Хоча "свобода" за своєю природою є поняттям гуманітарним (та ще й трохи заїждженим через однойменний політичний бренд), для економістів вона давно є терміном, який може характеризувати стан та перспективи економіки цілої країни.

Йдеться про "економічну свободу" — фундаментальне право кожної людини керувати своєю власною працею та майном.

Відповідний індекс, за яким можна "виміряти свободу економіки", щорічно розраховується The Heritage Foundation у співпраці з The Wall Street Journal. Він оцінює рівень лібералізації взаємодії держави і бізнесу, враховуючи чотири основні складові свободи економічної діяльності - верховенство права, обмежений уряд, регуляторна ефективність та відкритість ринків.

Індекс економічної свободи – один із найважливіших інвестиційних рейтингів, який всебічно висвітлює економічну ситуацію в різних куточках планети і дає загальну картинку того, з якою країною варто мати справу інвестору, а з якою - ні. 

Існує чітка залежність між рівнем економічної свободи та заможністю країни: чим вільніша країна, тим вона багатша.

Індекс економічної свободи та ВВП на душу населення, $ Джерело: Українське товариство економічних свобод

В економічно вільних суспільствах громадяни і компанії вільні у виборі роботи, виробництві товарів, витратах та інвестиціях будь-яким шляхом, який вони обирають, виходячи із потреб суспільства, попиту на ринку, власне, рівня ділової творчості.

Якщо дивитися на екстремуми, то за часів холодної війни на одному полюсі рейтингу були б капіталістичні США, на іншому –  комуністичний СРСР.

Сьогодні фаворити змінилися, приміром, США за останні 10 років з’їхали на 8 позицій у рейтингу та навіть випали з першої десятки через панування демократів у владі та запровадження величезних видатків на охорону здоров’я, збільшення податків та впровадження нових регуляцій. Серед нових лідерів рейтингу вже не перший рік є Гонконг та Сінгапур, а африканські країни, Куба, Венесуела, Північна Корея  та Україна пасуть задніх.

Індекс економічної свободи України, 1995-2016 рр.  Дані: Heritage Foundation

Україна вже 22-й рік поспіль є учасником рейтингу. Цього року, як і минулого, наша країна посіла 162-е місце зі 178 та вкотре визнана країною з невільною економікою. Індекс економічної свободи України становить 46,8 бала зі 100 можливих. 

Найбільшого значення показник сягнув у 2005 році на фоні Помаранчевої революції. Але навіть тоді результат був 55,8 – "в основному невільна країна".

Серед європейських країн Україна має найгірший показники. Навіть тоталітарна Росія має трохи кращі позиції.

При всій своїй політичній потворності, Росія все ж таки встигла провести низку структурних економічних реформ на початку "нульових": відкрила ринок землі, спростила валютне регулювання, дерегулювала ринок залізничних перевезень тощо.

Низький показник України в Індексі вкотре нагадує, що вона є бідною країною.

Але ми це і так знаємо, навіщо ж нам ця інформація?

Річ у тім, що Індекс економічної свободи і динаміка в ньому також дозволяють зрозуміти, якою буде наша країна в майбутньому. Якщо ми роками борсаємось на одному й тому ж рівні, це означає, що жодних економічних проривів у нас немає і не буде.

Водночас варто розуміти, що розрахунки Індексу будуються на основі офіційної статистики, яка має свою інерцію. Тому не зовсім важливо, яке місце має Україна сьогодні – це відображення ситуації декількох попередніх років.

Важливо, де вона буде за рік-два.  А це – вже пряма відповідальність президента, Кабміну та кожного депутата Верховної ради. Відповідальність перед виборцями і перед суспільством.

Світові економічні перегони найближчого десятиліття - це змагання за інвестиції та інтелект між державами. Сировинно-центрична економіка, де визначальним елементом є ціна на енергоносії та сировину, що в більшості формується урядами держав, яким пощастило виникнути на територіях, багатих сировиною, іде у минуле.

Ми, як країна, маємо ставити собі завдання досягти показників таких країн, як Гонконг, Сінгапур або балтійські країни, які входять до ТОП-20 рейтингу, а для цього необхідно робити кардинальні зміни в економічній політиці.

Для розвиненого світу в контексті економічної свободи сьогодні найгострішим питанням стає міжнародна торгівля. Світ глобалізується, і це є тим напрямком, де експерти The Heritage Foundation бачать ресурс для росту. І хоча через чисельні проблеми з біженцями сьогодні в Європі знову зростають кордони, приміром, створення зони вільної торгівлі між США та ЄС – це одне з тих питань, які можуть збільшити економічну свободу та, відповідно, багатство громадян цих країн.

Але ці питання не дуже турбують Україну, яка має свій власний чималий "букет" проблем. Отже, які ж саме пункти впливають на наш загальний поганий рейтинг?

Індекс економічної свободи базується на 10 окремих індексах, які оцінюються за шкалою від 0 до 100, причому показник 100 відповідає максимальній свободі. В індексі аналізуються 10 компонентів економічної свободи, згрупованих у 4 категорії:

1. Верховенство права (захист прав власності, свобода від корупції).

В цій категорії експерти відзначають невеличке зростання, але нагадують, що олігархи все ще мають суттєвий вплив на політику та бюджетні витрати. В цьому Україна має надзвичайно низькі показники, тому за умови дійсно серйозної боротьби з корупцією ми можемо суттєво зрости в рейтингу.

В цьому ж контексті слід згадати стан захищеності та правове забезпечення права власності. Як нас бачить оточуючий світ, можна визначити за Індексом прав власності, в якому Україна за результатами 2015 року посідає "почесне" 109-е місце серед 129 країн, що оцінювалися. Найгіршою є ситуація із захистом інтелектуальної власності і незалежністю судочинства.

2. Обмежений уряд (фіскальна свобода, державні витрати). Зниження рівня державних витрат на декілька відсотків ВПП, безумовно, відмічено в рейтингу, але й проривом це не назвеш (український уряд розподілює майже половину свого ВВП, у той час як лідери рейтингу - лише 17-19% ВВП).

Фіскальна свобода навіть погіршена порівняно з минулим роком – це також наше традиційно слабке місце.

Очільниця Мінфіну пані Яресько сьогодні говорить про реформу ДФС як один із пріоритетів на наступний рік – що ж, подивимось, що з цього вийде. 

3. Регуляторна ефективність (свобода бізнесу, свобода ринку праці, монетарна свобода) – по цьому пункту ми бачимо повний провал.

Новий КЗПП не прийнятий. Успіхи дерегуляції в деяких галузях нівелюються тим, що багато державних регуляторних органів знаходяться в стані реформування, по суті, вони зависли, що створює додаткову невизначеність для бізнесу. Прикладів цьому достатньо.

4. Відкритість ринків (свобода торгівлі, свобода інвестицій, фінансова свобода).

Свобода торгівлі – чи не єдиний з 10 компонентів, який Україна має на пристойному рівні.

Все ж таки ми є експортно орієнтованою економікою, ще й з діючою угодою про асоціацію з ЄС, тому хоча б тут проблем менше. А от інші компоненти – свобода інвестицій та фінансова свобода – стабільно провальні для нас показники. Покращити ситуацію можуть кардинальні дерегуляційні зміни - такі, як відкриття ринку землі, широке проведення аукціонів з приватизації держмайна, звільнення чиновників тощо.

Окремо хочу сказати про шкідливі "економічні мантри" - меседжи, які розповсюджують корумповані чиновники, зацікавлені у збереженні статус-кво. Наприклад: "Якщо ми приймемо ліберальний Податковий кодекс, у нас з’явиться дірка в бюджеті у 150 млрд грн, а закривати її нема чим" або "Не можна зараз приватизувати державні підприємства, краще почекати, коли за них дадуть більшу ціну".

Подібні мантри повторюють чиновники та політики-популісти, але насправді вони є твердженнями, а не аргументами.

Адже, якщо вийти за рамки проблеми, то можна поставити питання й інакше: "Де можна припинити розкрадання бюджету та зменшити видатки?" "Що має Україна зробити, як притиснути корупцію настільки, аби міжнародні партнери профінансували наш дефіцит бюджету?". І тоді вони вже виглядають не як захисники державних інтересів, а як захисники корупційних схем чи просто боягузи, не здатні взяти на себе відповідальність за кардинальні зміни.

Варто, нарешті, зрозуміти, що Україна затиснута в лещата несвободи. В нас стільки бар’єрів, що до повної свободи, дикого капіталізму і всього того, чим чиновники та популісти лякають електорат, ще дуже далеко. Тому для того, аби зробити справжній економічний прорив, в суспільстві варто піднімати теми не того, хто кому вкотре начистив обличчя у ВР, а того, як людям створити власний бізнес. Як купити землю? В яких межах дозволити людям захищати свою власність? Це небагато позитивніше, здоровіше та перспективніше для нас усіх.

Як можна буде виміряти результати дерегуляції, лібералізації тощо? Звичайно, зростанням позицій в міжнародних рейтингах. Але є значно простіші маркери.

Коли в Україну почнуть заходити такі компанії, як PayPal, IKEA, Ryanair тощо, ми зрозуміємо, що країна, нарешті, оздоровлюється та переходить на вірний шлях свободи та заможності.

Автор: Мар’ян Заблоцький, 

голова "Українського товариства економічних свобод" (УТЕС),

кандидат економічних наук

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора