У річницю повалення комуністичного лідера Тодора Живкова і чверть століття після відходу від однопартійної системи Болгарія вперше зіткнулася з чотирипартійною урядовою коаліцією.

Новий уряд,  що мав розпочати роботу після виборів 5 жовтня, прийшов до влади в результаті переговорів, які тривали місяць і вперше були зосереджені навколо платформ і стратегій, а не навколо особистих смаків партійних лідерів.

Коаліція складається з двох правоцентристських партій (ГЕРБ і Реформістського блоку), а також двох партій, які мають значно менше за них представництво в парламенті (націоналістичного Національного фронту і лівоцентристської АБВ, яка відкололась від Соцпартії Болгарії).

Нова коаліція відображає несприйняття виборцями попереднього уряду, який діяв з травня 2013-го по вересень 2014 року. Партії, які формували його – Соцпартія, ДПС (представляє інтереси етнічних турків) та  радикальна націоналістична "Атака" - у новому болгарському парламенті залишаться в опозиції.

Перед новим урядом на чолі з лідером ГЕРБ Бойко Борисовим стоїть безліч завдань та викликів на багатьох фронтах.

Але одним з ключових є ставлення нового уряду до Південного потоку - газопроводу, який має доставляти російський газ до Італії та Центральної Європи в обхід України.

Багато урядів в регіоні (І болгарський так само) перебувають під тиском як з боку "Газпрому", так і з боку Європейської комісії.

Російський газовий гігант примушує їх будувати газопровід, в той час як Єврокомісія переконує в потребі заблокувати проект. Але в останні місяці у них було зручне виправдання перед Газпромом: рішення Болгарії заморозити будівництво трубопроводу, підкріплене погрозами Єврокомісії.

Болгарські тендери на будівництво труби не відповідали критеріям Європейського Союзу, і сам проект не відповідав Третьому енергетичному пакету ЄС, що передбачає доступ третіх сторін.

З точки зору Болгарії, Південний потік має один великий недолік.

Експерти кажуть, що Південний потік коштуватиме вдвічі дорожче, ніж якби аналогічний газопровід будували б, наприклад, у Німеччині. Кілометр його, згідно проекту, обійдеться в 7 млн євро.

Різниця між ринковою і реальною ціною, розподілена через субпідрядників, здатна принести небачені вигоди різним політичним гравцям. Слабкі інституції в таких державах як Болгарія чи Сербія є легкими жертвами для такого типу корупції.

Щоб цього не трапилось, у коаліційній угоді нового уряду прописані чіткі умови, за яких буде збудовано газопровід.

Угода передбачає лібералізацію електроенергетичного ринку, яка дозволить споживачам самим обирати собі постачальника; поліпшення енергетичної безпеки Болгарії через завершення поєднання з сусідами; розвиток місцевих енергетичних ресурсів; а також побудову Південного потоку відповідно з законодавством ЄС, в діалозі з Єврокомісією, і за умови доведення економічних вигод для країни.

Послужний список нового глави уряду Борисова за час його першої каденції на посаді прем’єра (з 2009-го по 2013-й рік) говорить про його щире бажання співпрацювати з Брюсселем і пильно слідкувати за ініціативами, які втягували Болгарію в суперечливі енергетичні проекти.

В 2010-му він поклав край стратегічно ризиковому і економічно небезпечному проекту АЕС у Белене, за яким планувалося встановлення ще одного російського реактора в Болгарії.

Майбутнє Південного потоку стане новим тестом да здатності країни – і її прем’єра – обирати мудро.

Майже повна газова залежність Болгарії від Росії дає багатьом в Софії, Брюсселі (і не лише в цих столицях) приводи для невдоволення.

Захисники Південного потоку переконані, що диверсифікація поставок газу принесе певне полегшення, навіть якщо не виходить змінити постачальника.

Але не викликає сумнівів: те, що проект сприяє корупції і відіграє стратегічну роль у нинішньому протистоянні між Росією та ЄС, не дозволить Південному потоку "нормалізуватись" так само, як це сталося із його північним аналогом.

Стаття републікується з дозволу
European Council for Foreign Relations

переклад "Європейської правди"