Дипломатична люстрація. Зелене світло "сірому кардиналу" МЗС?

МЗС за фасадом

… пізно ввечері 18 лютого, коли спецпідрозділи міліції атакували Майдан, в Міністерстві закордонних справ проходила зустріч глав іноземних диппредставництв з керівництвом МЗС, МВС та СБУ.

Пообіді 19 лютого відбулася ще одна така зустріч. Протягом години на кожному із раундів дипломатів намагалися переконати, що на Майдані перебувають озброєні терористи, а міліція взагалі не застосовує зброї.

Це були останні недолугі спроби влади здійснити інформаційну атаку на міжнародну спільноту.

Згодом в розмові з автором цього тексту європейські дипломати зізнавалися, що сприймали ці зустрічі як знущання і навіть "тролили" урядовців у відповідь – зокрема, перепитували, чи не помилився перекладач, і цікавилися, чи не часами Другої світової війни датована "сучасна зброя", знайдена у протестуючих.

Та ідеолог інформаційної роботи МЗС  – перший заступник міністра Руслан Демченко, – був переконаний, що працює ефективно...

Тому 20 лютого, коли в МЗС вже почався відвертий бунт, він порадив знову скликати послів на зустріч для чергової порції агітації від влади.

До слова, Демченко "працював ефективно" і з українськими дипломатами. Ще на початку лютого, коли в МЗС почала утворюватися "внутрішня фронда" і розпочався збір підписів під відкритим листом українських дипломатів, Демченко викликав "на розмову" дипломата номер один у підписному листі, Андрія Дещицю, вимагаючи від нього передати паролі доступу до веб-сторінок.

...20 лютого, напередодні розстрілу "Небесної сотні", "внутрішня опозиція в МЗС" взяла під контроль офіційну сторінку міністерства у Facebook. "За жодних обставин Демченко паролі не отримає", - запевняв у той вечір один із дипломатів-активістів.

Та невдовзі Демченко втратив можливість для тиску на підлеглих.

Його звільнення було одним з перших кадрових рішень нового Кабміну.

І такий поспіх не був випадковим.

Будь-хто з дипломатичної служби може підтвердити: Руслан Демченко, який від лютого 2010 року працював заступником, а від грудня - першим заступником глави МЗС та офіційно курував російський напрямок, за часів Леоніда Кожари став "сірим кардиналом" МЗС.

Саме він формулював і розсилав по посольствах вимоги – хто і що має говорити на зовнішньополітичній арені. Він особисто перевіряв, як працюють посольства у питанні публічної компроментації Юлії Тимошенко і Юрія Луценка (такі дані надходили до ЄвроПравди з кількох диппредставництв), а з урахуванням цього – погоджував  всі кадрові рішення в міністерстві. Без візи Демченка було заборонене поширення будь-якої інформації від імені МЗС.

По суті, недосвідчений Кожара був лише "фасадом" зовнішньополітичного відомства. Всі ключові рішення ухвалювалися саме його першим заступником.

Президентська люстрація

"Сірий кардинал" МЗС недовго лишався без роботи.

Дуже скоро розпочалася президентська кампанія. В штабі Порошенка розповідають, що Демченко буквально атакував Порошенка дзвінками та sms, у яких пропонував свої послуги та засвідчував відданість.

Джерела "Європейської правди" подають різну інформацію про те, яким був результат цієї роботи. Хтось стверджує, що Демченко ще в період "передвиборки" почав працювати на штаб. Інші переконують, що їхня співпраця почалася вже влітку, після активних бойових дій Росії на Донбасі.

Але факт лишається фактом: наприкінці вересня демократичний президент Порошенко та захисник колишнього режиму Демченко офіційно оформили стосунки – останнього було призначено радником глави держави.

Як завжди, в указі немає ані слова про те, що ж входить до сфери відповідальності нового дипломатичного радника президента.

Джерела кажуть, що "сірий кардинал" МЗС часів Януковича зараз опікується "мінським діалогом". І що за його безпосередньої участі готувалися останні раунди переговорів з "ДНР" та "ЛНР".

І Порошенка це, схоже, не дуже непокоїть.

Але Демченко не вважає, що має зупинятися на цій роботі. У нього значно ширші плани, пов’язані з контролем зовнішньополітичної діяльності президента. Час покаже, чи досягне бажаного герой нашого матеріалу та чи зможе він "посунути" нинішнього заступника глави АП Валерія Чалого.

Той факт, що Порошенко призначив одіозного радника вже після того, як парламент ухвалив закон про люстрацію, багато про що свідчить.

Адже за законом про люстрацію, який президент нібито пообіцяв підписати, Демченко має бути позбавлений права займати посади у держорганах на десятирічний термін. Це чітка вимога ч. 1 ст. 3 закону.

Тож наразі дипломати, з якими спілкувалася "Європейська правда" з цього приводу, воліють говорити не під запис, оскільки очікують, що повноваження Демченка збільшуватимуться.

Вголос обурюються лише ті, хто вже пішов з системи МЗС.

Не Демченком єдиним

В період Майдану в МЗС було ще два заступники міністра, окрім згаданого. Згідно із законом "Про очищення влади", всі вони підпадають під люстрацію і мають бути позбавлені права обіймати посади у держорганах.

"Віктор Майко сам написав заяву про відставку після розмови з новим керівництвом міністерства. Тому його звільнили ще на початку березня і він пішов з системи. А от Андрій Олефіров працює і досі", - розповів ЄвроПравді один з високопосадовців МЗС.

Олефіров працює заступником міністра-керівником апарату МЗС  з липня 2012 року.

20 серпня 2014 року президент призначив його послом у Фінляндії (до слова, цю дипустанову до осені 2012 року очолював Дещиця).

От тільки у Гельсінкі Олефіров не поїхав і досі. Він продовжує виконувати обов’язки заступника міністра і, виходячи із внутрішніх документів МЗС, не планує полишати цю посаду. "Лише нещодавно Олефірова призначили керівником штабу МЗС з підготовки виборів президента", - стверджує джерело.

Сайт МЗС дійсно і досі містить інформацію про те, що Андрій Олефіров працює заступником Павла Клімкіна. Офіційно в міністерстві поки не готові коментувати питання його люстрації.

Щоправда, якщо Демченка співрозмовники "Європейської правди" характеризують однозначно негативно, то Олефіров має не таку однозначну репутацію.

Так, він дійсно системно обслуговував режим Януковича.

Приміром, вже після початку Євромайдану він прийшов до тодішнього керівника договірно-правового департамента МЗС Володимира Пузирка і вимагав, щоби той підготував юридичне обґрунтування: чому Україна не має підписувати угоду з Євросоюзом.

Олефіров також часто підміняв Демченка на зустрічах з іноземними посадовцями, виступаючи адвокатом режиму.

А якось, ще влітку 2013 року (коли влада Януковича офіційьно ще йшла до ЄС!) він особисто переконував причетних посадовців скасувати презентацію проєвропейських плакатів від Інституту світової політики. Тоді така ініціатива МЗС шокувала європейців...

"Однак Олефіров не був бійцем режиму. Він – просто  добрий виконавець, готовий працювати на будь-яку владу, тобто без зайвих питань робити те, що входить у посадові обов’язки", - влучно описав його один зі співрозмовників.

При цьому його фаховість як дипломата ні в кого не викликає сумнівів.

Тож якщо закон про люстрацію набуде чинності, Олефірова, найімовірніше, все ж змістять з посади і... таки відправлять працювати послом. Тобто – представляти державу Україна. І доводити фінським політикам важливість швидкої ратифікації Угоди про асоціацію.

Адже посада керівника дипмісії не потрапила у перелік посад, на які поширюється люстраційна заборона.

З цього випливає сумний висновок – якщо президент Порошенко захоче сховати від люстрації свого "соратника по-новому" Демченка, то може призначити його, приміром, послом до Росії.

Немає жодних сумнівів, що Москва без зайвих питань дасть агреман на "свого" дипломата.

Посольська люстрація

І, нарешті, не можна оминути увагою той факт, що прибічниками режиму в МЗС були не лише найвищі керівники. За часів Євромайдану ряд українських послів доклали чимало зусиль, щоби довести до Заходу думку про "білого" Януковича та "фашистську" опозицію.

Найодіозніших з них, зокрема послів у Польщі, Данії та Швеції, звільнили ще в березні, за ініціативою Дещиці.

Про деяких "режимних дипломатів" стало відомо пізніше – "Європейська правда", зокрема, писала про історію зі звільненням скандального консула в Барселоні Олександра Хрипунова.

Але переважна більшість працює і досі, вчасно змінивши риторику.

Та чи гідні вони представляти ім’я України на міжнародній арені?