З вечора п’ятниці український сегмент соцмереж заповнили повідомлення на кшталт "нас знову зливають, асоціацію продали Росії".

Нервові обговорення мали своє підґрунтя. Тристороння домовленість Україна-Росія-ЄС щодо відтермінування запуску зони вільної торгівлі виявилася несподіваною для всіх.

А її зміст та наслідки були (та й лишаються) незрозумілими для більшості проєвропейськи налаштованих громадян.

Відсутність інформації породжує підозру. Тому звинувачення, які лунають наразі на адресу президента Порошенка, є досить зрозумілими.

До того ж за останні місяці президент та його команда зробили чимало для того, аби їхні слова щодо асоціації сприймали з певною недовірою.

Отже, "Європейська правда" у відповідь на численні прохання читачів спробує пояснити брюссельські домовленості.

Без істерик, але водночас – не замовчуючи проблем, які дійсно існують.

Що сталося?

Суть домовленостей, які було досягнуто в Брюсселі, український МСЗ виклав коректно (хоч і не відразу).

Ми також наведемо ключові тези, а також роз’яснення до них, а вже потому – розповімо, як ухвалювалося це небанальне рішення і як воно вплине на Україну.

1)      Угоду про асоціацію  (УА) прийнято умовно розділяти на дві частини – політичну та торговельну. За процедурами, які існують в ЄС, сторони мали від 1 листопада розпочати "тимчасове виконання" торговельної частини УА. Тепер цю дату відсунуто на 1 січня 2016 року.

2)      Угоду про асоціацію буде ратифіковано Верховною радою у вівторок. Ратифікація пройде в повному обсязі.

3)      Угода лишається цілісним документом. НЕМАЄ юридичного шляху до того, щоб у 2016 році, після завершення перехідного періоду, Україна "скасувала" торговельну частину або вирішила "виправити" її, лишивши решту документа ратифікованим.

Або все – або нічого.

Відмова Києва (чи Брюсселя) протягом 2015 року від будь-яких зобов’язань у рамках документа означатиме, що угоду буде скасовано в цілому, переговори мають розпочатися з нуля.

4)      Нинішню ситуацію не можна порівнювати з 2013 роком, коли Янукович не лише заморозив угоду, але й оголосив, що має намір змінити зобов’язання України. Тобто – про намір знищити угоду та розпочати переговори з нуля.

Нині Київ в офіційних заявах виключає можливість того, що протягом 2015 року будуть ініційовані такі зміни до угоди. Це – дуже важливо.

5)      За нумерацією торговельна частина УА є лише одним з восьми розділів договору, але за обсягом це – 80% документу. Торговельний розділ є суттю Угоди. Він не лише створює зону вільної торгівлі (ЗВТ), але й обумовлює адаптацію економіки України до європейських стандартів.

Без виконання даного пункту угода втрачає зміст та важливість. Тому не варто переменшувати значимість брюссельських домовленостей.

І не варто обмежуватися лише питаннями експорту та імпорту. Економічні реформи - не менш важливі.

6)      Щоби відтермінування не мало негативного впливу на економіку України, ЄС в односторонньому порядку відмовляється від стягнення мит з українських товарів до 2016 року. Тобто запроваджує односторонній режим вільної торгівлі. Такий режим вже діє, його буде просто продовжено.

Але, нагадаємо, ЗВТ є тільки частиною торговельного розділу УА.

До  повноцінного виконання угоди частина наших товарів (сільгосппродукція, переважно тваринного походження) не зможе експортуватися в ЄС за спрощеними процедурами.

7)      Формально тимчасове виконання угоди (без торговельного розділу) все одно розпочнеться 1 листопада. Але де-факто з політичної частини працюватимуть лише кілька статей, інші – чекатимуть на ратифікацію в країнах членах ЄС (це – особливості процедур Євросоюзу). Тобто працювати почне "рамка" без наповнення.

8)      У відповідь на згоду Європи загальмувати асоціацію Росія пообіцяла не впроваджувати до 2016 року торговельні санкції проти України. Але цю обіцянку майже напевно не буде дотримано (нижче детально пояснимо, чому).

Хто автор?

Рішення про відтермінування торговельної угоди ухвалене на виконання вимог Росії. Це – незаперечний факт, хай навіть офіційні Київ та Брюссель намагаються довести зворотне.

Без вимог Кремля ані Україна, ані ЄС навіть не замислилися би про таку можливість.

Між тим численні джерела "Європейської правди" свідчать, що автором компромісного пакету цього разу була не російська, а європейська сторона.

"Від декількох країн ЄС надійшов ультиматум: вони заявили, що заблокують ратифікацію асоціації в своїх парламентах, якщо не буде знайдено компромісу з Росією щодо набуття угодою чинності. Так з’явилася ця пропозиція", - розповів "Європейській правді" один з українських посадовців, який зустрічався вихідними з президентом Єврокомісії Жозе Мануелом Баррозу та слухав його пояснення.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін в розмові з ЄвроПравдою в неділю не погодився із терміном "блокування ратифікації", але підтвердив, що певний тиск від деяких країн-членів дійсно мав місце.

"Блокування немає. Але є низка країн, які хотіли би, щоби ми домовилися з Росією щодо загальної ситуації, а також щодо графіку виконання угоди. Вони вважають, що без таких домовленостей ситуація може розвиватися неконтрольовано", - заявив міністр.

Українське суспільство звикло звинувачувати в усіх бідах Німеччину, але, за даними ЄвроПравди, це не той випадок. У німців були свої пропозиції щодо того, яким має бути компроміс, але зрештою Берлін погодився сприйняти ідею про відтермінування торговельної частини угоди.

Рушійною силою даного пакету став Париж, а також деякі столиці "південного поясу" ЄС, свідчать джерела.

До слова, "Європейській правді" достеменно відомо, що для офіційного Києва така пропозиція стала несподіваною. Київ їхав до Брюсселю зі своїм пакетом пропозицій, який був розроблений в розвиток попередніх російських вимог. Ми мали можливість ознайомитися з переговорною позицію Києва до Брюссельського раунду, в ній ішлося лише про точкові виключення зі сфери діяльності торговельної угоди.

А вже в Брюсселі українська переговорна команда дізналася про нові ідеї з ЄС і, після консультацій з Києвом, погодилася.

Зараз деякі європейські політики та чиновники роблять заяви про те, що Київ сам попросив Брюссель не переходити до режиму вільної торгівлі, а продовжити односторонні торговельні преференції. Такі заяви мають "зменшити" роль, яку відігравала Росія у переговорах щодо угоди. Але це – відверта неправда.

До чого тут взагалі Росія?

Домовленість про відтермінування угоди зафіксовано в тристоронній заяві, під якою стоїть підпис глави російського Мінекономрозвитку Олексія Улюкаєва.

Виникає логічне запитання – який стосунок має уряд РФ до нашої двосторонньої угоди з ЄС???

Зазначимо, що поява Росії в цьому форматі не є неочікуваною. Це - не перший раунд тристоронніх консультацій. Але якщо раніше за ними стежили переважно експерти, то оприлюднені домовленості привернули увагу широкої громадськості.

І, нарешті, до останнього моменту навіть експерти сподівалися, що обійдеться без тристороннього документу, який фіксує вплив Росії на Угоду.

Це – найбільша політична проблема брюссельських домовленостей і найбільше досягнення Путіна в цьому контексті.

Фактично сторони визнали право Кремля впливати на торговельні домовленості між іншими незалежними суб’єктами.

Жодних сумнівів, Путін ще не раз повертатиметься до цієї практики, наполягаючи, що 12 вересня був створений міжнародно-правовий прецедент, який надає йому таке право.

Зазначимо, що найбільшу шкоду ця проблема здатна завдати не Україні, а Євросоюзу.

Київ і без того знає ціну обіцянкам Кремля, а Путін і без того втручався та втручатиметься у наші внутрішні справи. Тому поступки Москві для нас є дуже неприємні, але не більше того.

А от для ЄС цей прецедент – досить небезпечний в практичному сенсі.

Наведемо простий приклад. Зараз проходять історичні переговори між Європою та США щодо створення трансатлантичної зони вільної торгівлі. Що буде, якщо після підписання тієї угоди на сцену вийде Китай і вимагатиме її відтермінування і початку консультацій з Пекіном? Адже аналогія щодо впливу на китайську економіку – така ж, як у випадку претензій Росії, які ЄС "визнав" в українському прецеденті.

Саме тому Брюссель намагається постфактум переконати світ, що Росія тут ні при чому, а всі зміни зроблено на запит Києва.

Але це – проблема ЄС. В даному матеріалі ми не будемо досліджувати її ґрунтовно.      

Що отримаємо?

Почнемо з позитивних наслідків реалізації брюссельських домовленостей - порівняно з тим варіантом, якби торговельну частину Угоди почали застосовувати 1 листопада 2014 року (як і планували ще станом на четвер).

Українська влада не втомлюється поширювати коментарі про те, що домовленість "виключно виграшна" – адже до українського бюджету і далі надходитимуть мита, які  мали б обнулитися за умови повноцінного застосування ЗВТ.

З цим складно не погодитися.

Якщо оцінювати лише прямий економічний ефект, то введення односторонніх преференцій замість двосторонніх, звісно ж, вигідне Україні.

Але обсяг надходжень до бюджету відносно невеликий. ЄС, пропонуючи "односторонку", чудово розумів, що фінансово понесе мінімальні втрати.

Більше трьох місяців тому уряд робив розрахунки, скільки митних зборів недоотримає Україна за перший рік дії угоди. Йшлося про суму у 3,88 млрд грн. Але ці розрахунки ґрунтувалися на минулорічних, докризових обсягах імпорту. Нещодавно стало відомо, що у першому півріччі імпорт впав на майже 20%. Немає сумніву, що у другій половині року ситуація лише погіршиться.

Тому реальне річне збереження митних платежів не перевищить 3 млрд грн, тобто менше ніж 200 млн євро. В масштабах ЄС ця сума – копійчана. Для українського "гаманця" вона стане приємним і важливим надходженням (враховуючи кризу), але не критично великим, адже йдеться менше ніж про 1% дохідної частини бюджету.

В той же час треба розуміти, що збереження імпортних мит замість їх обнулення  - це відповідне подорожчання товарів для споживача. Тобто у кінцевому підсумку ці 3 млрд грн заплатять не європейські постачальники, а мешканці України.

Поганого в цьому немає нічого, в часи війни громадяни повинні всіляко допомагати державі і держбюджету. Але треба бути чесним самим із собою, оцінюючи, хто за що насправді платить.

Другий позитивний наслідок брюссельських домовленостей – "торговельне перемир’я" з Росією.

Уряд РФ в особі міністра Улюкаєва офіційно і письмово взяв на себе зобов’язання не ініціювати виключення України із режиму вільної торгівлі з Митним союзом.

Нагадаємо Росія має таке право за договором про ЗВТ в рамках СНД, за що треба подякувати Миколі Азарову, який погодився включити дане положення в угоду про ЗВТ, порушивши тим самим президентські директиви.

За умови жорсткої економії така обіцянка Москви – дійсно важливий чинник. Навіть попри зменшення товарообігу з РФ.

У Росії, на відміну від України, дуже високі митні ставки, тому їхнє підняття від нуля до рівня стандартного мита зробить чимало постачальників неконкурентоздатними на російському ринку. Тобто деякі наші виробники втратять не лише частину прибутку, але й ринок загалом.

"Нинішній стан української економіки такий, що економічні шоки, які очікуються в ряді галузей, наприклад - у машинобудуванні, будуть непосильними для країни", - прокоментував для ЄвроПравди можливу торговельну війну майбутній віце-президент ЄК Валдіс Домбровскіс.

Однак із цим "плюсом" також не все очевидно. ЄвроПравда очікує, що "перемир’я" триватиме не надто довго. Воно здатне протриматися до кінця 2015 року ЛИШЕ у випадку, якщо Україна відмовиться виконувати свої зобов’язання в рамках асоціації.

Тобто – якщо Порошенко піде шляхом Януковича.

Звертаємо вашу увагу, що Олексій Улюкаєв у п’ятницю не лише підписав тристоронній документ з обіцянкою зберегти режим вільної торгівлі. Він також зробив окрему заяву: у разі, якщо "партнери порушать домовленості і почнуть виконання торговельної частини", Росія повернеться до питання торговельних обмежень проти України.

"Ми чудово розуміємо, що Кремль вкладає в ці слова не лише питання безмитних постачань, але й питання реформ. І щойно ми продовжимо впроваджувати європейські техрегламенти або адаптацію фітосанітарії в рамках наших зобов’язань по асоціації, відразу отримаємо відповідь Кремля", - зізнається один зі співрозмовників в уряді.

"Ми розуміємо, що Росія може обманути і ввести обмеження попри те, що ми запровадили односторонній режим ЗВТ", - зізнається джерело в Єврокомісії.

Минулими вихідними прем’єр, президент та глава МЗС публічно пообіцяли, що проводитимуть всі без винятку реформи, включно з тими, що записані у "відкладеній" торговельній частині.

Урядовий високопосадовець в розмові з ЄвроПравдою під час форуму YES визнав, що Київ хоче перехитрити Росію, "симулюючи" відсутність реформ. "Ми підготуємо всі реформи і імплементуємо їх під кінець наступного року великим пакетом", - пояснив він.

Але є кілька "але".

По-перше, такий сценарій означатиме, що найближчий рік Україна проведе без ключових реформ. Чи є це прийнятним для суспільства сценарієм виконання Угоди про асоціацію?

Навряд чи.

По-друге, вже найближчого тижня Кабмін планує розглянути і ухвалити план дій з імплементації УА. В ньому наразі прописані всі реформи – в тому числі торговельні. За бажання Росія може використати навіть цей урядовий документ, щоби повернутися до санкцій.

Отже, підбиваючи підсумки. Нічого катастрофічного у брюссельських домовленостях немає. Аналогію з рішенням уряду від 21 листопада 2013 року в жодному разі проводити не можна.

Так, політично поступки РФ щодо асоціації є небезпечним прецедентом. Але угоду все ж буде ратифіковано. А фінансово нова схема навіть є прибутковою для держави.

Між тим говорити, що нові домовленості безумовно вигідні, точно не є чесним. Адже вони стимулюють владу гальмувати реформи.

Замість епілогу. Про відвертість та відкритість.

Наостанок хотілося б повернутися до дій президента Порошенка та його команди, які, на думку "Європейської правди", особисто зробили чимало для того, щоби в п’ятницю, суботу та неділю на їхню адресу був спрямований вал звинувачень.

Саме вони винні в тому, що навіть експерти шукають подвійне дно у домовленостях з РФ.

Українське суспільство нині вимагає від політиків відвертості і відкритості. Принаймні – в таких чутливих і стратегічно важливих питаннях, як євроінтеграція.

На жаль, нова влада цього досі не зрозуміла.

Адже ми протягом двох з половиною місяців чули від Порошенка, Чалого та Клімкіна сумнівні заяви про причини, з яких угода про асоціацію не вноситься до парламенту. Пояснення влади з цього приводу по "техніччну затримку" викликали у експертів спершу посмішку, а згодом – роздратування і підозру.

І якщо за два дні до запланованої ратифікації Угоди про асоціацію Порошенко не може знайти час для її внесення в парламент і не обґрунтовує свої дії, то варіантів пояснення цього виникає лише два.

Він або вже торгується з Росією щодо Угоди, або припускає, що доведеться з нею торгуватися.

Тому завершити текст хотілося би словами: "Давайте жити по-новому, Петре Олексійовичу". В тому числі у сфері інформаційної політики.