Афінський порт Пірей, лондонський аеропорт Хітроу, футбольний клуб "Атлетіко Мадрид", Cirque du Soleil, Volvo, Pirelli, Segway, швейцарські хіміки Syngenta, виробник знаменитих лондонських кебів London Taxi Company – що спільного може бути у цих компаній?

Усі вони тепер повністю або частково належать китайцям.

У 2016 році прямі інвестиції з Китаю в ЄС досягли абсолютного рекорду в $35 млрд, майже вдвічі більше, ніж у 2015 році.

Поточний рік може бути не менш успішним. З моменту приходу до влади генерального секретаря Сі Цзіньпіна (2012) і оголошення політики Нового шовкового шляху (2013) китайські інвестиції в європейські підприємства зростають рекордними темпами.

Дійсно, китайські гроші поки складають не таку вже велику частку в загальному річному обсязі іноземних інвестицій в ЄС – менше 10%. Проте саме китайські інвестиції викликають в Євросоюзі найбільше занепокоєння – адже вони спрямовані на стратегічно важливі "точки зростання" європейської економіки: хайтек, включно з товарами подвійного призначення, транспорт, енергетику (в тому числі АЕС), інфраструктурні проекти.

Є підозри, що китайці купують компанії не стільки для прибутку, скільки для використання їх інтелектуальної власності у себе вдома, в Китаї, а при нагоді – і для впливу на стратегічні вузли європейської економіки.

Щоб стримати китайські апетити, в 2017 році керівництво ЄС чи не вперше в історії серйозно задумалося про обмеження однієї з базових свобод Європи: свободи руху капіталу.

На даний момент статтею 61 Договору про функціонування ЄС (TFEU) передбачено повну заборону обмежень руху капіталу. Свобода руху капіталу – найбільш всеосяжна зі свобод Єдиного ринку ЄС.

Якщо переміщення товарів, послуг і людей не обмежується тільки всередині ЄС, то свобода інвестування поширюється як всередині, так і за межі ЄС і досі не підлягала майже жодним обмеженням. Європейський суд розглядав свободу руху капіталу як практично необмежену і максимально вузько трактував усі обмеження на інвестування (відомі "справи про золоту акцію").

Фактично єдиним засобом контролю іноземних інвестицій в ЄС є механізм дозволу на економічну концентрацію (merger clearance). Залежно від розміру оборотів учасників такий дозвіл видає або Єврокомісія, або антимонопольні органи окремих держав-членів ЄС. Їх турбує вплив поглинання на конкуренцію – але

жоден із цих органів не перевіряє походження коштів чи можливість шкоди для безпеки ЄС.

У відповідь на іноземні поглинання деякі держави-члени ЄС запровадили у себе додаткові перевірки безпеки.

Так, наприклад, уряд Німеччини неформально змусив китайських інвесторів відкликати заявки на поглинання Aixtron, виробника чипів подвійного призначення, і Ledvance, виробника ламп Osram. У Бельгії після масових протестів провалився проект китайської інвестиції в найбільшу газову мережу Eandis.

Проблема, однак, полягає в безсистемності такої реакції. Ці перевірки проводяться на підставі винятків з режиму вільного переміщення капіталу, які TFEU передбачає для питань національної безпеки.

Це досить вузька і хитка підстава – вона вимагає наявності "дійсної та досить серйозної загрози" національній безпеці, що не включає просто негативні економічні наслідки.

Більш того, заборона інвестування має бути "пропорційною", тобто найбільш ефективною для досягнення заявленої державою мети. Якщо цієї ж мети можна досягти менш агресивним способом, заборона може бути скасована.

Поки що китайська сторона була схильна вирішувати справу миром, але в разі скарги в Європейський суд благополучний результат зовсім не гарантований – адже недарма сам Суд назвав свободу руху капіталу однією з найбільш "вільних". Гумор ще і в тому, що

європейські інвестиції в Китай зовсім не мають особливої свободи.

У тому ж 2016 році, коли китайські інвестиції в ЄС збільшилися на 77% і досягли $35 млрд, європейські інвестиції в Китай заледве склали $8 млрд, втративши перед цим мільярд у 2016 і три мільярди в 2015 році. При цьому багато секторів економіки Китаю залишаються взагалі закритими для іноземних інвестицій.

У такій ситуації уряди Німеччини, Великої Британії і Франції вже фактично запровадили у себе обмежені перевірки іноземних інвестицій і звернулися до єврокомісара з торгівлі з пропозицією уніфікувати відповідні правила всередині ЄС.

Відповіді на цю пропозицію поки немає, а китайці продовжують купувати.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора