26 серпня в Мінську почнуться перші переговори президентів України і Росії Петра Порошенка та Володимира Путіна. Особливістю цих переговорів стане те, що компанію двом президентом складуть три єврокомісари, а також президенти двох інших країн Митного союзу - Олександр Лукашенко і Нурсултан Назарбаєв.

Але Митний союз не буде виступати єдиним фронтом. Позиція глав Білорусі і Казахстану часто суттєво відрізняється від російської, в тому числі - в українському питанні.

Особливо це стосується Білорусі, яка в російсько-українському конфлікті намагається втримати дистанцію і не втратити свій зиск.

З початком збройного конфлікту між Росією і Україною Лукашенко опинився в складній ситуації. Після захоплення Криму білоруські політологи почали проводити паралель між населенням Криму і білорусами, які живуть на сході країни, поблизу кордону з Росією - в Вітебській, Гомельській і Могильовській областях.

У нинішньому пострадянському просторі немає нічого неможливого. Так що не дивним є питання- чи хочуть в Росію жителі Білорусі? Вітали б вони появу "зелених чоловічків"?

Незалежна соціологія в Білорусі відсутня, але опитування населення на вулицях навіть таких міст, як Київ і Мінськ, засвідчили - не так вже й мало людей, особливо пенсіонерів, хочуть жити в одній державі з Росією. Це, очевидно, стривожило Олександра Лукашенка.

Його двадцятирічна політика на знищення національної ідентичності білорусів цілком може обернутися тим, що люди будуть вітати будь-яке проросійське вторгнення, якщо тільки воно буде супроводжуватися обіцянкою підвищити зарплати і пенсії.

"Якщо на нашу землю ступить кованим чоботом хоч одна нога - ми будемо воювати за кожну п'ядь, хто б сюди не прийшов", - заявив Лукашенко в квітні, виступаючи зі зверненням до парламенту і народу.

Тут же він виступив за відродження білоруської мови, але і висловився, що "не буде відмовлятися від Росії", тому що "Росія - наш єдиний союзник".

Важливо розуміти, що Росія - не тільки єдиний союзник, але і спонсор білоруської економічної моделі.

Ймовірний новий обвал білоруського рубля стримують лише періодичні вливання російських кредитних грошей в золотовалютні резерви країни.

Капітуляція в торговій війні

Союзник не забарився вимагати від Мінська виконання своїх зобов'язань.

Для початку Росія примусила Білорусь припинити імпорт деяких українських товарів. З 1 травня Білорусь ввела ліцензування імпорту пива з країн поза межами Митного союзу, а в червні - обов'язкове разове ліцензування імпорту макаронних і кондитерських виробів, цементу, скла, склотари. Ліцензії видавалися лише у разі погодження граничних відпускних цін з білоруською стороною, що вело до значного підвищення цін на продукцію.

Фактично, ця заборона торкнулася тільки українського імпорту,  оскільки поставки такої продукції з інших країн невеликі. Поставки пива, цукерок, макаронних виробів, карамелі та інших кондитерських виробів з України в Білорусь призупинилися.

Одночасно в Білорусь прилетіло дві ланки російських винищувачів.

Але протримався бойкот недовго.

Україна відповіла на недружній крок білоруської сторони забороною на імпорт білоруських шин, вантажівок, холодильників, мінеральних добрив, молочних продуктів.

В результаті, як визнали білоруські економісти, взаємний бойкот завдав Білорусі більшої шкоди, ніж Україні.

За винятком калійних добрив, білоруські товари, що йдуть на експорт в Україну, більше ніде неможливо продати, крім як в РФ. А Російський ринок постійно звужується.

Незабаром в Мінську прийшло розуміння: білоруси повинні триматися за український ринок і дбати про свою репутацію надійного постачальника.

Як наслідок, 19 серпня всі взаємні обмеження в торгівлі були скасовані.

А після завершення "спільних навчань" Білорусь покинули і російські винищувачі.

Втягнути Мінськ в економічну війну з Україною не вдалося, демонстрація військової загрози з території Білорусі закінчилася запевненнями посла Білорусі в Києві, що з білоруської території нападу на Україну ніколи не станеться.

Український біль Лукашенка

В останні місяці Лукашенко постійно говорить про Україну.

Видно,що йому важко утримуватися в межах союзницьких відносин із Росією і одночасно виражати підтримку українському народу і владі. Довгий час він всіляко викручувався і уникав конкретики, але в підсумку все ж зміг визначити свою позицію.

Олександр Лукашенко виступив за цілісність України, проти федералізації, підтримав спочатку в.о. президента Олександра Турчинова, зустрівшись з ним у Гомельській області, а потім приїхав на інавгурацію Петра Порошенка. На день Незалежності України Лукашенко надіслав Порошенко дуже тепле привітання.

"Зробимо Все, щоб тільки було краще в Україні", - заявив Олександр Лукашенко Леоніду Кучмі, коли той приїхав у Мінськ на засідання тристоронньої контактної групи 31 липня. "Все, що треба, ми зробимо. Ви не читайте і не слухайте, що тут всякі говорять про якийсь піар, імідж. Нам нічого цього не треба. Посередництва я не терплю взагалі. Ми будемо разом з вами робити для нашої України все необхідне, щоб хоч якось знизити загострення протистояння на сході України. Ми в цьому дуже зацікавлені", - уточнював тоді він.

