Починаючи з 1 грудня у Європейського союзу з'явиться нове обличчя.

Європейську раду - орган, в народі більш відомий як "саміт ЄС", очолить прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Це призначення відбулося в рамках планової ротації керівників органів ЄС, яка проходить цього року. Тим не менш, ще місяць тому мало хто міг уявити, що Туск з'явиться в загальноєвропейському "пазлі".

57-річний польський політик не дуже добре говорить англійською.

Він набагато менш відомий світові, ніж, приміром, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який здобув освіту у Великій Британії.

Однак саме до Туска перейде пост голови Європейської ради - найвищого політичного органу Євросоюзу, що об'єднує лідерів усіх країн-членів ЄС.

Його мандат на цій посаді триватиме 2,5 роки, але з великою ймовірністю буде продовжений до 5 років.

Чому обрали Туска?

Призначення в європейській владі завжди є результатом пошуку балансу між ключовими гравцями в ЄС. Посади розподіляють так, щоб жодна країна, жоден регіон Європи і жодна політична сила не отримали занадто багато повноважень.

Це призначення - чергова ілюстрація того, як працює "квотний принцип".

Висунення Дональда Туска стало поступкою з боку тих європейських сил, які хотіли бачити італійку Федеріку Могеріні на посаді верховного представника ЄС із зовнішньої та безпекової політики - голови зовнішньополітичної служби ЄС. (Детально про Могеріні можна почитати в липневій статті "Європейської правди".)

Могеріні і Туску, вочевидь, "наказано" доповнювати і стримувати один одного.

Могеріні - лівоцентристка, якій дорікають надмірну м'якість щодо Росії. Туск - правоцентрист, колишній член "Солідарності", відомий своєю принциповістю у східних питаннях і підтримкою України.

Але водночас - і це було важливо для ключових гравців у ЄС - польський прем'єр не є русофобом.

Таким чином, ЄС сподівається уникнути надмірної однобокості у зовнішній політиці в ситуації воєнного конфлікту біля своїх кордонів і зберегти баланс між "східним" і "західним" підходом до відносин з Росією.

Невипадково на прес-конференції 30 серпня Туск заявив, що спільно з Федерикою Могеріні робитиме "відважні, але не радикальні кроки" для врегулювання конфлікту в Україні.

Велику роль у номінації зіграв характер Дональда Туска.

На відміну від Радослава Сікорського, Туск вважається політиком, схильним до компромісів, здатним знаходити спільну мову з опонентами і в той же час досить жорстко проводити власну політику.

До речі, Дональд Туск став першим в історії незалежної Польщі прем'єр-міністром, який не тільки протримався до кінця першої каденції, але і був переобраний на посаду глави уряду.

Здатність до пошуку компромісів у складній політичній ситуації - важлива або навіть ключова якість для голови Європейської ради.

Адже йому доведеться очолювати всі саміти ЄС і єврозони, на яких більшість рішень приймається консенсусом.

На користь кандидатури Дональда Туска, звичайно ж, зіграли його добрі відносини з канцлером ФРН Ангелою Меркель.

Важливим виявилося і те, що, незважаючи на розбіжності з приводу статусу польських мігрантів у Великій Британії, йому вдалося знайти спільну мову з британським прем'єр-міністром Девідом Кемероном.

Втім, Туск не був ідеальною кандидатурою. Саме тому він з'явився в "європейському пазлі" лише нещодавно.

Один з його недоліків - слабке знання англійської мови, неофіційного lingua franca брюссельської політики, і повне незнання французької.

А ось німецькою, навпаки, він говорить стерпно, вивчивши мову ще в дитинстві (до речі, це привід ще раз нагадати про його добрі взаємини з Меркель).

Однак Туск посилено вчить англійську вже кілька років, а штат перекладачів в євроструктурах дозволить йому спілкуватися з політиками з будь-яких країн.

Допомога перекладачів - це, звичайно, тимчасове рішення. Без англійської всі неофіційні консультації глави Євроради виявляться ускладненими в рази.

Туск відмінно розуміє, що це стане приводом для зауважень на його адресу.

На прес-конференції в суботу ввечері, після свого призначення, політик спілкувався з журналістами польською, через перекладача. Англійською він сказав лише кілька фраз, пообіцявши повністю перейти на англійську до 1 грудня - до моменту свого вступу на посаду.

"I will polish my English", - з акцентом пообіцяв Дональд Туск, натякаючи як на "шліфування" ("polish") своїх мовних здібностей, так і на своє польське ("Polish") походження.

Перемога зі смаком поразки

Для призначення потрібна була згода обох сторін - як Європейської ради, так і самого кандидата.

Дональд Туск вагався з вибором до останнього.

Про те, що Туск може зайняти крісло Жозе Мануела Баррозу або Хермана ван Ромпея, почали говорити в 2013 році, і кожен раз у відповідь на запитання преси Туск заявляв, що буде боротися за переобрання в Польщі, а європейські посади його не цікавлять. Ще 25 липня, відповідаючи на запитання преси про свою можливу кар'єру в ЄС, польський прем'єр роздратовано заявив: "Я вже у 153-тє відповідаю на це питання. Я вже говорив, що не виїжджатиму до Брюсселю, і я, як і раніше, дотримуюся цієї думки".

Як відзначають європейські ЗМІ, змінити думку Дональда Туска особисто вмовляли Херман ван Ромпей, Ангела Меркель і навіть майбутній голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, який нібито вважає Туска своїм "другом".

Всі названі політики, до речі, співпрацюють за "партійною лінією" - їхні політичні сили входять до групи Європейської народної партії.

На прес-конференції 30 серпня Туск, якому пригадали попередні заяви, говорив, що необхідна була "конфіденційність" і що зробити вибір його підштовхнули події в Україні, оскільки в разі його відмови Східна Європа не була б представлена на найвищому рівні в ЄС.

Приводи для сумнівів з приводу того, чи переходити на нову роботу, в Туска були досить серйозні.

Його партія "Громадянська платформа" (ГП) програє в рейтингах найближчому супернику, партії "Право і справедливість" (ПіС). Згідно з даними Центру дослідження громадської думки за 26 серпня, якби вибори відбулися в серпні, коаліція ПіС і низки невеликих правих партій отримала б 32% голосів, тоді як "Громадянська платформа" - 26%, а її нинішній партнер за коаліцією, Польська народна партія - 6%.

Очевидно, що для перемоги на парламентських виборах 2015 року ГП знадобляться всі сили.

Залишення Туском посади голови ГП і посади прем'єр-міністра Польщі послабить його партію.

Невипадково в самій партії далеко не всі публічно схвалили вибір прем'єра. Один з найвпливовіших політиків "Громадянської платформи" Стефан Неселовський прямо заявив, що відхід Туска буде "катастрофою" для ГП.

У "катастрофічний" варіант вірить і опозиція, яка бачить у призначенні Туска шанс для зміцнення своїх позицій.

Минулої п'ятниці лідер опозиційної партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський на зустрічі з виборцями в Мінську Мазовецькому заявив прямо: "Заберіть його (Туска – ЄП) звідси в Європу!"

Депутат від ПіС Агнешка Арцишевска-Мелевчик із сарказмом додала, що Польща повинна "доплатити Євросоюзу вагон золота" за те, що той забирає Дональда Туска, який був "найгіршим можливим прем'єром для країни". "Я рада, що він виїжджає до Брюсселю, там вже особливо нічого не можна зіпсувати, хоча не можна недооцінювати поляків", - заявила депутат.

Однак пізніше в ПіС змінили риторику.

Зараз її представники вітають Дональда Туска і країну з призначенням, проте вимагають "не перетворювати перемогу Польщі в особисту перемогу" і стежити за тим, щоб поляків не дискримінували в Євросоюзі.

Треба відзначити, що серед однопартійців Туска є й інша думка - про те, що його нова посада допоможе партії у важкий період.

Спікер сейму Ева Копач стверджує, що "оскільки вдалося виграти Туску, то вдасться і "Громадянській платформі".

Політолог Норберт Малишевський в журналі Newsweek заявив, що у ГП відкриється друге дихання, а ефект обрання Туска дозволить його партії виграти місцеві вибори, заплановані на 16 листопада, і парламентські, які повинні відбутися в 2015 році, але можуть пройти і раніше запланованого терміну.

Внутрішні справи

Про кандидатів на пост прем'єр-міністра Польщі до наступних виборів ЗМІ почали говорити ще до призначення Туска. Приводом стала зустріч у резиденції президента Польщі Броніслава Коморовського, яка пройшла пізно ввечері 28 серпня. З президентом зустрілися Дональд Туск, міністр оборони Томаш Семоняк, міністр закордонних справ Радослав Сікорський і спікер сейму Ева Копач.

Семоняка, Сікорського та Копач називають найвірогіднішими кандидатами на посаду технічного прем'єра на найближчий рік.

Хоча не виключено, що цей пост доручать менш "розкрученому" політику. Наприклад - Гжегожу Схетині, колишньому заступнику Туска в "Громадянській платформі", що потрапив в опалу через занадто великі партійні амбіції, або Ельжбеті Беньковській, призначеній минулого року віце-прем'єром і міністром інфраструктури та розвитку.

Повідомити про свої плани щодо реорганізації уряду Дональд Туск має намір не раніше 2 вересня.

Кандидатуру нового прем'єр-міністра необхідно обговорити з президентом, який офіційно номінує нових міністрів, а також з партнером по коаліції, Польською народною партією, без якої затвердження кандидатур міністрів у парламенті неможливо.

До речі, призначення нового прем'єр-міністра дозволило б уряду вийти з незручного становища, викликаного опублікованими в липні стенограмами підслуханих розмов політиків високого рангу.

В рамках ротації уряду у відставку безболісно відправлять "незручних" міністрів.

Історичний шанс для регіону

Якими б не були результати внутрішньополітичних перестановок у Польщі, призначення Туска відкриває нові перспективи для сусідки України.

Хоча не факт, що Туску вдасться реалізувати всі можливості.

Прийнято вважати, що посада голови Європейської ради досить формальна, з невеликим набором повноважень.

Сьогодні це - дійсно так.

Незважаючи на "гучну" назву посади, голова Євроради (або президент, в буквальному перекладі з англійської) лише організує засідання цього органу.

Туск не матиме навіть формального права голосу при прийнятті рішення самітом ЄС (втім, голос Польщі, як і раніше, буде враховуватися, адже новий прем'єр також братиме участь у самітах).

Тим не менш, вибір представника східноєвропейської країни президентом Європейської ради сам по собі свідчить про зростання значущості Польщі на міжнародній арені.

Прямих преференцій для Польщі від цього призначення очікувати не слід: так само, як призначення головою Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу не допомогло Португалії уникнути кризи, призначення Дональда Туска "президентом" Євросоюзу не означатиме більш високих виплат для постраждалих від санкцій польських фермерів і не змінить ставлення Великої Британії до польських мігрантів.

Але у голови Євроради також є важелі впливу.

Туск очолюватиме всі саміти ЄС і єврозони, у нього буде право скликати позачергові саміти Євросоюзу.

Тому у випадку виникнення українського питання (і, тим більше, польського), яке вимагатиме термінового обговорення на найвищому рівні, новий керівник Євроради, без сумніву, зробить все можливе для скликання саміту.

Стримувати і переважувати

І, нарешті, є сенс нагадати, що, призначаючи Туска, лідери країн-членів ЄС домовилися, що польський політик буде певною противагою італійці Могеріні.

А це дає деяку впевненість, що Дональд Туск може не тільки формально, але й реально представляти ЄС на зовнішньополітичній арені нарівні з Федерикою Могеріні.

Варто відзначити, що обидві посади - голови Євроради і глави дипломатичної служби ЄС - з'явилася в європейській системі влади лише в 2009 році.

В Євросоюзі поки що немає стійкої традиції поділу повноважень між ними.

Поки що в Брюсселі працював лише один "президент ЄС" (Херман ван Ромпей) і лише один керівник Європейської служби зовнішніх дій - баронеса Кетрін Ештон.

Обидва вони були досить неяскравими політиками на європейському політичному олімпі.

Зараз, із призначенням амбітних Могеріні і Туска, може бути порушене питання про перерозподіл повноважень між ними і про активнішу участь президента Євросоюзу у зовнішньополітичному житті ЄС.

Польський прем'єр чудово усвідомлює свої перспективи і має намір за них боротися.

Минулими вихідними, коментуючи своє призначення, він пообіцяв "додати європейській політиці енергії з регіону Центральної та Східної Європи".