Саміти НАТО – це завжди обмеження і проблеми для місцевих жителів та пересічних туристів, яким "пощастило" потрапити в епіцентр світової безпекової політики.

Нинішня зустріч альянсу не стала винятком. В столиці Уельсу, Кардіффі, віднедавна створене фортифіковане "місто в місті". Величезну територію навколо міського замку та парку, куди лідери НАТО завітають на декілька годин, обнесено кількома "лініями оборони" з металевої огорожі та бетонних блоків.

Але всі ці фортифікації були розраховані лише на вечір 4  вересня. В інший час доводилося поясняти перехожим, що прохід містом - відкритий, а ресторани та розважальні заклади – працюють.

"Our business works as usual (наш бізнес працює як зазвичай)", - такими саморобними плакатами завішані будинки та огорожа в центрі міста.

За іронією долі, саме таке формулювання – про "Business as usual" – стало ключовою темою для переговорів української делегації в Уельсі.

В об’єднаній Європі – і, відповідно, в НАТО – ще лишалися країни, готові продовжувати business as usual з Росією. Нехай навіть із застереженнями, нехай навіть з "глибоким занепокоєнням".

Київ поставив задачу переконати країни альянсу, що про цей підхід потрібно забути. Що точку неповернення перейдено. Що стратегія "умиротворення агресора" більше не працює.

Французький вимір

Над донесенням цього сигналу до світу працювала вся українська (і не лише українська!) дипломатична машина.

І, потрібно визнати, вони виконали цю задачу.

Перший успіх прийшов до влади несподівано – коли Порошенко ще "збирав валізи" до Уельса.

В середу впав однин "останніх бастіонів" Кремля в Європі. Париж зупинив постачання Росії першого вертольотоносця Містраль, який мав вийти в море вже 10 вересня.

І це – попри те, що лише два дні тому, 1 вересня, МЗС Франції наполягав, що бойовий корабель буде поставлено Росії.

Ця новина стала несподіванкою навіть для офіцерів альянсу. "НАТО не причетне до ухвалення такого рішення. Водночас, очевидно, що багато членів альянсу будуть йому раді", - визнав один з представник керівництва альянсу, яки зустрічався з журналістами для неофіційної розмови напередодні саміту.

На фоні позитивних новин з Парижу почала здаватися не такою вже й далекою "надзадача" української влади в Ньюпорті – домовитися про постачання в Україну високоточної зброї.

А в четвер ввечері Петро Порошенко оголосив про перемогу і в питанні озброєння.

Високоточний вимір

"Досягнуто домовленості на двосторонньому рівні (з окремими країнами-членами НАТО) щодо військово-технічної співпраці, в тому чисті про постачання нелетального та летального озброєння, включаючи високоточну зброю", - заявив Порошенко на прес-конференції в четвер.

Цю фразу він повторив двічі: більш детально - українською та (дещо скорочено) англійською мовою.

Звісно ж, ЗМІ прозвітували про успіх України на саміті. Однак питань після заяви Порошенка лишилося не менше, аніж відповідей.

Про які країни йдеться? Яка зброя буде надана? Коли саме?

Коло імовірних постачальників – не надто широке. Виходячи з заяви Порошенка, воно обмежене тими країнами, з лідерами яких у Порошенка були двосторонні зустрічі в четвер, до оголошення заяви про постачання зброї.

У цьому списку лише 4 держави: США, Канада, Франція, Польща.

Теоретично до переліку можна було б додати ще три країни (Велика Британія, Німеччина, Італія), лідери яких зустрічалися з Порошенком в більш широкому шестисторонньому форматі, за участю американського та французького президентів.

Однак досвід Європейської правди свідчить що такі чутливі рішення не ухвалюють на переговорах в широкому колі.

Першим "кандидатом" на роль постачальника всі вважали Вашингтон.

Однак відразу кілька представників американського уряду в неофіційній розмові з Європейської правдою спростували це припущення.

"Єдине, що я можу сказати – це точно не США". – запевнив Європейську правду один зі членів американської делегації.

"Звичайно, зараз все змінюється дуже швидко і можуть бути несподівані домовленості. Але жодної підготовки до цього не було, а такі рішення "з повітря" не з’являються", - додав він.

Остаточно сумніви розвіяв президент Обама в п’ятницю ввечері, під час прес-конференції по завершенню саміту НАТО. Перераховуючи допомогу, яку Вашингтон та інші учасники альянсу можуть надати Україні, він згадав лише нелетальні засоби, тобто засоби захисту військових. Жодної зброї, а тим більше – високоточної зброї у переліку не виявилося.

Прем’єр Канади Стівен Харпер не коментував у ньюпорті свою долученість до можливого постачання. І хоча канадійці у питаннях тиску на РФ зазвичай діють в фарватері США, не можна виключати імовірність того, що саме вони згодилися зробити самостійний крок і надати Україні новітню високоточну зброю.

Ще один співрозмовник українського президента – його французький колега Оланд – навряд чи зробив би Україні такий подарунок (згадаємо про особливі стосунки Парижа з Кремлем і, зокрема, про Містралі).

Однак найбільш красномовною виявилася інформація про зустріч Порошенка з польським колегою Броніславом Коморовським, яку Європейська правда отримала з дипломатичних джерел. Президенти Польщі та України мали окремі переговори вдень 4 вересня.

Ввечері того ж дня, у розмові з одним із західних колег, Коморовський сказав наступне:

"Якби Порошенко звернувся до мене з проханням про постачання в Україну летальної зброї, моєю відповіддю було би "так". Але річ у тому, що він мене про це так і не попросив".

Через ситуацію з Польщею виникає резонне запитання:

… а чи насправді є домовленість?

Це запитання лунало в кулуарах саміту, в розмовах між журналістами та між чиновниками НАТО.

Чи не була заява Порошенка банальною "інформаційною провокацією"? Можливо, це – просто засіб психологічного тиску на Росію та проросійських бойовиків?

Адже перед ключовим переговорним раундом у Мінську Київ мав показати, що у нього ще лишилися козирі.

Найбільш скептичними виявилися західні ЗМІ. До прикладу, агенція Reuters, яка є джерелом телевізійних новин для переважної більшості телекомпаній світу, після тривалих консультацій всередині команди та з українськими колегами вирішила не поширювати відео із заявою Порошенка про високоточну зброю.

Ключові друковані ЗМІ також вирішили дочекатися підтвердження інформації з боку західних лідерів. Але – не дочекалися.

За два дні саміту від жодного із західних лідерів так і не прозвучало підтвердження інформації про постачання зброї в Україну.

В адміністрації президента, між тим, і далі кажуть про існування такої домовленості. В п’ятницю близько опівдня АП поширила по телеканалах відеокоментар заступника глави АП Валерія Чалого.

"Нині вже йдеться про постачання о високоточної зброї. Результати її роботи дуже скоро відчують і ті, хто її застосовуватиме (сили АТО) і ті, хто прийшов до України з агресією", - заявив він з Ньюпорту.

Розкривати детальнішу інформацію Чалий не став, пояснивши, що питання "надто чутливе".

Поза зброєю

Джерела Європейської правди в українські делегації в неофіційних розмовах наполягають: заява Порошенка мала під собою грунт, така домовленість дійсно є.

Водночас, навіть вони визнають: та зброя, про яку домовлено, сама по собі не здатна "развернути" події на Донбасі. Її вплив буде обмеженим.

Але навіть не зважаючи на те, чи дійсно в Ньюпорті досягнуто домовленість про постачання зброї, чи це – лише елемент інформаційної кампанії Банкової, британський саміт НАТО можна назвати успішним для Києва.

"Саміт з питання Афганістану перетворився на саміт з питань України", - поділився з Європейською правдою своєю оцінкою Валерій Чалий.

Зустріч лідерів альянсу в Уельсі дійсно планувалося присвятити афганському питанню, адже в 2014 році заплановано завершити вивід місії НАТО з цієї країни. "Афганська сесія" стала також офіційним відкриттям саміту.

Однак головна увага, без сумніву, була присвячена Україні.

Найкращою ілюстрацією стало підсумкове рішення альянсу, де 15 пунктів щодо україно-російського конфлікту йдуть в ключовій частині документу – відразу після "внутрішньо-натівських" тез.

Курорт Celtic Manor, де відбувся саміт, найбільш відомий своїми елітними полями для гольфу

До слова, це рішення саме по собі стало перемогою України. Таких жорстких висловлювань щодо Росії досі не було в жодному офіційному міжнародному рішенні. А оскільки в НАТО всі без винятку рішення ухвалюються консенсусом, це означає, що узгоджену позицію поділяють всі 28 країн-членів альянсу.

Зокрема, в документі констатується факт "російського вторгнення в Україну" , а також те, що російські регулярні війська нині перебувають на українській території.

Також всі 28 держав пообіцяли не визнавати анексію Криму, а відповідальність за ескалацію насилля на Донбасі поклали на російську сторону та проросійських бойовиків.

Неофіційно в НАТО кажуть, що за останні тижні вони переглянули своє ставлення до РФ, а також визнали, що протягом багатьох років помилялися з оцінками щодо намірів Кремля.

"Ми зараз розглядаємо російські попередні заяви і дії зовсім з іншого боку. Зокрема це стосується того, що відбувалося в Грузії у 2008 році", - пояснив ЄвроПравді високопосадовець НАТО.

Гроші та дії

Звісно, альянс не мав обмежитися самою лише "глибокою занепокоєністю", потрібні були також практичні речі. За дні саміту країни-члени надали гарантії перерахування 15 млн євро в новостворені трастові фонди НАТО для України; згодом цей обсяг має бути збільшено.

"Це не надто суттєва кількість грошей, - визнав в розмові з журналістами представник керівництва альянсу. - Але треба розуміти, що не йдеться про закупівлю обладнання, адже тоді ці гроші будуть витрачені за день. Це – цільові кошти на методичну допомогу, програмне забезпечення і так далі".

"Окрім допомоги в рамках трастових фондів, вже зараз здійснюється постачання військового обладнання. Вже отримано матеріально-технічної допомоги на десятки мільйонів євро і двосторонні домовленості про збільшення. Постачальники - США, а також низка інших країн. До слова, серед них є і Франція", - розповів ЄвроПравді в п’ятницю Юрій Долгов.

Цікавий момент – за даними дипломатичних джерел, оголошене в п’ятницю перемир’я відкриває шлях для постачання обладнання з Норвегії.

Досі ця країна через внутрішні юридичні обмеження не могла передавати допомогу в "зону конфлікту" і тому – поставила "на очікування" декілька партій матеріально-технічних ресурсів, виділених для України.

Додатковою ілюстрацією того, що Україна вкрай потребує ресурсів, стало… місце проживання Порошенка та членів делегації.

Європейська правда дізналася про нього випадково - коли довелося їхати на інтерв’ю з послом України при НАТО Юрієм Долговим. Як з’ясувалося, українська делегація жила не в Ньюпорті і не в Кардіфі, як більшість гостей, а взагалі за межами Уельсу - у передмісті Бристоля, в досить демократичному готелі Filton Holiday Inn.

Невиправдані очікування

Звісно, наведені рішення НАТО самі по собі не здатні змінити хід подій на Донбасі.

Ті, хто очікував від зустрічі в зустрічі в Уельсі проривних рішень, навряд чи лишаться задоволеними.

Однак Європейська правда що до саміту підкреслювала, що саміт стане важливим етапом, але не переламним.

В нинішній ситуації, коли Україна не є членом альянсу і офіційно навіть не претендує на членство, військової допомоги від НАТО чекати марно. Ця теза звучала у всіх виступах європейських військових з українського питання.

Тут варто звернути увагу на досягнення Грузії на саміті в Уельсі, які пройшли майже не поміченими на фоні "гарячого" українського питання.

Рівно 6 років тому, на саміті альянсу в Будапешті, всі розглядали Україну і Грузію в єдиному пакеті, при чому наша країна вважалась більш готовою до можливої участі в НАТО. Вашингтон активно лобіював надання обидвом країнам Плану дії щодо членства (ПДА) – статусу, який зазвичай передує вступу країни в Альянс.

Тоді Росія руками свого партнера, Німеччини, заблокувала це рішення.

За шість років відносини Києва і Тбілісі з альянсом змінилося до непізнаваності.

Хоча Грузія так і не отримала ПДЧ, в Уельсі всі визнавали, що ця держава демонструє найкращий прогрес в реформуванні своїх збройних сил і, відповідно, є набільш готовою до імовірного членства. Тепер саме цю державу в альянсі згадують в якості зразка для інших.

Саме на неї зараз орієнтовані нові програми НАТО щодо допомоги з модернізації армії.

У той самий період керівництво України рухалася в протилежному напрямку, розвалюючи військове відомство. Результат цієї "роботи" ми бачимо на Донбасі.