Сьогодні багато хто питає себе або намагається знайти у медійному просторі відповідь на питання - якою є кінцева мета Путіна щодо України? В чому є його справжній мотив?

Є багато думок щодо цього. Переважно вони пояснюють поведінку Кремля крізь призму історії, внутрішньої та зовнішньої політики чи геополітики.

Кремль, мовляв, намагається довести світовим лідерам, що Україна залишається в сфері його впливу. Або таке: що б там не було, Кремль хоче щонайменше "нейтралізувати" Україну, не допустивши ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС та заблокувавши її вступ до  НАТО.

Однак, на мою думку, така інформація однобока та інколи геть викривлена. Бракує відомостей про те, що відбувається з економікою Росії на фундаментальному рівні і як це впливає і впливатиме на політику Кремля на всіх її ділянках – у внутрішній та зовнішній площині, в геополітичній грі.

Отже, наведу кілька ключових тенденцій, про які треба знати.

Росія в зоні охолодження

У травні 2012 року громадяни РФ вкотре обрали Володимира Путіна президентом. Не в останню чергу їхні очікування були розігріті передвиборчими обіцянками щодо збільшення зарплат, пенсій, інвестицій в цивільну інфраструктуру,фінансування оборонного комплексу тощо. Ці обіцянки прораховувалися у Кремлі на очікуванні, що економіка зростатиме як мінімум на 5% на рік.

Але справи пішли наперекір планам Кремля. З 2012 по 2014 рік включно кожен наступний рік мав гірші показники росту, ніж попередній. Якщо у 2011 році економіка зросла трохи більше за 4%, то в 2012 році - всього на 3,5%, а у 2013-му - тільки на 1,3%.

Що ж стосується цього року, то навіть перед санкціями (перед тими, що запроваджувались ще у відповідь на анексію Криму і які викликали тільки жарти) очікування були в діапазоні від нуля до 1%. Після трагедії із літаком Malaysia Airlines прогнози скочуються все далі вниз.

Таким чином через макроекономічне "охолодження" обіцянки Путіна лишаються порожніми, оскільки їхнє виконання відтерміновується. Є частка обіцянок, які були виконані, але за рахунок регіональних бюджетів, які, не маючи додаткових джерел доходу, були змушені збільшувати свій борг для фінансування таких витрат. Стрімко зростаюче боргове навантаження на регіони наразі вирішено спробувати збалансувати за допомогою нового податку. 

Що ж до реального життя, то охолодження російської економіки вже проявилося у напруженні на ринку праці.

Вже 2013 року більше і більше новин з Росії було про скорочення штату недержавних підприємств через зниження попиту на продукцію. Але кожен раз уряд РФ знаходив переконливі слова у розмовах з власниками щодо збереження "соціальної рівноваги".  На так званому мікроекономічному рівні Кремль намагався уникнути неприємних тенденцій, тобто всіляко демонстрував соціальну спрямованість.

Але на макроекономічному рівні ці кроки мали один результат – погіршували здатність економіки РФ адаптуватись до нових умов, що складаються у світі.

Зараз офіційна російська статистика говорить, що зайнятість в цілому по економіці покращувалась протягом останніх кількох років, а безробіття, відповідно, знижувалось – в червні 2014 року до 4.9%. Це навіть нижче показників докризових 2007-2008 років - тоді економіка спромоглася мати безробіття на рівні 6%. 

Така комбінація - зниження безробіття та довготривале зниження темпів зростання економіки - говорить про домовленість політичних і бізнес-лідерів країни щодо підтримання недієздатної економічної моделі. Таке собі "принуждение к стабильности".

"Економіка РФ у рецесії". Заборонена фраза

Влада всіляко демонструє неприйняття словосполучення "економіка РФ в рецесії". Здавалось, що тут такого? Але факт є фактом - влада РФ майже тотально витіснила його з медіапростору. Навіть економічні журналісти та економісти інвестбанків підкоряються цьому табу.

Економіка РФ офіційно опинилася в рецесії у другому кварталі 2013 року. Про це в той час сповістила Федеральна служба державної статистики РФ, показавши "в мінусі" два квартали поспіль. Однак вже восени ця інформація була оновлена - дані перерахували з огляду "на оновлену методику" таким чином, що факт рецесії просто зник.

Перед цим "зникненням" я мав розмову з колегою-економістом із Москви, який працює в одному з найбільших інвестиційних банків країни, що контролюється державою. Відповідь на питання, чому компанія не зважає на офіційну статистику про рецесію, була така: мовляв, статистична служба має неправильний метод розрахунку. І дійсно - з часом ця "прогалина" була усунута.

Висновок: Кремль є дуже вразливим щодо усіх проявів негативного оцінювання результатів його роботи.

Навіть сьогодні, після публікації даних про ВВП у другому кварталі 2014 року, очевидно, що тепер Кремлю важко буде уникнути офіційного оголошення про рецесію. Але вкотре спрацьовує табу, і у вжиток йде фраза "технічна рецесія" (нібито це казус, не вартий уваги).

На мою думку, фундаментальна проблема російської економіки полягає в довготривалій втраті конкурентоспроможності через такі фактори, як політичний популізм, розширення державного сектору і, відповідно, звуження приватного сектору.

Високі ціни на енергоресурси — на нафту та природний газ — стали тим інструментом, який дозволив цьому трапитися. Неефективність стала нормою економіки. Олексій Улюкаєв, міністр економрозвитку РФ, публічно та досить емоційно визнав це у своєму виступі на російському "Давосі" у Санкт-Петербурзі, заявивши, що "ми втратили контроль за управлінням видатками".

Кажучи "ми", російський міністр мав на увазі всю економіку. В купі з усім вищенаведеним, це негативно відбивається на інфляції, яка перевищує 7% і є неприпустимо високою для РФ. Чому? Тому що основні торговельні партнери РФ - ЄС та Китай - мають інфляцію в рази меншу. Така різниця у інфляції є та буде залишатись тягарем для економіки РФ в цілому. З плином часу, якщо не провести кардинальні економічні зміни (читай, реформи), конкурентоспроможність страждатиме, а залежність від експорту енергоресурсів зростатиме.

Геополітична криза як прикриття

Проявами економічної кризи в РФ є усі без винятку заборони щодо імпорту продукції з України та інших держав.

Нам казали восени минулого року, що вони впроваджуються задля блокування нашого руху до Європи. Та насправді це - не що інше, як прихований торговельний протекціонізм країни, яка потерпає від більш конкурентоспроможної імпортованої продукції.

Врешті-решт, яскравим проявом економічної кризи в РФ є динаміка рейтингу підтримки Путіна, який протягом 2013 року був двічі — у січні та листопаді — на історичному мінімумі (!) в 24 пункти. Оскільки влада в РФ уособлюється в цій персоні, то відповідно, у Кремля наприкінці 2013 року не було геть політичного капіталу задля хоча б започаткування тривалих економічних реформ, які серед іншого здійснять необхідну макроекономічну корекцію.

Ідеологія та світогляд Кремля не передбачають, що він вдасться до ліберальних методів реформування економіки. Вибір шляху реформ є віддзеркаленням сутності російської влади.

Ніщо не є таким популярним серед громадян, РФ як приборкання зовнішніх ворогів, які стоять на заваді розбудові національної величі.

Більш того, нинішня геополітична криза призвела до розширення простору російської влади для маневру всередині країни.

Тому анексія Криму та проект "Новороссія" стали тим інструментом, який - так само, як війни у Чечні та Грузії, - швидко підняв рейтинг Кремля до карколомно високих рівнів.

Зростання патріотизму та консолідація навколо Кремля серед громадян РФ дозволяють більш м'яко просувати ідею "купуй російське", навіть якщо воно менш якісне.

