Мабуть, для пересічного громадянина поняття "міжнародне право" означає те саме, що "стурбованість" низки західних лідерів.

Люди питають – де сучасна зброя? Де було міжнародне право, коли у нас "віджали" Крим? Де воно зараз, коли всі знають про російські війська на Донбасі? Чому не працює Будапештський меморандум?

Так складається популярна нині в суспільстві думка: міжнародне право – це ганчірка, якою всі, насамперед Росія, витирають ноги.

При цьому багато хто забуває, що правові норми в принципі не можуть дотримуватися на 100%, і не лише в міжнародній політиці. Злочини відбуваються і відбуватимуться незалежно від наявності Кримінального кодексу, така вже наша природа.

А насправді не все так погано.

Можу запевнити, що якби не міжнародне право, було б більше війн і більше жертв. Назву кілька міжнародно-правових інститутів, існування яких насправді успішно стримує агресію не тільки Росії:

1.        Суверенність держав.

Україна визнана всім світом як держава незалежна й неподільна. Фундаментальність цього принципу, навіть з урахуванням Криму, не дає Росії можливості визнати незалежність "братніх" ДНР-ЛНР.

2.        Заборона застосування сили у міжнародних відносинах.

Після шокуючої за своїми масштабами Другої світової війни воювати стало геть не модно, а з прийняттям Статуту ООН – ще й протиправно. Президенти більше не пишуть один одному записок "Іду на Ви!", натомість шукають всіляких маскувань та виправдань своїм маленьким інтригам.

Не в останню чергу тому Росія досі не визнає себе стороною конфлікту та не здійснює повномасштабного залучення власних збройних сил.

3.        Міжнародне гуманітарне право – працює.

Незважаючи на істеричні повідомлення ЗМІ про нібито застосування сторонами конфлікту на Донбасі то білого фосфору, то невідомих газів, слід визнати, що людство поки утримується від самознищення.

Мирні жителі здебільшого уникають прямого вогневого ураження, а поранених бійців супротивника у більшості випадків лікують і повертають додому.

Можливо, лише завдяки розумінню реальної можливості бути притягненим до кримінальної відповідальності за воєнні злочини низка командирів стримує свої комплекси.

4.        Договори потрібно виконувати – вислів, відомий ще римлянам.

Хай там як, але Росія є стороною багатьох міжнародних договорів, на положення яких не можна не зважати, інакше настає відповідальність.

Досить згадати зобов'язання Росії виплатити "Юкосу" 50 мільярдів доларів – і вона муситиме це зробити саме з огляду на міжнародне право, під загрозою отримати зустрічне невиконання обов'язків з боку європейських країн.

Необхідно пояснити принципову відмінність права міжнародного від національного та наслідки, що звідси випливають.

По-перше, міжнародне право не має вертикалі влади.

Всі рішення приймаються лише як результат домовленостей, компромісу: відсутній "світовий парламент", немає "галактичної поліції".

По-друге, основа існування міжнародного права – взаємний інтерес держав: взаємний інтерес укласти договір, взаємний інтерес у його дотриманні та настанні негативних наслідків в разі порушення.

По-третє, взаємна відповідальність, яку легко пояснити на прикладі посольств: розгром посольства однієї братньої держави в Києві призведе до розгрому посольства України в братній державі.

Міжнародне право – це раціональна кооперація держав, а не вертикальний примус.

Таким чином, не заперечуючи небездоганність міжнародного права, наполягаю на неабиякій його важливості для сучасного світу. Звісно, не всі проблеми можна вирішити шляхом підписання чергових договорів – в Мінську чи деінде. Як і не можна вирішити проблему безробіття, лише прийнявши "правильний" закон.

Водночас недієвість міжнародного права в очах більшості громадян може пояснюватися насамперед його принциповою відмінністю від права національного.

Якщо до вашої оселі зайде сусід і силою забере собі одну з кімнат, ви зателефонуєте 102 і відновите порядок. А от "міжнародного номеру справедливості" не існує – дзвонити немає кому. Це проблема, від вирішення якої, можливо, залежатиме доля ООН.

Зазначу також, що міжнародно-правова освіта стає дедалі популярнішою серед юристів.

Глобалізація вимагає від держав, культури, бізнесу говорити однією мовою. Звідси зростаючий попит як роботодавців, так і суспільства на розуміння юристами саме міжнародно-правових механізмів взаємодії та їхнього застосування одночасно з національними.

Наостанок висловлю переконання, що потенціал міжнародного права, безумовно, великий, але все в наших руках: проведемо реформи, зміцнимо державу – зможемо активніше впливати на міжнародне право, відновимо справедливість.

Тільки починати треба хоча б з себе.

Автор: Віталій Власюк,

радник юридичної фірми "єПраво",

аспірант кафедри міжнародного права

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка