19 вересня новопризначена прем'єр-міністр Польщі Ева Копач представила кандидатів на посади міністрів у новому уряді.

Приводом для ротації влади в Польщі став перехід колишнього прем'єра Дональда Туска "на підвищення" в Брюссель. "Європейська правда" вже повідомляла, що Туск не прагнув залишати прем'єрський пост, але лідери країн-членів ЄС переконали його стати президентом Європейської ради.

Формально новий уряд почне роботу лише наступного місяця. 22 вересня кандидатури затвердить президент, а 1 жовтня вотум довіри міністрам повинен надати польський парламент.

Кабінет Еви Копач пропрацює лише близько року, тому більшість нових призначень по суті є технічними.

Річ у тім, що восени 2015 року в Польщі пройдуть планові парламентські вибори.

Це - одна з причин того, що переформатування уряду не було повним. У ньому з'явилося лише 5 нових облич (не рахуючи самої Копач), в той час як 13 міністрів зберегли свої посади. Частина звільнених міністрів втратили посади перш за все - через свою залученість до нещодавнього "касетного скандалу", про який "Європейська правда" писала влітку.

Однак навіть з урахуванням "тимчасового характеру" деякі нові призначення викликають подив. Ця характеристика повною мірою стосується нового міністра закордонних справ.

Призначення глави МЗС - ключовий наслідок зміни уряду Польщі для країн регіону.

Радослав Сікорський, як і очікувалося, прийняв пропозицію обійняти посаду спікера польського Сейму - 19 вересня його офіційно оголосили кандидатом на цей пост від урядової коаліції.

Така згода на перший погляд може здатися дивною, адже у голів парламентів традиційно набагато менше повноважень, ніж у членів уряду.

Однак у Польщі посада спікера є дещо престижнішою.

Раніше її займав нинішній президент країни Броніслав Коморовський, саме зі спікерського крісла він почав президентську кампанію.

Нинішня прем'єр-міністр Копач до призначення також працювала спікером Сейму.

Схоже, і Сікорський розглядає цю посаду як трамплін для подальшого кар'єрного злету.

Щоправда, в експертному середовищі є й інша думка. Сікорського могли поставити перед фактом про те, що після від'їзду його близького партійного товариша Туска він втратить своє місце в уряді. А найвищою можливою компенсацією за це могла бути, знову ж таки, лише посада спікера.

В кожному разу, після "повалення" Сікорського вибір його наступника грунтувався не на критерії професіоналізму, а на бажанні Копач задовольнити всі внутрішньопартійні групи впливу.

На місце Радослава Сікорського до останнього моменту готували колишнього міністра фінансів Польщі, громадянина Польщі і Великої Британії Яцека Ростовського. Втім, було кілька кандидатур, серед них - колишні дипломати і депутати європарламенту, які програли вибори в травні поточного року.

Проте вранці 18 вересня Броніслав Коморовський в інтерв'ю радіостанції TOK FM заявив, що у Ростовського "занадто мало досвіду в дипломатичній сфері".

Слова президента навіть підштовхнули ряд експертів до припущення, що Сікорський залишиться на місці глави МЗС.

Прихильники такої теорії стверджували, що в ситуації, коли на сході України триває конфлікт, зміна глави зовнішньополітичного відомства є безвідповідальним кроком, який ще більше віддалить Польщу від переговорів про майбутнє України.

Але реальність здивувала, без сумніву, більшість експертів.

Копач запропонувала посаду міністра закордонних справ 51-річному Гжегожу Схетині.

Пояснюючи свій вибір, нова прем'єр-міністр Польщі заявила, що у нового міністра "прекрасна аналітична підготовка" і що він добре проявив себе на посаді голови парламентської комісії з міжнародних відносин.

Ось тільки на тлі цього призначення слова Коморовського про "невеликий дипломатичний досвід" його опонента виглядають просто насмішкою.

Схетина не є дипломатом, але був серед лідерів у внутрішній політиці. На фото - Радослав Сікорський, Дональд Туск та Гжегож Схетина

Гжегож Схетина - досвідчений польський політик.

Він виграє парламентські вибори з 1997 року. У 2007-2009 роках був віце-прем'єром і міністром внутрішніх справ, потім, у 2010-2011 роках - спікером Сейму, що дозволило йому до вступу на посаду президента Броніслава Коморовського протягом місяця бути виконуючим обов'язки президента країни.

Гжегож Схетина довгий час вважався "сірим кардиналом" Громадянської Платформи і близьким другом екс-прем'єра Дональда Туска. Однак з 2011 року відносини між Туском і Схетиною погіршилися через побоювання Дональда Туска щодо свого лідерства в партії.

Останнім епізодом, що продемонстрував ставлення Туска до свого колишнього близького друга, була підтримка конкурента Схетини, євродепутата Яцека Протасевича, на виборах до правління Вроцлавського відділення партії.

Але й після цього Схетина не зважився вийти з партії, продовжуючи виконувати невпливову роботу глави парламентської комісії з міжнародних відносин.

Попри політичну компетентність нового міністра, його кваліфікація у сфері зовнішньої політики, м'яко кажучи, викликає сумніви.

Нагадаємо, у Броніслава Коморовського були питання до дипломатичного досвіду конкурента Схетини, колишнього міністра фінансів Яцека Ростовського, який відповідав за складні переговори з Європейським союзом і володіє англійською досконало.

Однак у Схетини досвіду ще менше. До того ж він аж ніяк не є знавцем іноземних мов.

В інтерв'ю виданню Dziennik Gazeta Prawna мати номінованого міністра, Данута Схетина, заявила, що син ніколи не вчив англійську.

Щоправда, за її словами, у молодості майбутній глава МЗС був власником і менеджером баскетбольного клубу Śląsk Wrocław і "зміг навчитися пристойно спілкуватися англійською".

Можливо, він також трохи говорить російською - в ті роки, коли майбутній міністр закінчував школу, російська мова була обов'язковим предметом. Але до рівня, необхідного для міжнародних переговорів, тут також далеко…

З досвідченим дипломатом Радославом Сікорським нового главу МЗС об'єднує хіба що запальність і безкомпромісність у спілкуванні з найближчими співробітниками. Втім, на публіці новий глава польського МЗС воліє зберігати спокій.

Однією з теорій, яка пояснює вибір Гжегожа Схетини на посаду глави МЗС, є бажання Еви Копач... послабити його позиції всередині партії.

Якщо пост міністра інфраструктури, економіки або адміністрації дає безліч можливостей для призначення своїх прихильників на важливі адмінпосади, то міністр закордонних справ може запропонувати в основному хіба що роботу в посольствах.

А виїзд прихильників Гжегожа Схетини за кордон - на руку Еві Копач, яка бажає виграти перевибори голови партії в кінці поточного року і очолити виборчу кампанію партії в 2015 році.

Позиція нового глави МЗС Польщі з міжнародних питань багато в чому залишається загадкою.

В часи роботи головою парламентської комісії з міжнародних справ він уникав гучних висловлювань на тему міжнародної політики - навіть із ключового для польського політика "українського питання". Інформацію з цього приводу доводиться збирати по крихтах.

Втім, немає сумнівів у тому, що він буде підтримувати Україну в конфлікті з Росією.

По-перше, інший варіант у сьогоднішній Польщі просто неможливий - польського політика, який не стане боротися за Україну, не зрозуміє його виборець. По-друге, у Схетини є українське коріння - його батько родом зі Львова.

У квітні поточного року, перебуваючи з візитом у Києві, політик заявляв, що Польща буде намагатися "допомогти Франції та Німеччині краще зрозуміти проблему України". Тоді ж Схетина підтримав ідею про реверсні поставки газу в Україну із Словаччини, щоб "не залишати Україну наодинці з Газпромом".

У липні майбутній глава МЗС в інтерв'ю каналу TVP1 позитивно оцінив рішення США і ЄС ввести нові санкції на адресу Росії: "Світ нарешті висловив рішучий протест проти дій Росії щодо України".

28 серпня під час зустрічі з членами Сенату США політик заявив, що ситуація в Україні "є найбільш серйозною загрозою європейській безпеці за останні десятиліття і вимагає рішучих дій НАТО".

Якими б не були перші кроки Гжегожа Схетини на міжнародній арені, роль польського МЗС у переговорах щодо українсько-російського конфлікту найближчим часом буде менш значущою, аніж нині.

Сприятиме зменшенню польського впливу і відхід з посади міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта, який традиційно підтримував ініціативи Радослава Сікорського і є співавтором концепції Східного партнерства.

Боротьба на внутрішній політичній арені, мабуть, домінуватиме в роботі уряду Еви Копач, яка на першій прес-конференції не приховувала, що допомога Україні не є для неї пріоритетом.

На питання про те, чи буде Польща постачати зброю Україні, нова прем'єр-міністр відповіла:

"Знаєте, я в першу чергу жінка, і коли я бачу, як хтось на вулиці розмахує ножем або тримає в руці пістолет, я... закриваюся в будинку і дбаю про безпеку своїх дітей".

Марія Садовська-Комлач з Варшави, спеціально для "Європейської правди"