До Європарламенту не пройшли лобісти України, Павел Коваль і Павел Залевськи, як і багато інших старожилів законодавчої гілки влади ЄС.

Павел Ковель

Павел Коваль, член групи Європейських консерваторів та реформістів, глава делегації в справах співпраці ЄС- Україна, відомий та лобіст ідеї європейської інтеграції України не пройшов до Європарламенту.

Павел Залевськи

До нього приєднався його співвітчизник, Павел Залевськи, член Європейської народної партії, віце-голова Комітету з міжнародної торгівлі ЄП, заступник у Комітеті із закордонних справ ЄП, ініціатор і перший глова польсько-української міжпарламентської групи у польському Сеймі І каденції. Обидва парламентарі активно промотували українські питання в Європейському парламенті.

Не працюватиме в новому Європарламенті також їх співвітчизник Яцек Протасевич - віце-президент у колишньому складі ЄП. Молодий перспективний політик, що є, подейкують, особистим другом Дональда Туска, був вимушений взагалі залишити політику після того, як на початку поточного року потрапив у скандал. Під час пересадки в аеропорту Франкфурта Протасевич був дуже нетверезим і накинувся на німецького полісмена, який вирішив зупинити його. Протасевич брудно лаявся та порівнював німців з фашистами. Ця інформація скоро потрапила у жовту пресу, після чого поляк був вимушений відмовитися від участі у виборах, тож його "втрата" була цілком очікуваною

Сер Грехем Уотсон, депутат Європарламенту з 1994 року і президент Альянсу лібералів і демократів за Європу, був, мабуть, найнеочікуванішим кандидатом на виліт. Нагадаємо, він боровся за визнання геноциду вірмен  у Туреччині. У теорії , ніщо не заважає Уотсону продовжувати головувати в Альянсі, тож, принаймні, його численні брюссельські друзі за ним не сумуватимуть.Окрім поляків до Європарламенту не пройшли євро  депутати минулого скликання ще з кількох країн. У Великобританії, найважчих втрат зазнали ліберальні демократи: минулого скликання у них було 11 євродепутатів, тоді як на останніх виборах в парламенту вдалося пройти лише одному.

У Франції, колишній президент французьких соціалістів у Європарламенті, Катрін Траутманн, не була переобрана в своєму виборчому окрузі в Східній Франції. Колишній мер Страсбурга, Траутманн  - культова фігура французьких лівих. Вона не змогла зарадити рішенню Французької соціалістичної партії  записати колишнього профспілковий діяча Едуарда Мартіна першим номером в партійному списку, рішенню, котрим, як виявилося, зміг вдало скористалися ультраправий Національний фронт, який показав один зі своїх кращих результатів у цьому регіоні.

Найбільшою втратою для німців став Бернд Поссельт. Політик від баварського Християнсько-соціального союзу (ХСС), динозавр в європейської політики, відслуживши в якості євродепутата 20 років. Будучи президентом німецького відділення Міжнародного пан'європейського союзу, Поссельт зарекомендував себе як вірний прихильник європейської ідеї як в межах власної партії,  так і в її "сестрі", Християнсько -демократичному союзі Меркель (ХДС) .

Подейкують, що саме ця нестримна пристрасть до Європейського Союзу його і погубила: Поссельт критикував власну партію за недостатньо стійкий опір Євроскептичній Альтернативі Німеччини (AfD) "Не треба намагатися пересмердіти скунса", сказав тоді він.

У Болгарії, найгучнішою жертвою став Івайло Калфін, екс-віце-прем'єр і колишній міністр закордонних справ, який представляв групу соціалістів і демократів в переговорах по бюджету ЄС 2014-2020. У січні минулого року, Калфін покинув групу болгарських соціалістів у Європейському парламенті у зв'язку з політичними розбіжностями з болгарським соціалістичним лідером С.Станішевим. На виборах його партія, Альтернатива Болгарського Відродження набрала 4%, тобто значно менше 6% прохідного бар’єру.

"Я не буду депутатом в наступному Європейському парламенті", написав Калфін у своєму блозі, додавши: "Але я не шкодую про свій вибір, тому що я вважаю політику способом служінню суспільству, а не пошуком посад".