Багато хто в Україні вважає, що чи то об’єднана Європа, чи то Сполучені Штати заблокують будівництво "Північного потоку-2", адже цей трубопровід шкодить енергетичній безпеці ЄС, підриває єдність Заходу і суперечить законодавству Євросоюзу.

Дійсно, "Північний потік-2" становить серйозну небезпеку не лише для України, але також для ЄС.

Проте українці мають розуміти, що у блокуванні цього проекту не можна повністю покладатися на ЄС та США.

Така стратегія буде великою помилкою.

У столицях країн ЄС та Вашингтоні дуже сильне російське лобі, яке цілком спроможне добитися завершення будівництва трубопроводу до кінця 2019 року. Зважаючи на це, Києву слід готуватися також до гіршого сценарію. Це означає, що протягом наступних двох років Україні доведеться вжити заходів, які дозволять гарантувати безперебійне постачання газу завдяки проведенню швидких і ефективних внутрішніх реформ.

"Північний потік-2" набагато небезпечніший, ніж це здається на перший погляд.

Загрози "Північного потоку"

Більшість коментаторів, аналізуючи негативні наслідки від його будівництва, робить акцент на втраті Україною більше $2 млрд плати за транзит. Це – вагома, але не найбільша ймовірна втрата. Є принаймні ще кілька істотних проблем, з якими може стикнутися Україна в разі добудови "Північного потоку-2".

Одна з них – це втрата Україною більшої частини наявної мережі трубопроводів.

Буде дуже важко підтримувати ГТС у робочому стані за умов істотного скорочення газових потоків. "Північний потік-2" перебере на себе більшу частину обсягів газу, які наразі проходять через українську ГТС. Як наслідок, значна частина трубопровідної мережі швидко занепаде до такого стану, що її вже неможливо буде відновити.

Якщо це станеться, вартість ГТС буде не набагато вищою за вартість металобрухту.

Слід усвідомлювати, що в разі добудови і запуску "Північного потоку-2" Україна вже ніколи не матиме великих обсягів транзиту. Великий транзит російського газу назавжди залишиться у минулому.

Перспектива справжньої політичної й енергетичної ізоляції – ще одна велика неприємність, про яку не згадують у суперечках навколо загроз "Північного потоку-2".

Це найлегше проілюструвати наочним прикладом.

Якби сьогодні стався перебій у транзиті російського газу до ЄС, президент Європейської комісії уже б телефонував до Києва. Високопосадовці з Парижа, Берліна та Варшави злетілися б до української столиці, щоб розв’язати газову проблему – і свою власну, і заразом українську.

Натомість, з "Північним потоком-2" енергетичні проблеми України мало цікавитимуть Європу.

Ніхто не прилетить до Києва, щоб допомогти розібратися. Проблеми України будуть виключно її проблемами. Це буде немов політична ізоляція – значення цих проблем для країн ЄС вже не буде суттєвим.

Одночасно Україна страждатиме від енергетичної ізоляції.

Це ще один важливий аспект, про який часто забувають – розкол європейського газового ринку через "Північний потік".

У разі завантаження його другої гілки, ринок Західної Європи, як і зараз, отримуватиме газ із Росії, Алжира, Норвегії, а також матиме поставки скрапленого газу. Західноєвропейский газовий ринок є зараз і залишиться надалі дійсно лібералізованим, відкритим і конкурентним.

Свого часу ринки Центральної і Східної Європи, включно з Україною, приєдналися до Енергетичного співтовариства, оскільки прагнули лібералізуватися за західноєвропейською моделлю. Та якщо запрацює "Північний потік-2", інтерконектори із заходу на схід, збудовані для альтернативних поставок неросійського газу до країн Центральної і Східної Європи та України, перейдуть під фактичний контроль "Газпрому".

І це несе окрему загрозу для України.

Загроза реверсу

Коли газ із "Північного потоку-2" досягне точки входу "Грайфсвальд", що на німецькому березі Балтійського моря, він піде далі з’єднувальним трубопроводом EUGAL, який також контролюється "Газпромом" і його партнерами, через східну Німеччину до Польщі та Чехії.

