24-28 червня у Саутгемптоні (Велика Британія) мав відбутися міжнародний конгрес панкреатологов під головуванням українського лікаря, визнаного авторитету в медицині, професора Наталії Губергріц.

Конгрес, звичайно, відбувся. А ось головуючого довелося терміново змінювати.

Британці відмовилися давати візу українському професору, автору понад 1000 наукових праць, 46 винаходів і 17 монографій у сфері медицини внутрішніх органів, заявивши, що "не впевнені" в її намірі займатися в Британії науковою медичною діяльністю.

Всього було відмовлено у візах десятьом українським медикам, які планували їхати на цю подію. Серед них ще три професора зі світовим ім'ям – Володимир Копчак, Ігор Хом'як, Володимир Клименко. Усі вони, на думку британців, вирішили обдурити посольство і полетіти в Лондон "під приводом" участі в медичному симпозіумі.

Усі необхідні довідки, сплачені авіаквитки і готелі, а також неодноразові прохання організаторів конгресу сприяти у видачі віз медикам були проігноровані британською стороною.

Більш того, в результаті цієї "спецоперації" українська медична наука зазнала помітних втрат. Наша країна втратила право приймати в 2016 році медичну зустріч міжнародного масштабу.

ЄвроПравді також стало відомо, що випадки необґрунтованих і резонансних відмов британців останніми місяцями почастішали.

Але про це – нижче.

Британська дружба

Туманний Альбіон завжди виділявся (і досі виділяється) поміж інших країн Західної Європи. Британія спершу зовсім не хотіла вступати до ЄС. Потім, в 1973 році, приєдналася до спільноти, але залишилася "країною-винятком". В деяких сферах британське законодавство не узгоджується із загальноєвропейським, і ця особливість була обумовлена в договорі про умови членства.

Серед винятків – імміграційна та візова політика. Британія зберігає паспортний контроль на кордоні з материковою Європою (навіть якщо ви в'їжджаєте не морем, а поїздом, тунелем під Ла-Маншем). Лондон видає і буде видавати свої візи, а не шенгенські.

Зараз взагалі йдуть розмови про можливість виходу Королівства з Євросоюзу.

Разом з тим у фінансовому плані Лондон дуже міцно пов'язаний з Брюсселем, Британія отримала величезні бонуси від свого членства в ЄС і від загального ринку.

Відносини Великої Британії з Україною – настільки ж "подвійні".

У політичному плані Британія лишається одним із "друзів України" в Європі. Частково це пояснюється давніми складними взаєминами Лондона з Кремлем.

У Британії чудово знають, що таке тиск Росії і якими можуть бути її "неофіційні методи боротьби" з опонентами. Саме сюди з Росії виїхало чимало опальних олігархів, саме тут був отруєний радіоактивним полонієм колишній ФСБшник Олександр Литвиненко.

Британське посольство в Україні – одне з найактивніших. Більш того, Британія неодноразово заявляла про підтримку європейської перспективи Києва.

Але щойно ви від зовнішньої політики перейдете до інших (навіть суміжних!) сфер – ставлення Лондона до Києва змінюється на протилежне. І візова сфера (яка знаходиться в компетенції МВС, а не МЗС) тут – дуже показова.

Британія вмить "забуває" про дружбу з Україною і починає сприймати нас як країну третього світу, яка вимагає радше покарання, а не підтримки.

Лондон – єдина столиця ЄС, яка відмовляється спрощувати візовий режим для окремих категорій громадян (до цього списку, до речі, входять і вчені).

А ще – про це відомо небагатьом – в Україні немає навіть консульського відділу, який займався б видачею виз. Усі паспорти заявників з України, які подали на британську візу, відвозять до британського посольства в Польщі. У Києві заявки не розглядають.

Це саме по собі дивно, адже в нашій 45-мільйонній країні є британське диппредставництво. Але крім моральних аспектів, крім питання часу (оперативно видати візу фізично неможливо!) і захисту персональних даних виникає й інша проблема – пов'язана з необґрунтованими відмовами у видачі візи.

Мігранти зі світовим ім'ям

У розпорядженні Європейської правди є документи, подані до посольства групою українських лікарів, а також відповідь посольства з відмовою у видачі візи. Заявники надали підтвердження організаторів та спонсорів (відомих міжнародних медичних корпорацій) про те, що ті оплатили переліт, проживання та всі витрати вчених у Британії.

Цього виявилося недостатньо.

"Вам не вдалося надати достатніх доказів, які переконали б мене в тому, що зрозуміла мета візиту... не було необхідності проводити (додаткову) особисту бесіду з вами, приймаючи рішення за вашою заявкою", – йдеться у відповіді посольства.

Візовий офіцер стверджує, що "намагався зв'язатися з організаторами конференції з проханням підтвердити вашу участь, але не отримав такого підтвердження...", а також "намагався зв'язатися з Abbot laboratories (спонсор, який оплатив переліт і готель частині вчених), але і це не вдалося"

"У світлі сказаного... я не задоволений вашим наміром відвідати Велику Британію. Я не переконаний, що ви дійсно хочете зробити короткий візит до Британії і що ви залишите країну по закінченні термінів цієї поїздки", – повідомив візовий співробітник, який не вказав у документі свого прізвища і підписався ініціалами MJG.

Примітно, що українські лікарі отримали паспорти з відмовою 24 червня – у день, коли конференція вже почалася. Тобто навіть у разі видачі візи вони не змогли б нею скористатися, адже авіаквитки "згоріли" ще напередодні. "Хоча ми здавали паспорти місяцем раніше, часу було цілком достатньо. Схоже, з відмовою свідомо тягнули, не залишивши нам можливості опротестувати її", – поділилася з ЄвроПравдою професор Губергріц.

Мабуть, британських візових офіцерів не привчили користуватися Google. Досить вбити в пошуковий рядок ім'я Наталії Губергріц, щоб отримати сотні підтверджень, що це за людина.

Але справа навіть не в цьому.

Європейській правді знадобилося менше години, щоб зробити те, що не вдалося візовій службі, а саме – отримати відповідь організаторів симпозіуму з Британії. Більше того, з'ясувалося, що вони підтверджували посольству участь української делегації, але їхню відповідь проігнорували.

"Організатори конференції відповіли вже на перший запит про інформацію, це було ще за три тижні до початку конференції. Ми надіслали список усіх учасників з України, – повідомив Європейській правді британський професор Колін Джонсон, який керував підготовкою симпозіуму в Саутгемптоні. – Крім того, за день до початку заходу на прохання професора Губергріц я знову зв'язувався з посольством у Варшаві, надіславши електронною поштою лист на підтвердження. Я так і не отримав від них відповідної реакції".

"Я неймовірно обурений тим, що моя країна не змогла впоратися з обробкою візової заявки сумлінних вчених і лікарів, які планували взяти участь у ключовій науковій події їхньої сфери діяльності", – не приховує емоцій британський учений.

Як з'ясувала ЄвроПравда, "небажання" візового центру побачити підтвердження було не єдиною проблемою.

Всі десять українських вчених отримали ідентичні відмови. У всіх було зазначено, що візовий офіцер "намагався додзвонитися" до Abbott laboratories. Однак у кількох медиків спонсорами виступали інші медичні компанії, Abbott не мав до них ніякого стосунку. Виходить, що британці навіть не намагалися з'ясувати інформацію з ним і обмежилися формальною "відпискою", пояснюючи причини візової відмови!

І, нарешті, треба зауважити, що кілька лікарів-"відмовників" неодноразово відвідували  Велику Британію раніше (зокрема, Наталія Губергріц – чотири рази), всі вони багато разів бували в європейських країнах, що в багатьох випадках підтверджується візами і печатками в закордонних паспортах.

Припустити на цьому тлі, що вони хочуть емігрувати до Британії під приводом поїздки на симпозіум, можна лише, маючи багату фантазію.

ЄвроПравда приділила чимало уваги опису "медичного випадку", оскільки він особливо показовий.

Однак редакція має свідоцтва про те, що візова політика Британії останнім часом системно змінилася. Резонансні випадки безпідставної відмови не поодинокі.

Приміром, навесні візи не отримала команда студентів, яка їхала в Оксфорд на щорічні змагання з медіа права. "Двом дівчатам відмовили у візах, а одному хлопцеві видали, хоча документи у них були ідентичні, – дивується Тарас Шевченко, директор Інституту медіа права. – Ми п'ять років возимо студентів на ці змагання до Британії і з відмовою зіткнулися вперше. Так що, з нашого досвіду, візова практика погіршилася".

За його словами, його організація подала апеляцію британцям, але вирішити проблему не вдалося.

Що робити?

Офіційної реакції влади України та Британії на "медичний випадок" поки не надходило. Європейська правда в рамках проведеного журналістського розслідування передала до МЗС відомості про цей випадок – там про цю проблему не знали.

Між тим джерела ЄвроПравди у британському Foreign office стверджують, що там знають про цей кричущий випадок і вивчають його.

Зазвичай консульські служби (і британці тут – не виняток) не коментують для преси свої рішення з конкретних візових заявок. Але враховуючи резонанс цієї відмови, Європейська правда готова надати британському диппредставництву право на відповідь і опублікувати їхні пояснення.

І, скажемо відверто, в цьому випадку чергових фраз про те, що аплікантам треба краще готувати документи, абсолютно недостатньо. Недостатньо буде навіть вибачень за конкретний випадок. Адже проблема - у системі. І її треба міняти.

Керівник громадської організації "Європа без бар'єрів" Ірина Сушко зазначає, що додаткові проблеми у візовій практиці британців з'явилися після перенесення обробки візових заявок з Києва до Варшави.

"Офіційно Лондон пояснює це рішення банальною причиною – оптимізацією витрат МВС Британії і його міграційної служби. Не знаю, чи вийшла у них в підсумку значна економія. Але в будь-якому разі, подібна організація процесу подання документів – абсолютно ненормальна. Економія бюджету британцями не повинна відбиватися на українських заявниках!" – каже Ірина Сушко.

Друга проблема – відмова британців застосовувати договір України з ЄС щодо полегшення візового режиму для окремих категорій громадян. Якби конгрес панкреатологів відбувався в країнах шенгенської угоди, така ситуація була б практично нереальною, адже вчені користуються спрощеною процедурою видачі віз.

"Треба вести з ними переговори, щоб вони спростили візовий режим. Це найскладніший момент. Потрібна політична воля МВС Британії, якої досі не було", – зазначає Сушко.

Завзятість Лондона до посилення візового режиму для українців дивує, адже Україна, за всіма даними, не становить міграційної загрози для Британії. Британці не стикаються з проблемою трудової міграції з України. Ми не входимо до переліку країн, жителі яких найчастіше просять притулку в Королівстві. Україна – це досить благополучна країна, відповідно до її британському міграційного профілю.

Хотілося б вірити, що наш МЗС зможе натиснути на Британію у зв'язку з кричущими випадками останніх місяців. Хотілося б вірити, що британці підуть назустріч. Але поки що підстав для оптимізму, чесно кажучи, небагато.

Навіть у профільних організаціях – таких, як "Європа без бар'єрів", – скаржаться, що британське посольство просто ігнорує їхні пропозиції про консультації та співпрацю.

Замість постскриптуму

До речі, "медичний випадок" не завершився лише скасуванням поїздки українських лікарів на симпозіум. Наслідки виявилися серйознішими. Наведемо пряму мову Наталії Губергріц:

"Те, що ми не потрапили до Лондона, зіграло катастрофічну роль для української медицини. Річ у тім, що 2016 року в нас у Україні, в Києві, повинен був пройти такий самий щорічний конгрес, як цього року в Саутгемптоні.

І ми в дуже серйозній боротьбі отримали право його провести.

За період незалежності України це був би перший справжній європейський медичний конгрес у нашій країні. І що ви думаєте? За нашої відсутності у Саутгемптоні провели голосування і відсунули київський конгрес на 2019 рік!

Це при тому, що нас не було на місці, у нас не було можливості проголосувати й надати свої аргументи".

Хочеться "подякувати" неназваному британському візовому офіцеру за недбалість. А Британії як державі – за ставлення до українських візових заявників як до громадян країн третього світу.