Минулими вихідними у Братиславі відбувся неформальний саміт ЄС, на який в Україні мало хто звернув увагу. І, на перший погляд, це здається логічним, адже йшлося там не про Донбас, не про санкції і взагалі не про Україну.

Та насправді саме це і непокоїть.

У столиці Словаччини лідери країн-членів ЄС вперше зібралися у форматі "без Британії", щоби обговорити майбутнє союзу. Підсумком зустрічі стала "дорожня карта" – перелік стратегічних пріоритетів оновленої Європи.

В цьому документі – ані слова про Україну чи російську загрозу.

Більше того, в ньому взагалі немає згадок про потребу діяти поза межами держав-членів Євросоюзу. Навіть у блоці "зовнішня безпека та оборона" не виявилося ані переліку зовнішніх викликів, ані згадки про пріоритети діяльності за кордоном ЄС.

Щоби боротися із "зовнішніми безпековими загрозами", європейська спільнота планує "посилити співпрацю між країнами-членами" у цій сфері. А ще – співпрацю з НАТО. І все.

Схоже, що в ЄС обрали стратегію равлика.

Мовляв, так, в світі є загрози для європейського проекту, але ЄС спробує боротися з ними, не виходячи назовні.

Причому частина країн-членів була проти такого "урізаного" підходу до питань безпеки. "Країни Вишеграду пропонували включити також питання України, але не знайшли підтримки", – заявив ЄвроПравді держсекретар Угорщини у справах ЄС Саболч Такач.

Це може здаватися нонсенсом, але навіть із міграційною кризою ЄС хоче боротися, практично не виходячи за межі своїх кордонів.

"Міграційний" блок (який найбільше непокоїть громадян) є, звичайно ж, ключовим у рішенні братиславського саміту ЄС. Укріплення кордонів, законодавче посилення потужності спільної прикордонної служби, зміна спільної міграційної політики – правильні кроки, але чи зможе Євросоюз зупинити потік мігрантів, якщо не працюватиме із причинами цього явища?

На щастя, в документі все ж є згадка про "діалог" з іншими країнами, який має призвести до "зменшення потоку (мігрантів) та до збільшення показників їх повернення". Обійшлося без конкретики, але є надія, що вона з’явиться до кінця року – на зустрічі в грудні лідери ЄС планують повернутися до цього питання. Зокрема, планується обговорити можливість підписання міграційних угод з країнами Африки, подібних до турецької.

Та повернуся до нашого питання – до безпеки.

Чому ЄС фактично ігнорує зовнішні загрози?

Ризикну стверджувати, що це не є реверансом в бік Росії. Із ще більшою впевненістю можна сказати: це точно не є "натяком" на адресу України.

Швидше, йдеться про недалекоглядність європейського керівництва, яке виявилося збите з пантелику несподівано потужними внутрішніми проблемами. А через це – змінило стратегію на тактику.

Європейським керівникам справді є про що замислитися. Вибори президента  Австрії, де ледь не переміг ультраправий кандидат (і де він, швидше за все, переможе в третьому турі). Наближення виборів у Франції та Німеччині, де партії-популісти стрімко набирають популярність. Італія, де цей процес триває вже не перший рік, а нинішній уряд опинився перед перспективою відставки. Зрештою, референдум про вихід  Великої Британії з ЄС, через який єдину Європу буде лихоманити ще не один рік – все це додає клопоту лідерам країн-членів...

На щастя, новий підхід ЄС не матиме невідкладних негативних наслідків для Києва.

Українська політика Брюсселя не зміниться після Братислави.

Бюрократичний маховик Євросоюзу довго розкручується, але так само – не може швидко зупинитися. Допомога реформам триватиме й надалі. Але тим, хто розраховував на посилення участі ЄС у врегулювання проблем України, варто переоцінити свої очікування.

Або ж – спробувати переконати країни-члени ЄС в тому, що долати наслідки завжди складніше, аніж причини.

... що закривши очі на реальне джерело безпекових проблем навколо ЄС, ви ніколи не зможете впоратися з цими проблемами,

... що будь-яке зменшення тиску на Росію (навіть на рівні політичних декларацій!) буде сприйняте Кремлем як дозвіл на подальші, жорсткіші дії,

... що боротьба із тероризмом неможлива лише всередині ЄС, адже ви в цьому разі боретеся з наслідками, а не з причинами.

Чи зрозуміють європейські лідери ці прості істини? Побачимо на наступних самітах Євросоюзу, в жовтні та в грудні.

Все ж таки зустріч у Братиславі недарма має статус "неофіційної". Позиція ЄС та сприйняття ним реальних загроз ще може змінитися. Хоча краще, щоби це сталося раніше, аніж пізніше.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора