"Втома від української кризи" і "треба ж якось домовлятися, навіть з Росією Путіна" – ось ключові думки, які почули присутні на "українських дебатах" в ПАРЄ.

Ні, Армагеддону не сталося.

На осінній сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, яка завершується 3 жовтня, не буде ухвалюватися жодних документів щодо України. Тож формальних рішень немає. Розв’язку відкладено до наступної зустрічі у Страсбурзі – тобто до кінця січня.

Наразі ніхто не може сказати, чи набралася би в залі половина "втомлених європейців" у разі, якби голосування відбулося вже поточного тижня. Швидше ні, аніж так.

Але тенденція відверто непокоїть.

На захист "діалогу з Росією попри всі проблеми" висловлювалися депутати, які півроку тому голосували за протилежне рішення – за позбавлення росіян права голосу в ПАРЄ.

Одне з пояснень полягає в тому, що російські депутати вміють працювати з колегами по асамблеї (і не завжди йдеться про підкуп чи інші методи, про які звикли говорити у нас – іноді достатньо кількох зустрічей та переконливих аргументів).

А от якість роботи українських політиків, які мали б їм протистояти – під великим питанням.

Що на кону?

Нагадаємо коротко історію питання. ПАРЄ стала однією з перших європейських інституцій, що запровадила політичні санкції проти РФ. Ще навесні асамблея переконливою більшістю ухвалила жорстке рішення: позбавити Росію до кінця 2014 року права голосу, права участі у керівних органах ПАРЄ та у місіях зі спостереження за виборами.

При цьому у росіян лишалося право брати участь у засіданнях асамблеї та виступати, тільки не голосувати.

Але Росія на знак протесту відмовилася від участі у всіх без винятку органах ПАРЄ.

Наприкінці січня 2015 року російське питання має бути розглянуте знову.

Джерела "Європейської правди" в МЗС стверджують, що українська сторона лобіюватиме продовження дипломатичних санкцій проти РФ. Це виглядає вельми логічно, адже ситуація за півроку лише погіршилася, і приводу для їх зняття ніби й немає.

Але Москва вже розпочала кампанію за своє повернення в сесійну залу ПАРЄ. І лобіює це рішення вельми активно. Адже це буде першим прикладом зняття санкцій з Кремля.

А за першим кроком, як правило, йде наступний.

Страсбурзькі дебати

На поточному сесійному тижні українську кризу обговорювали у так званому форматі "поточних дебатів", тобто без ухвалення підсумкової резолюції.

Такий формат був вигідним для нашої держави.

Ще одна резолюція з "глибоким занепокоєнням" та "рішучим засудженням" російської агресії не змінювала би картину – такі рішення від ПАРЄ у нас вже є. А от гарантії, що там не з’являться "шпильки" на адресу України, не міг дати ніхто.

Відмова від підсумкового документа зменшує важливість дебатів, але дозволяє "прощупати" настрої сесійної зали. Результати "прощупування" виявилися не надто оптимістичними.

Кілька разів під куполом Палацу Європи пролунало словосполучення "громадянська війна". І звучало воно не від комуністів, а від представників респектабельних партій Західної Європи.

Так, в ЄС є депутати, які називають і сприймають українсько-російський збройний конфлікт саме таким чином.

Звісно ж, ліві партії виявилися найбільш радикальними захисниками Кремля.

"Ще невідомо, що сталося з пасажирським "Боїнгом" MH17. Неясно, хто його збив, і взагалі – чому він розбився. Неправильно звинувачувати в усьому Росію або Путіна. Так, Путін зробив чимало помилок, але ж є і внутрішні проблеми в Україні", - переконував членів ПАРЄ німецький депутат Андрій Гунко з групи лівих, що об’єднує комуністів ПАРЄ.

Соціал-демократи виявилися більш поміркованими, але те, що лунало від них, не додавало оптимізму.

"В регіоні є легітимні інтереси Росії, і ми це визнаємо", - розпочав свій виступ британський лорд Дональд Андерсон, якому доручили висловити позицію групи лівоцентристів.

"Є питання в тому, чи дійсно Росія хоче стабілізації, чи вона, навпаки, зацікавлена у збереженні нестабільності... Тому НАТО повинно гарантувати, що альянс ніколи не запропонує Україні повноцінного членства. В іншому разі Росія може надати перевагу збереженню нестабільності", - зауважив він.

Цю думку підтримав також британський правоцентрист сер Едвард Лейг.

"Це ж не питання Путіна, - пояснював він. – Всі російські лідери говорили, що вони не припускають, щоби Україна стала членом НАТО. І їхнє занепокоєння обґрунтоване. Тому ми можемо, звісно, атакувати Росію, але треба бути реалістами. Треба усвідомити, що у Росії дійсно є легітимні інтереси в Україні".

Лейг також опинився серед тих депутатів, хто відкрито закликав повернути Росії право голосу в ПАРЄ – попри її участь у війні на українській території.

"Я, звичайно, жодним чином не хочу сказати, що Росії потрібно пробачити все, що вона зробила і продовжує робити в Україні. Але через те, що вона відсутня на асамблеї, ми не чуємо її", - пояснив британець.

"Нам потрібна російська делегація в цій залі. Без діалогу з Росією ми нічого не зможемо робити", - підтримав його італійський депутат Манліо Ді Стефано.

Повірте, такі заяви видаються щонайменше дивними не лише для нас, українських читачів. Декілька депутатів ПАРЄ емоційно відреагували на слова колег.

"Я слухаю і дивуюся. Ми взагалі хто – маяк свободи та демократії?

Чи ми збираємося чекати дозволу Путіна, який повинен дати згоду на те, хто може ставати членом НАТО, хто може інтегруватися в Європу? Що ми за організація?" - обурено звернувся до колег данець Морген Йенсен.

Кількість тих, хто висловлювався за повернення Росії, та тих, хто критикував такий підхід, під час дебатів була приблизно рівною.

В очікуванні січня

Навіть нинішній розподіл думок в ПАРЄ є досить загрозливим. Але є також додаткові фактори, здатні збільшити підтримку ідеї зняття з РФ дипломатичних санкцій.

Перш за все, йдеться про "фактор присутності" росіян.

Під час дебатів на цьому тижні росіяни були відсутні. А в січні делегація Держдуми приїде в Страсбург у повному складі, щоби "опрацьовувати" тих депутатів, хто ще не впевнений у виборі.

Що зможуть зможуть протиставити їм українці? На жаль, тут є проблеми.

Головна складність у тому, що в січні – після виборів – у нас буде абсолютно нова і недосвідчена делегація в ПАРЄ. Частина "старожилів" наразі оголосила, що не балотуватиметься на виборах до Верховної ради.

А без знання правил, процедур і, найголовніше, традицій асамблеї працювати тут неймовірно складно.

До того ж, деякі українські депутати-члени асамблеї просто не їздять на сесію, втрачаючи українську квоту (як, припустимо, член ПАРЄ від УДАРу Ірина Геращенко, яка навіть записалася на виступ під час дебатів, але так і не з’явилася в залі).

І, нарешті, не на нашому боці грає керівництво асамблеї.

"Європейська правда" вже писала, що президент ПАРЄ Анн Брассьор (депутат з Люксембургу) проводить закриті переговори про відновлення повноважень росіян вже в січні. А в четвер з'ясувалося, що проти санкцій виступає також глава моніторингового комітету - ключового органу ПАРЄ - австрієць Стефан Шеннах. 

Ввечері 2 жовтня під час дебатів щодо моніторингової резолюції він роздратовано прокоментував слова депутата ВР Володимира Ар'єва, що вимагав покарати Росію за її дії.

"Містер Ар’єв, ви закликаєте до санкцій, санкцій і санкцій. Але якщо ми будемо дійсно карати, то у нас в асамблеї буде на десяток країн менше", - заявив Шеннах.

Вплив Шеннаха і Брассьор на рішення щодо відновлення повноважень Росії - більш ніж значний. Тож цілком імовірно, що вони досягнуть поставленої мети.

І хоча це не означає, що Європа визнає "законними" дії Росії, такий розвиток подій для нас дуже небажаний.