10 вересня майбутній президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер (який почне виконувати повноваження 1 листопада) оголосив склад нової колегії ЄК.

Як відомо, до складу ЄК входять 28 комісарів, по одному від кожної країни-члена ЄС.

Комісія є виконавчим органом Євросоюзу, умовно – аналогом нашого Кабміну.

Однак призначення "урядовців ЄС" відбувається геть не так, як в Україні.

Професійна спрямованість та досвід майбутнього комісара практично не беруться до уваги при визначенні сфери, за яку він відповідатиме. Значно важливішою є належність до тієї чи іншої країни, а також партійність.

Якщо в Україні (нехай з певними неприємними "варіаціями") шукають кандидата під кожну міністерську посаду, то в ЄК процес йде в зворотному напрямку – спочатку формується вся колегія, а вже потому 28 "портфелів" розподіляються між тими політиками, кого висунули країни-члени.

А професійність та якість роботи механізму має забезпечувати багатотисячний апарат службовців.

Додамо також, що розподіл портфелів в ЄК здійснює особисто новий президент комісії (наразі це – люксембуржець Жан-Клод Юнкер). Це лише збільшує суб'єктивність.

Через таку процедуру деякі призначення можуть видаватися дивними.

На жаль, цього разу "дива" зачепили саме український вектор політики ЄС.

Австрійський акцент

Найбільшою несподіванкою стало призначення профільного комісара з питань розширення та європейської політики сусідства.

Така посада вперше з'явилася в комісії Жозе Мануела Баррозу 2009–2014 років, тоді її обійняв Штефан Фюле.

За п'ять років чеський дипломат здобув імідж "друга України", який був готовий товаришувати хоч з Ющенком, хоч з Тимошенко, хоч з Януковичем, аби досягти зближення Києва та Брюсселя.

Численні джерела ЄвроПравди запевняють, що в цьому прагненні Фюле "любові до України" було незрівнянно менше, аніж кар'єрного розрахунку. Комісар очікував, що успішне укладення Угоди з Києвом стане трампліном для його подальшої кар'єри.

Через це Штефан Фюле неодноразово виходив за рамки свого мандата, робив заяви та ухвалював рішення, на які його не уповноважувала ЄК. Але після фіаско у Вільнюсі та початку Євромайдану на кар'єрних сподіваннях Фюле було поставлено хрест.

Між тим період роботи чеського політика поставив під сумнів саму ідею існування комісара з такою сферою відповідальності. Юнкер хотів відмовитися від даного "портфеля", розподіливши його між двома членами колегії.

Згодом під тиском східних країн  президент ЄК повернув об'єднану посаду. Та він зробив "хід конем", призначивши комісара, який точно не відповідає побажанням Східної Європи.

Наступником Фюле став австрієць Йоганес Ган.

Ган ніколи не опікувався зовнішньою політикою. Ризикнемо навіть сказати, що роз'їзди та дипломатія для нього – чужа сфера. Цікава деталь – європейські журналісти називають австрійця домосідом і наводять дані про те, що до призначення в Брюссель він 24 роки поспіль (попри кар'єрне зростання), жив у Відні в одній квартирі. Для "мобільної" Європи це - дуже нетипово.

Однак навіть домосіди мають свою думку про стосунки з країнами-сусідами.

У випадку нового комісара наявна інформація не дає приводу для оптимізму.

"Європейська правда" вже повідомляла про "бекграунд" Йоганеса Гана. Ще наприкінці травня він заявляв в інтерв'ю  австрійським ЗМІ, що не є прихильником санкцій проти Росії і прагне до розширення діалогу з Москвою.

Звісно, це ще не означає, що згодом – після катастрофи MH17 – його позиція не змінилася.

Але можна бути певним: нового "адвоката України" в ЄК ми не матимемо.

До слова, австрійці здавна відомі вельми скептичним ставленням до зближення України та ЄС.

Фахівці пам'ятають період "першої комісії Баррозу" (2004–2009), коли питаннями сусідства також опікувалася австрійський комісар, а саме – Беніта Ферреро-Вальднер. Цей період, м'яко кажучи, не став проривним у стосунках Києва з Брюсселем.

Та чи будуть у австрійського комісара Гана всі повноваження для формування "української політики" ЄС?

Ні, це не так.

Але, на жаль, інші "центри впливу" не надто відрізняються на краще від австрійця.

Традиційне двовладдя

Австрійські ЗМІ в середу повідомили, що до компетенції Йоганеса Гана входитиме стратегічно важливе для ЄС питання українсько-російського конфлікту.

Деякі видання навіть зазначили, що це – вибір на п’ять років.

"Європейська правда" не ризикне говорити таке із певністю.

Розподіл портфелів серед членів ЄК ще може змінитися протягом п’ятирічки – це є звичною для ЄК практикою в ситуації, коли один з комісарів "не тягне" свою сферу діяльності. Не будемо стверджувати, що таке відбудеться з Ганом, але виключати цю можливість також не варто.

Та найголовніше – те, що навіть за збереження нинішньої посади Йоганесу Гану доведеться змагатися за повноваження із іншим потужним гравцем – італійкою Федерікою Могеріні, високим представником ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики.

Цю пару політиків - в українському контексті - доречн описати народною приказкою про хрін, який не солодший за редьку.

Обидва вони точн не є "друзями України".

"Європейська правда" влітку вже писала розлогий матеріал про Могеріні та ймовірні наслідки її призначення. 

Але нині до написаного варто додати останні новини. За даними брюссельського видання Euractiv, Італія та Австрія – дві з трьох країн, які цього тижня активно блокували санкції про ти Росії. Тепер представники цих держав опікуватимуться Україною...

Нагадаємо, що в комісії Баррозу так само було "двовладдя" у сфері зовнішньої політики, де ці повноваження мали Штефан Фюле та попередниця Могеріні, баронеса Кетрін Ештон.

Тоді Ештон програла кулуарну боротьбу. Ще на початку дії свого мандата вона, не маючи дипломатичного досвіду, припустилася кількох помилок на українському напрямі та зрештою просто залишила його, віддавши Київ комісарові Фюле.

Хто з гравців переможе зараз, наразі невідомо. Хоча за нового "розкладу" це вже не так важливо.

І, нарешті, не забуваймо, що в "європейській колоді" є ще один полтик, який претендує на участь у боротьбі за "український портфель". Йдеться про колишнього польського прем’єра, майбутнього президента Європейської ради Дональда Туска.

Ган та Туск під час зустрічі в Польщі, 2012 рік

Поляк Туск – безумовно, проукраїнський політик.

Його повноваження наразі видаються обмеженими, адже він не має впливу на виконавчу вертикаль ЄС.

Однах  надзвичайна ситуація часто породжує надзвичайні рішення. Тому лишається ймовірність, що Туск зможе "переграти" європейську модель зовнішньополітичної діяльності і отримає неофіційні повноваження ключового переговірника щодо України.

"Європейська правда" вже  повідомляла, що юридичні підстави для цього існують. 

За межами трійки

"Український вектор" Єврокомісії не обмежується Ганом та Могеріні. Є декілька інших комісарів, які працюватимуть з Києвом у більш вузьких, але від того – не менш важливих питаннях.

Тут є і приємні, і не дуже приємні новини. Останніх – більше.

Та почнемо з приємного. Ключову для України посаду комісара з торгівлі посіла представниця Швеції Сесілія Мальмстрьом.

Це призначення позитивне не лише через те, що Швецію здавна вважають другом України.

Особисто Мальмстрьом давно відома українській владі. Вона вже п'ять років працює комісаром із внутрішніх справ, де в її компетенції перебував візовий діалог України та ЄС.

Скажемо відверто, Київ дуже недопрацьовує у виконанні плану дій візової лібералізації (ПДВЛ). Реформи виконувалися неякісно (або не виконувалися взагалі) ще за часів Януковича, та й після зміни влади в Україні ситуація лишається далекою від ідеальної.

Але за пропозицією профільних служб, які курує Мальмстрьом, навесні ЄК ухвалила рішення про перехід України до другої фази ПДВЛ, "закривши очі" на недопрацювання.

Є надія, що в торговельній політиці Мальмстрьом буде так само гнучкою. Адже нас ще чекає складний процес перегляду безмитних квот в рамках Угоди про асоціацію.

На жаль, в іншоу особливо приємних новин немає.

Від 1 листопада за візову політику ЄС відповідатиме грек Дімітріс Аврамопулос.

Греція – одна з "проблемних" країн в сенсі підтримки Києва. Тут завжди були сильними проросійські настрої. До слова, візова практика Греції в Росії традиційно є більш ліберальною, аніж в Україні.

Чи можемо ми розраховувати на сказування віз протягом наступних 5 років? Швидше -ні.

Призначення в сфері енергетики також не дає вагомих підстав для оптимізму. В комісії Юнкера є одразу два профільних комісари. За енергетику "в цілому№ відповідатиме іспанець Мігель Аріас Каньєте, а за "енергетичний союз" – словенка Аленка Братушек.

Наразі не є очевидним, хто з них куруватиме саме український вектор, але ясно, що це будуть слабкі комісари (особливо – Братушек, яка, попри все, має статус віце-президента ЄК).

А повна відсутність досвіду за фахом в обох політиків лише погіршує враження від цих призначень.

Замість епілогу

Звісно, ситуація не катастрофічна.

Відсутній досвід буде набутий. Європейська бюрократична машина пом’якшить та виправить помилки. Нарешті, влада комісарів та Єврокомісії в цілому – далеко не безмежна.

В ЄС останнє слово мають уряди країн-членів. Саме вони підтверджують набуття чинності ключовими рішеннями, а ЄК лише готує до затвердження проекти цих рішень.

Водночас у нинішній складній ситуації Україні дуже допомогли би прибічники на верхівці виконавчої влади ЄС.

На жаль, в комісії Юнкера надії на це не надто багато.