Попри те, що Естонія є безумовним другом України в ЄС, естонські політики (за винятком хіба що екс-президента Тоомаса Гендріка Ільвеса) не надто відомі в Україні.

Але екс-прем’єр Естонії Тааві Рийвас заслуговує на увагу з кількох причин. Три роки тому 35-річний політик став наймолодшим серед діючих керівників держав та урядів в ЄС та наймолодшим в історії своєї країни.

А ще для нас важливо те, що він, очоливши естонський уряд в березні 2014 року і пропрацювавши на цій посаді до листопада 2016 року, став свідком того, як Європа реагувала на російську агресію проти України. Саме про це "Європейська правда" поспілкувалися із Тааві Рийвасом, нині – депутатом естонського парламенту. Розмова відбулася близько місяця тому, але не втратила актуальності.

* * * * * 

– Чи є Україна успішною у протистоянні Москві? Чи ми маємо суттєво змінити свою поведінку?

– У складній ситуації, в якій опинилася Україна, ви можете робити лише одне, саме те, що ви робите зараз: захищати себе. Та одночасно так само важливо продовжувати реформи. Це непросто суміщати, але я бачу, що в Києві є чітке прагнення до реформ.

– А підтримка ЄС збережеться? Надто часто ми чуємо про втому від України.

– Про втому ви чуєте точно не в Естонії. Для нас важливо те, що відбувається в Україні, ми слідкуємо за подіями, і навіть такі глобальні проблеми, як конфлікт в Сирії, не забирають нашу увагу від України.

І ми підтримуватимемо збереження санкцій до повного виконання Мінських угод російською стороною. Більше того, я вважаю, що це – єдиний шлях, який може бути для Європи.

Адже йдеться про агресію Росії проти України. Слід називати речі своїми іменами.

– То, можливо, є сенс і Євросоюзу відійти від нечітких формулювань і називати це війною?

– Тут є ще й складне юридичне питання. Але не думаю, що хтось із лідерів ЄС не розуміє, що йдеться саме про російську агресію. І якщо на початку в окремих країнах були певні сумніви щодо належності "зелених чоловічків", то нині весь світ розуміє, що це агресія.

Тому наївності немає, всі розуміють, що відбувається. Та й Україна представила достатньо доказів, що на Сході України використовується саме російська зброя та є російські солдати.

– Естонія межує з РФ. Чи можливо, що ваша країна стане наступною, проти якої відбудеться російська агресія?

– Це вкрай малоймовірно. Естонія – член НАТО з 2004 року, і я не маю жодних сумнівів у дієвості принципу колективної оборони Альянсу.

Тому я не думаю, що можливий будь-який тип агресії проти Естонії з боку РФ.

– Навіть гібридна війна? В Естонії – велика російська меншина, вони дивляться російське ТБ.

– Росія справді використовує гібридні інструменти для дестабілізації ситуації, і не лише у країнах-сусідах, але також у багатьох інших європейських державах.

Причому в Західній Європі вони діють навіть агресивніше. Ми знаємо, що були спроби фінансування (проросійських) політичних партій. Були дезінформаційні кампанії, були кібератаки.

Тому можна говорити, що вже мали місце агресивні дії проти багатьох європейських країн, і тут не варто якось виділяти країни-сусіди.

– То чи буде справедливо сказати, що нині триває гібридна війна РФ проти європейських країн?

– Ні, я би так не говорив.

Росія робить спроби дестабілізації ситуації в Європі – саме так це варто називати.

Така дестабілізація в інтересах Кремля – перш за все, вони бажають розбити єдність Європи. І це ні для кого в Європі не є секретом.

– У відносинах Естонії та РФ була особлива конфліктна історія – справа Кохвера, якого росіяни викрали з прикордонної території. Чи можливе повторення агресії такого типу?

– Я би не вдавався до спекуляцій щодо конкретних дій росіян. Я хотів би говорити про стратегічну задачу Кремля; а стратегічно вони намагаються посилити свій вплив в ЄС та підірвати європейську єдність.

Чому важливо говорити саме про стратегічні речі, а не про дії РФ у конкретних випадках? Тому що розуміння стратегії – це вкрай важливо, щоби знайти ефективні шляхи протистояння російській гібридній агресії.

Стратегічна задача росіян – підірвати європейську єдність. І для її досягнення росіяни готові грати без правил та вдаватися до несподіваних кроків.

– Руйнування європейської єдності – це, швидше, не мета, а інструмент для досягнення іншої мети.

– Якщо підходити таким чином та дивитися на більшу картину, то мета Росії – наростити її вплив, збільшити зону впливу.

– Я намагаюся поставити себе на місце рядового француза чи голландця. Якщо Росія не несе прямої загрози, а лише хоче більше впливу на Україну чи інші далекі від мене держави, то нащо це мені сваритися з нею?

– Такі думки є абсолютно аморальними і фундаментально небезпечними!

Якщо закрити очі на агресію проти однієї країни, то наслідком буде агресія проти наступної.

По-друге, навіть країни, віддалені географічно від України та Росії, мають зрозуміти, яку небезпеку саме для них несуть нинішні спроби Росії вплинути на їхню внутрішню політику, наскільки загрозливо це для демократії у них вдома.

Традиційна війна – це лише один із методів агресії. Так, цей шлях несе найбільше жертв, але це – лише один з екстремальних методів, які використовує Росія задля впливу на політику інших держав.

Тому я переконаний: військова загроза є лише одним із факторів, які треба зважувати, вирішуючи, як протидіяти Росії.

– Нещодавно екс-прем’єр Литви Андрюс Кубілюс представив проект "плану Маршалла для України", в якому йдеться про багатомільярдну фінансову підтримку реформ. На вашу думку, цей план реалістичний?

– Цілком реалістичний. Це – саме той шлях, яким ми маємо рухатися. Але його майбутнє залежить від двох сторін.

По-перше, від рішучості українського керівництва, від готовності діяти у реформуванні країни. По-друге, від готовності керівництва ЄС виділити суттєво більші обсяги коштів.

Звичайно, схема має бути добре пропрацьованою, але все цілком реально.

– Ви вважаєте, що країни ЄС, США, Канада готові надавати кошти своїх платників податків?

– Сподіваюся на це.

Я справді впевнений, що мирна та процвітаюча Україна – в інтересах європейської спільноти. І я сподіваюся, що в разі коректного обґрунтування вони погодяться.

– Чи задоволені ви тим, як відбуваються реформи в Україні?

– Україна справді у дуже непростому становищі. Реформування – це дуже складна задача.

Але це було б надто просто – сказати, що лишається багато проблем, що досі є великий рівень корупції і так далі, залякавши тим самим європейські країни і відвернувши європейських лідерів від підтримки України.

Я вважаю, що ми маємо бути критичними, як годиться друзям, але водночас – не маємо використовувати той факт, що ми далекі від мети, як виправдання, чому ми не станемо допомагати Україні.

Що стосується ключових напрямків реформ, я не назву нічого поза тим, що перелічено в меморандумі з МВФ та у вашому договорі з ЄС. Тому найкраща порада – просто виконуйте угоди. І зрозумійте, що ви при цьому робите реформи не "для Єврокомісії", а для своєї країни.

Розмовляв Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"