Надмірне регулювання заважає розвитку бізнесу і є зайвим тягарем для бізнесу (насамперед — для малого та середнього). У багатьох аспектах державне регулювання є пережитком планової економіки радянських часів.

Для реалізації ініціатив із дерегуляції в аграрній галузі у Міністерстві аграрної політики та продовольства України була створена робоча група "Дерегуляція у агропромисловому комплексі". Робоча група разом із вісьмома іншими розробляє Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій 2015-2020.

До 15 квітня поточного року відбуваються публічні консультації щодо Стратегії. Всі зацікавлені сторони можуть долучитися до реформування галузі через форму на офіційному сайті.

Насамперед маємо задати собі питання - яка дерегуляція потрібна українському АПК?

В сучасних умовах необґрунтоване регулювання може мати наступні форми:

1. Офіційні – це витрати на адміністративні процедури, переважно найменша проблема з усіх.
2. Неофіційні – хабар, який часто платять за вчасне впровадження багатьох дозвільних документів.
3. Затримки – затримка товарів на шляху постачання через процедурні вимоги може призвести до їх псування (особливо це стосується харчових продуктів сільського господарства) або втрати бізнес-партнера.
4. Монополізація – часто регулятивні заходи держави використовуються для  незаконного усунення конкуренції на користь окремих осіб.
5. Втрата інвестицій – затримки, монополізація і корупція ведуть до втрати інвестиційної привабливості економіки. Крім того, протягом останнього десятиліття спостерігається стійка тенденція серед розвинених країн (саме вони є джерелом прямих іноземних інвестицій) сприяти боротьбі з корупцією у третіх країнах. Західні компанії можуть зіткнутися із значними штрафами у своїй країні, навіть якщо їх дочірні компанії були зв’язані з хабарництвом у третіх країнах.

Найкращим способом боротьби із зайвим регулюванням є його скасування.

Однак, якщо скасування неможливе в принципі, дуже важливою є децентралізація процедур, що дозволить уникнути так званої "вертикальної інтеграції" корупції.

Дерегуляція економіки безпосередньо впливає на умови ведення бізнесу. На сьогодні Україна займає 96-те місце у рейтингу за легкістю ведення бізнесу, і найближчим часом уряд ставить за мету потрапити у топ-50.

Однак дерегуляція може мати й певні ризики.

Грузія є країною, яку найчастіше наводять як приклад успішної дерегуляції — скасування державних регуляторів мало досить швидкі результати, які дали поштовх для розвитку підприємництва у країні.

Однак одним із негативних наслідків тотальної дерегуляції у Грузії стало фактичне блокування доступу грузинської продукції до ринків ЄС.

Такий сценарій є неприпустимим для України, яка знаходиться у процесі імплементації Угоди про асоціацію із ЄС та створення Зони вільної торгівлі.

Робоча група із дерегуляції проаналізувала існуючі дозвільні документи та порівняли їх із європейськими аналогами. Із повним аналізом дозвільної документації та пропозиціями експертів можна ознайомитися у відкритому доступі. Наведемо деякі приклади.

В Україні діє "Ветеринарне свідоцтво форми № 2" для харчових продуктів тваринного походження, яке не передбачено законодавством ЄС, зокрема регламентами ЄС, що встановлюють вимоги до харчових продуктів тваринного походження та контролю за ними.

Тобто має місце невідповідність законів України законодавству ЄС.

Зокрема, "ветеринарне свідоцтво" не повинно та не може видаватися на продукти тваринного походження, які є харчовими продуктами (оскільки тварина після її забою вже є харчовим продуктом, а наведений ветеринарний документ стосується виключно живих тварин). Враховуючи зазначене, "Ветеринарне свідоцтво форми №2" має бути скасоване.

Так само в ЄС, на відміну від України, не існує інституту експлуатаційного дозволу на виробництво кормів та преміксів. В ЄС у сфері виробництва, змішування чи приготування кормів та преміксів отримання експлуатаційного дозволу вимагається тільки якщо вони виробляються з використанням кормових добавок. 

Інша картина складається з ветеринарними сертифікатами, застосування яких було врегульовано законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру".

Закон значно скоротив сферу застосування  дозволів, але не скасував їх — адже у цьому випадку регламенти ЄС та українські вимоги збігаються.

Без активної участі громадянського суспільства, експертів, аграріїв та підприємців дерегуляція не спрацює, адже її сутність - не у простому скасуванні всього, а у створенні умов для саморегуляції ринку на засадах прозорих ділових стосунків та справедливої конкуренції.

Отже, підсумуємо: дерегуляція аграрної галузі є передумовою покращення ведення бізнесу та успішного реформування сільського господарства України. Однак дерегуляція, як і будь-яка ініціатива, має проводитися з урахуванням особливостей українського ринку, вимог до харчової та продовольчої безпеки і відповідати стандартам ЄС.

Автор: Олександра Азархіна,

експерт ГО "Центр демократичного відродження"