Тим не менше, вибір Мінська як переговорного майданчика не є свідченням якихось заслуг білоруської дипломатії або впливовості білоруського президента в міжнародних справах.

Колишній посол України в Білорусі Роман Безсмертний так прокоментував обрання Мінська майданчиком для діалогу: "Заслуга Мінська полягає в тому, що він поруч з Києвом, і президентам є куди їхати. Український президент не поїде в Росію, на територію ворожої держави. А Путін не з'явиться в Києві, так як якщо його тут побачать, то доб'ють разом з помічниками. Ось тому зустріч проходить в Мінську, і роль Лукашенко в цьому процесі роль статиста, який волею випадку захопив владу в Білорусі. Якщо комусь і дякувати, то це Європейському Союзу і США, які роблять все, щоб привести до розуму Путіна і його московську камарилью".

Нові шанси для Мінська

Тим не менш, ситуація в Україні грає на руку Лукашенко.

Порівняно з Володимиром Путіним він вже не виглядає "останнім диктатором Європи", як його називають на Заході. Відносини між Білоруссю і ЄС починають розморожуватися. Представники МЗС Білорусі на рівні заступників міністра і самого міністра почали зустрічатися з послами країн ЄС, поновилися консультації про спрощення візового режиму між Білоруссю і ЄС.

Зрештою, хто б міг уявити ще півроку тому, що в Мінськ прилетять відразу три комісари?

Нещодавно керівники провідних компаній з німецьким капіталом дали оцінку інвестиційної привабливості Білорусі, і вона виявилася вищою, ніж в України і Росії.

Найвищий бал отримав пункт "політична стабільність", хоча раніше німці невисоко оцінювали білоруський режим в контексті інвестиційної привабливості.

Справжнім клондайком стало для Білорусі російське продуктове ембарго.

Білорусь до нього, звичайно, не приєднується. Більше того, член Ради Євразійської економічної комісії від Білорусі Сергій Румас заявив: "Ми взяли зобов'язання перед Росією не допускати реекспорту в Росію товарів, які там заборонені. Але це не поширюється на білоруську продукцію, яка вироблена у нас з використанням імпортної сировини".

До того ж, не виключено, що Білорусь все ж порушить обіцянку Росії та вестиме банальний реекспорт.

До слова, цього року - згідно офіційної статистики - Білорусь експортувала до Росії ананаси, банани, кокосові горіхи, кешью, а також мідії та восьминоги, причому власного виробництва.

Олександр Лукашенко запевнив людей, що дефіциту імпортного продовольства в Білорусі не буде: "Потрібні нам польські яблука - ми купуємо, потрібні якісь німецькі делікатеси - також купуємо".

За підрахунками білоруських економістів, експорт білоруської продукції в Росію повинен зрости на 5 мільярдів доларів.

Заступник директора Центру системного аналізу та стратегічних досліджень Георгій Гриць заявив, що якщо минулого року білоруський продовольчий експорт до Росії склав 5,8 млрд. доларів, то цього року - з урахуванням того, що ембарго триватиме лише 5 місяців - він може скласти 7-7,5 млрд.

Також Росія, на його думку, повинна наростити закупівлі білоруської сільгосптехніки, для якої на російському ринку відкрилися "райдужні перспективи", так що загальний приріст лише за 2014 рік складе 5 млрд. доларів.

В цих умовах Білорусь може отримати і західні інвестиції, з чим у країни великі проблеми, і нові технології - принаймні, у харчовій промисловості. В ефірі білоруського телебачення міністр сільського господарства і розвитку сільської місцевості Польщі Марек Савицький заявив, що "ми будемо обговорювати тему створення спільних підприємств на всіх рівнях, відбудуться зустрічі з приводу інвестицій".

Втім, власний аграрний потенціал у Білорусі невеликий.

Створення спільних підприємств із західними компаніями - єдиний шлях для Білорусі зняти великий куш на продуктовому ембарго.

"Абсолютно очевидно, що Путін не допустить голоду в Росії і будуть знайдені можливості для поставок туди продовольства. Білорусь стає таким вузловим пунктом для забезпечення Росії продовольством", - заявляє економіст Леонід Злотніков.

Зберігаючи максимальний нейтралітет у воєнному конфлікті, Білорусь отримує з російсько-української війни чималі політичні дивіденди, приплив інвестицій і можливості з нарощування експорту.

До того ж, цінність Олександра Лукашенка як політичного союзника для Росії незмірно зростає в умовах міжнародного бойкоту російської влади.

"У 2015 році - році виборів - Лукашенко потрібні нові кредити, і він отримає їх за геополітичну вірність", - упевнений політолог Алесь Лагвінець. Тим не менш, якщо в цих умовах Лукашенко раптом почне підтримувати суверенітет Білорусі, то такі його кроки опозиція і громадянське суспільство повинні підтримати. "Так, Лукашенко - це непристойний політик, але він уособлює собою певну частину білорусів", - заявляє Лагвінець.