Вже в понеділок, 19 жовтня, відбудуться вибори до нижньої палати (House of Commons - Палата громад)  парламенту Канади. 

Незважаючи на наявність у парламенті Канади ще й вищої палати, Сенату, саме Палата громад має визначальну роль у канадському політичному житті. За традицією, Сенат завжди підтримує законопроекти, що знайшли підтримку в Палаті громад. Вища палата також не має права законодавчої ініціативи, сенатори можуть лише висловлювати свою думку чи організовувати слухання.

Перед нижньою палатою є відповідальним уряд та прем’єр-міністр Канади.

В Канаді вибори значно швидші, ніж в Україні. Нинішня виборча кампанія стала найдовшою в історії країни за останні 100 років, хоча тривала... лише 11 тижнів.

Попередні вибори 2011 року повторно привели до влади партію консерваторів, а її лідер – Стівен Харпер – знову став прем’єр-міністром, лишаючись незмінним з 2006 року. Нова демократична партія (НДП, соціал-демократи) отримала 103 місця і статус офіційної опозиції, а Ліберальна партія - 34 місця.

Між тим ще 10 років тому Канада вважалася країною лібералів.

Ліберальна партія очолювала уряд Канади майже 70 років незмінно (!), що є своєрідним світовим рекордом. 

Інші партії, обрані 2011 року – Блок Квебеку (4 мандати) та Зелена партія (1 мандат). Перша з них є регіональним, проте історично впливовим проектом, що відстоює інтереси своєї провінції та у перспективі прагне визнання її суверенності.  Однак на останніх виборах Блок Квебеку фактично програв вибори, втративши понад 20 місць у порівнянні з попереднім складом парламенту. Зелена партія на попередніх  виборах вперше у своїй історії здобула парламентський мандат.

Життєві теми канадської кампанії

Основним питанням, що дискутуються на виборчих перегонах, є економічна політика та добробут громадян.

Соціальна політика, підтримка сімей та допомога для дітей, пенсії, доступ до освіти, нерівність у прибутках, доступність базових послуг в утриманні житла – усі ці питання партії досить детально висвітлювали у своїх програмах, відображаючи суспільний запит на справедливу та доступну державну політику у цих сферах.

Несподіваними "гарячими пиріжками" цієї кампанії стала тема мігрантів та меншин у Канаді.

Тему підняли консерватори, слідуючи в тренді європейської міграційної кризи та намагаючись таким чином консолідувати свій електорат.

Лібералам та соціал-демократам з НДП довелося публічно реагувати.

Питанням, що сколихнуло канадське суспільство, стало право жінок-мусульманок покривати нікабом (вуаллю, що закриває частину обличчя, за винятком очей) своє обличчя на публічній церемонії прийняття громадянства. Це було заборонено правилами, впровадженими чинним урядом у 2011 році. 

Зунера Ішак (Zunera Ishaq), що свого часу переїхала до Торонто з Пакістану, подала позов до суду проти цієї заборони і виграла справу, таким чином здобувши право на офіційну церемонію у нікабі, що саме по собі породило незадоволення певних суспільних груп проти мусульман.

Водночас усі без винятку лідери виборчих перегонів, коментуючи сирійську кризу, висловили позицію про те, що країна має прийняти біженців. Сьогодні вже розроблена програма для потенційних мігрантів із Сирії, проте одним із скандалів виборчої кампанії стало зволікання чинного уряду у її впровадженні. І це – привід для критики уряду, адже

Канада і нині слідує своїм традиційним цінностям, зокрема – відкритості світу.

Іншою медійною темою перегонів був рівень втручання уряду у приватне життя громадян.

Консерватори впровадили досить багато можливостей для такого втручання під час свого урядування, виправдовуючи це потребою запобігання можливим терористичним загрозам та посиленням безпеки. Це в свою чергу критикують опоненти прем’єра Харпера.

Передвиборча економіка

Водночас вага економічних та соціально-економічних питань є найбільшою.

Ще одним трендом передвиборчої кампанії стала нещодавно підписана Угода про Транс-Тихоокеанське партнерство (по суті – про вільну торгівлю 12 країн від Чилі до Японії, в тому числі й США).

Уряд Харпера прагне до вільної торгівлі, однак у країні є стійка опозиція до збільшення імпорту молочної продукції та автомобілів, що передбачає підписана угода. Регіональні еліти уже висловили своє неприйняття такої політики, навіть незважаючи на обіцяні прем’єром Харпером компенсації для відповідних секторів економіки. 

У лібералів у питаннях ЗВТ, як правило, більш гнучка позиція, проте у конкретному випадку Транс-Тихоокеанського партнерства партія знаходить більше мінусів, ніж плюсів. Варто зазначити, що в Канаді спостерігається падіння частки експорту у ВВП країни – від 44% у 2000 до 37% у 2005 і лише 31,6% у 2014 році; частка імпорту при цьому залишається стабільною.

Дискусійним є питання оподаткування корпорацій, де уряд Харпера діє всупереч громадській думці.

За опитуваннями, понад 55% респондентів підтримали підвищення податків для корпорацій. Водночас консерватори, навпаки, пропонують поступове зниження податку в наступні два роки, вважаючи, що це стимулюватиме економічний розвиток.

Реформа пенсійної системи також обговорюється у виборчих дебатах. Ліберали та соціал-демократи пропонують гарантувати гідну пенсію усім канадцям, незалежно від їхнього заробітку та особистих заощаджень. Водночас консерватори вважають, що така політика покладає непомірне навантаження на майбутні покоління, і пропонують натомість поступово підвищити вік отримання пенсії за віком з 65 до 67 років.

Хоча ймовірно, яка б партія не здобула перемогу на чинних виборах, їй доведеться піднімати питання збільшення пенсійного віку, адже це – вимога часу та реальної демографічної ситуації.

Ще одна тема – політика підтримки сімей із дітьми, і тут у кожної партії – свої обіцянки.

НДП запропонувала у власній програмі створити мільйон закладів догляду за дитиною (для працюючих батьків), де такий догляд коштуватиме $15 на день, що значно менше за теперішню, ринкову ціну подібних послуг.

Консерватори пообіцяли збільшити відпустку по догляду за дитиною до 18 місяців, при цьому виплати для родини становитимуть $1600 на одну дитину (до оподаткування), хоча раніше уряд Стівена Харпера скасував гранти для сімей.

Ліберали пропонують зробити відпустку більш гнучкою, з можливістю брати її частинами, виплати при цьому залежать від доходів родини і не виплачуються, якщо такий дохід становитиме понад $200 тис. на рік.

Зовнішня політика та Україна

Традиційно в Канаді під час виборчих перегонів проводяться дебати, які значно впливають на електоральні вподобання. Цьогорічна кампанія збільшила їхню кількість та запровадила тематичні змагання з "ораторського мистецтва".

Було проведено п'ять раундів дебатів: з економічних питань, зовнішньої політики, дебати щодо Квебеку, франкомовні та англомовні загальні дебати.

Такий формат є незвичним для країни, а дебати з питань зовнішньої політики Канади відбулися вперше в історії. 

Зовнішню політику вважають однією з ключових тем кампанії-2015 – йдеться про механізми міжнародної торгівлі, зміну клімату, імміграцію та біженців, безпекові питання. 

Обговорюється також позиція Канади у боротьбі проти ІДІЛ та участь у військових місіях. 

Консерватори підтримують  активну участь країни у заходах з недопущення посилення терористичної "Ісламської держави". "Соціал-демократи" ж виступають проти активнішої участі Канади у боротьбі проти ІДІЛ.

Варто додати, що за останні 25 років Канада значно втратила свої позиції у миротворчій діяльності.

У 1990 році країна займала перше місце у місіях ООН. 1000 військових та поліцейських були задіяні у різноманітних місіях; сьогодні ж лише 116 канадців беруть участь у таких операціях, що ставить Канаду на 68-ме місце (між Парагваєм та Малі).

Уряд Стівена Харпера за останні 9 років суттєво обмежив зовнішньополітичну діяльність Канади коротким переліком ключових тем. (Від 2013 року пріоритетом для канадського уряду, зокрема, є Україна.)

Водночас залученість Канади до справ інших куточків світу значно впала. Як впали і бюджети, котрі витрачаються країною на зовнішньополітичні програми.

Український вимір канадських виборів

Хоч українці традиційно присутні в канадській політиці (адже діаспора нараховує близько 1,2 млн осіб), прямого апелювання до цих виборців під час кампанії не було. Можливо тому, що ці виборці є досить стабільними у своїх уподобаннях, традиційно підтримують консерваторів, або, як другий можливій вибір – Нову демократичну партію, де частина кандидатів є канадцями українського походження.

Тим не менш, політика уряду Стівена Харпера є непохитною: підтримка Євромайдану, революції гідності, чітка позиція щодо анексії Криму та подій на Сході України, ініціювання та участь у міжнародних санкціях проти Росії, постійна допомога українському уряду та підтримка української армії.

Усі ці дії були підтримані або принаймні не заперечувались лібералами та соціал-демократами. Водночас консерваторів критикують за надто жорстку антипутінську позицію, побоюючись, що це може нашкодити інтересам власне Канади.

Саме Стівен Харпер на G20 минулого року при зустрічі з Путіним сказав відому фразу: "Все, що вам варто зробити, це забратись геть із України".

Російські політики називають Канаду одним з головних ворогів Росії на Заході і навіть вимагали накласти на неї окремі спеціальні санкції.

Головний конкурент партії Харпера, Ліберальна партія, не схильна до жорсткої риторики щодо Росії в передвиборчій агітації, хоча обіцяє в разі перемоги залишити без змін військову підтримку Україні.

Нова демократична партія (соціал-демократи) традиційно не акцентує увагу на цій темі у своїй передвиборчій риториці, хоча є округи, де їх підтримка серед українських виборців є досить значною.

Замість підсумків

Різноманітні дослідження ідентифікують чимало питань, де канадці прагнуть змін у владі, і все ж електоральна підтримка консервативного уряду залишається значною, незважаючи на восьмирічне перебування Стівена Харпера на посаді прем’єр-міністра.

Останній тиждень демонструє тенденцію до збільшення підтримки лібералів, що обійшли консерваторів і впевнено набирають відсотки у соціологічних опитуваннях, таким чином додавши інтриги загалом передбачуваній кампанії.

Та незважаючи на можливі зміни серед лідерів перегонів, політика щодо України не зміниться, а ступінь підтримки не зменшиться. Канада виступатиме активним і прогнозованим союзником, чий уряд активно допомагатиме Україні, в тому числі у військовій та політичній сфері.

Автори:

Катерина Сідаш, 

Український інститут міжнародної політики

Любов Жизномірська,
Assistant professor,  St. Mary's University,
Halifax, Nova Scotia, Canada