Початково ці інтерконектори будували для поставок неросійського газу на ринок Центральної та Східної Європи, але тепер вони вже служитимуть "Газпрому", а альтернативним джерелам газу буде дуже важко отримати доступ до них. Працюватимуть закони бізнесу: великий обсяг російських газових потоків до країн Центральної та Східної Європи відверне інвесторів від будівництва альтернативних трубопровідних потужностей та пошуку альтернативних джерел постачання.

Фактично "Північний потік-2" значною мірою поверне розділеність, яка існувала на європейському газовому ринку до 2004 року, тобто буде з одного боку – лібералізований західноєвропейський ринок, а з іншого – закритіший ринок Центральної та Східної Європи, де домінуватиме "Газпром".

Зменшення лібералізації ринків Центральної та Східної Європи з одночасним посиленням на них позицій "Газпрому"

означатиме для України майже повну енергетичну ізоляцію.

Протягом останніх трьох років "Нафтогаз" зіграв чудову партію в енергетичній грі завдяки реверсному постачанню. Це відбувається так: газ, що йде транзитом через українську ГТС до німецької чи французької компанії, доходить до Словаччини, де відбувається передача права власності на нього покупцеві. Після цього цей газ можна переправити назад в Україну "реверсним потоком".

Однак реверс можливий лише в разі, якщо на захід йде достатньо газу трубопроводами "Ямал" та "Дружба", через Україну.  Та якщо Словаччина, Польща та Угорщина почнуть отримувати газ інакше – з заходу на схід, через "Північний потік-2" та EUGAL – то його реверсне постачання до України буде набагато складнішим.

Якщо "Північний потік-2" запрацює, а "Дружба" майже повністю зупиниться, ситуація докорінно зміниться. "Газпром", який разом з партнерами контролює EUGAL, зможе скоротити постачання газу компаніям, що постачають газ в Україну. Реверсні поставки до України стануть для них доволі ризикованою справою.

Санкції без певності

Після ухвалення Сполученими Штатами санкційного закону, який дозволяє запроваджувати санкції проти російських експортних газопроводів, в Україні з’явилася ілюзія про те, що американці врятують та зупинять "Північний потік-2".

Насправді ж не варто сподіватися, що американці мерщій кинуться рятувати Україну з шаблями наголо.

Санкційний закон дає уряду США повноваження запровадити санкції, а не зобов’язує цього робити. Передбачити, чи станеться це – неможливо, тим більше – з огляду на хаос, що зараз коїться у Вашингтоні. Зрештою, санкції справді можуть схвалити, проте Київ не може з певністю на це розраховувати.

Так само немає певності, що ЄС внесе зміни до газової директиви 2009 року і формально поширить дію енергетичного законодавства Євросоюзу на експортні газогони. Наразі в Брюсселі точаться запеклі політичні бої між країнами-членами ЄС навколо запропонованої поправки до газової директиви. Дуже ймовірно, що Німеччині вдасться зібрати блокуючу меншість країн-членів, щоб не допустити ухвалення змін.

Що робити?

В України лишилося менше двох років, щоб захиститися від загроз "Північного потоку 2".

Треба діяти швидко.

Україні слід зосередитися на своїй енергетичній реформі: швидко побудувати ринок розвідки та видобування енергоресурсів, який би відповідав світовим стандартам, щоб залучити більше інвестицій і технологій задля зростання внутрішнього видобутку.

Заходи з енергоефективності допоможуть скоротити споживання – наприклад, у промисловому секторі можна швидко досягти хороших результатів.

Але для подальшого збільшення видобутку та додаткової енергоефективності знадобиться набагато більше іноземних інвестицій.

Це – проблематично. Навряд чи інвесторів можна буде зацікавити самим лише ухваленням нових реформаторських законів. Потрібно завершити обіцяні реформи. В енергетиці це передусім повна лібералізація газового та електроенергетичного секторів. Без цього перспектива отримання інвестицій видається сумнівною.

Усі інвестори ставитимуть одне питання: наскільки серйозно Україна ставиться до реформування ринків і свого порятунку?

Задля протидії "Північному потоку-2" вам доведеться на нього відповісти. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора