійснення нерегулярних авіаперевезень);

3) це відповідає українському законодавству.

Останній критерій є дещо хитромудрим.

Державна авіаційна служба уповноважена видавати різноманітні положення, а іноземні авіакомпанії отримують особливі права тільки тоді, коли вони відповідають певним умовам. А якщо вони носять дискримінаційний характер?

Певно, це цілком нормально - володіти технічним підґрунтям для захисту від таких звинувачень, якщо вони поширюються як на іноземні, так і на місцеві компанії. Однак очевидно, що, незалежно від національності авіакомпанії, вона може підпорядковуватися лише підприємству, яке контролюється громадянами України, або державою Україна, або спільним підприємством, де українська сторона володітиме контрольним пакетом акцій.

Вимога щодо "мінімального місцевого пакету", який запропонований регулюючим органом, не є унікальним ані в Україні, ані за кордоном.

Він може поширюватися на володіння землею, засобами масової інформації тощо. Метою такого обмеження, зазвичай, є не вилучення іноземних гравців, а повне підпорядкування внутрішній системі нормативного регулювання країни, змушуючи їх здійснювати свою діяльність в акціонерних товариствах, розташованих на території тієї чи іншої країни.

Однак принципова відмінність - подібна вимога повинна базуватись на певних принципових міркуваннях, а обмеження, навіть суворе, встановлюється законодавчим органом, а не міністерством чи авіаційною агенцією без законодавчих повноважень.

На додаток до відсутності необхідного розпорядчого права варто додати, що дії регулюючого органу спрямовані на або приводять до обмеження конкуренції, а тому, швидше за все, підпадають під визначення "антиконкурентних дій" органів влади, які заборонені законом.

Автор: Зоя Милованова - юрист, член редколегії VoxUkraine