Крім того, центральний банк РФ, стримуючи небажану стрімку девальвацію рубля, все ж таки вже дав орієнтир ринку, що він буде досить толерантно ставитися в недалекому майбутньому до ситуації, коли курс рубля буде понижуватися до 40 руб./$. Головне, аби при цьому вплив на інфляцію був мінімальний.

Маємо ще один небанальний висновок.

На мою думку, так звані "м'які санкції" Заходу проти економіки РФ були досить бажані для Кремля. Вони допомагали просувати певні економічні зміни, які без зовнішнього подразника розбивали би рейтинг Путіна серед виборців.

Тож з "допомогою Заходу" Кремль спробував змінювати економіку. Іншими словами - спробував вижити. Така стратегія мала місце та результат доти, поки не сталася неочікувана подія.

Трагедія з малайзійським літаком як "Чорний лебідь"

Катастрофа Boeing-777  була несподіванкою для Кремля, бо вона стала фактором пробудження для Заходу. Є такий термін - подія  типу "Чорний лебідь", тобто  реалізація сценарію, ймовірність якого досі вважалася надзвичайно малою.

З одного боку, Кремль не збирався відступати на Донбасі. Він все одно продовжував вести цю гібридну війну, але не перетинаючи той уявний кордон, за яким може початися серйозне протистояння із Заходом.

Путіну потрібний був конфлікт із зовнішнім ворогом, який несе в собі тільки "м'які" або "помірковані" санкції.

Після трагедії з пасажирським літаком, який скоріш за все збили російською зброєю, Кремль, сам того не бажаючи, перетнув межу, за якою починають діяти більш серйозні санкції.

Торговельні операції РФ із зовнішнім світом вже закриті для певних видів товарів. Поки що це не стосується торгівлі енергоресурсами. Але певні товари (харчі), імпорт яких заборонено в РФ, щойно дозволять збільшити попит на свою продукцію місцевим виробникам, вплинуть на інфляцію. Баланс цих двох факторів, на мою думку, все ж таки негативний для РФ. Тобто слід і надалі очікувати зростаючого тиску на інфляцію.

Санкції США та ЄС, тобто заборона на певні капітальні операції, теж є досить серйозними для економіки РФ.

Однак у Кремля є подушка валютної ліквідності, яка дозволить певний час обходитись власними ресурсами, уникаючи дефолтів, судів та заморожування державних активів.

В такий ситуації в монетарній сфері РФ слід очікувати більш тривалого перехідного періоду з неконкурентоспроможного стану до більш збалансованого (конкурентоспроможного). Ключовими тут будуть зусилля з метою приборкати інфляцію, які скоріш за все будуть марними.

Все це обумовить подальшу тривалу девальвацію рубля. Темпи зростання економіки РФ будуть млявими в найближчі кілька років.

Висновок

Щодо політичного та військового тиску на Україну позиція Кремля є незмінною – їй потрібен конфлікт, що тліє і не є законсервованим. Це зручний механізм Кремля для власного самозбереження.

Між тим залежність України від російського ринку означає "експортування" до нашої країни російських економічних хвороб.

Новій України потрібно зрозуміти, що один із сусідів та основних торговельних партнерів - не тільки військовий агресор. Він також передає нам економічні проблеми, продукуючи рецесію та депресію.

Україні в цій ситуації потрібні швидкі кроки і швидкі зміни. Саме такий шанс дає  країні є асоціація із Євросоюзом.

Підписання та, найголовніше, виконання цього документа дозволять Україні вже у короткостроковій перспективі позбутися залежності від російського ринку та від ефектів, що генерує російська економіка.

В іншому випадку Україна залишатиметься заручником російської економіки, що не обіцяє  нічого доброго ані національному виробнику, ані споживачам.

Автор: Олександр Вальчишен, керівник аналітичного підрозділу групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU), член Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА)