За кілька днів – 21 листопада – відзначатимемо першу річницю Євромайдану.

Минув рік з моменту, коли українці вперше зібрались у центрі Києва на знак протесту проти відмови екс-президента Януковича підписати Угоду про асоціацію з ЄС.

Я відвідав Київ невдовзі після того, як розпочались демонстрації.

І зараз, напередодні річниці, варто підбити певні підсумки,

проаналізувавши значення надзвичайних, видатних і все ще незавершених подій, що стались відтоді.

Озираючись назад, неможливо обійти увагою російську агресію та її вплив на ситуацію. Але перш ніж перейти до цієї теми, я хочу наголосити на найважливішому – на  тому, від чого залежить майбутнє держави.

Ці події привели до влади новий, проєвропейський і реформаторський парламент. Уперше за часи незалежності Україна стала на справжній шлях євроінтеграції.

Однак, якщо Україна хоче процвітання, їй потрібні справжні реформи. Потрібне швидке й ефективне їх запровадження.

Треба багато зробити, зокрема, зміцнити верховенство права, викорінити корупцію, скоротити бюрократичну тяганину та забезпечити бізнес-середовище, що дозволяє підприємцям процвітати, примножувати багатство й створювати робочі місця.

Чимало реформ будуть непростими, але, як свідчить досвід західних сусідів України, це чітка дорога до успіху.

Попри всі перепони, я впевнений у рішенні України, у волі й рішучості її народу працювати заради кращого майбутнього для них та їхніх дітей. Тільки замисліться, чого українцям вже вдалося досягти від початку Євромайдану і до сьогоднішнього моменту.

По-перше, погляньмо на внутрішньополітичну ситуацію в Україні.

Рік тому уряд був непопулярним і широко дискредитованим, набувши репутації корумпованого органу, який обслуговував інтереси тіньових акціонерів.

Рік потому українці обрали нового Президента й нову Верховну раду.

Нещодавні вибори народних депутатів України були красномовним прикладом демократичних процесів усередині країни; за виборами стежили понад дві тисячі міжнародних спостерігачів у різних куточках країни, робота Центральної виборчої комісії була неупередженою й ефективною, а уряд робив усе можливе, щоб надати змогу понад 400 тисячам внутрішньо переміщених осіб реалізувати своє право голосу.

По-друге, підтверджено прагнення України до більш тісних зв’язків з європейськими сусідами.

Напевне, найбільш історичною віхою від початку протестів на Майдані стало підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС.

Саме заради цього люди вийшли на площі й вулиці майже рік тому. Багато людей боролись і поклали життя за це.

Зараз Угода надає алгоритм для глибинних структурних реформ у політичній, економічній і управлінській царині – реформ, які Україні вкрай необхідні.

Підписання Угоди про асоціацію є потужним кроком уперед на шляху до більш тісних стосунків між Євросоюзом і Україною.

У довгостроковій перспективі це може привести до повного членства України у ЄС,

якщо це – те, чого хочуть українці та їхня влада, і якщо Україна доведе, що здатна запровадити економічні, політичні й управлінські реформи, щоби відповідати критеріям членства.

Нарешті, варто згадати про зусилля України, спрямовані на збереження цілісності країни.

Це – найскладніше завдання. З однієї дуже простої причини.

Кремль відрядив до України сотні військових, зібрав тисячі на кордоні та забезпечує своїх маріонеток на сході зброєю й танками у необмеженій кількості.

Це не припущення, це факт.

У нашому розпорядженні є супутникові знімки, фотографії від людей на місцях, звіти місії ОБСЄ та оповіді очевидців. Спроби Росії спростувати це просто не викликають жодної довіри.

Не дивлячись на неймовірні виклики, подумайте про те, чого Україна досягла, відповідаючи на ситуацію, що склалась.

Навіть із менш оснащеною армією вона успішно звільнила частину території. У таких містах, як Слов’янськ, який наш Посол нещодавно відвідав, життя повертається до норми і переважна більшість населення вітає відновлення контролю з боку української влади.

За рік після Майдану можна говорити, що вже закладені необхідні підвалини для трансформації України в сучасну й процвітаючу європейську державу.

Але це потребує терпіння й рішучості.

Один із найбільших викликів для народних депутатів нового скликання полягає в тому, що вони не повинні зупинятися на досягнутому.

Тому ми закликаємо всіх парламентарів використати можливість, надану українським суспільством, щоб вирватись із минулого, як того вимагали люди на Майдані.

За минулий рік народ України продемонстрував сильну відданість демократичному майбутньому та більш тісним стосункам із ЄС.

На річницю Майдану ви повинні пишатись, що це вже не просто мрії, а реальні, досяжні цілі.

Ми готові підтримати Україну наступного року – та у всі прийдешні роки.

Девід Лідінгтон,

міністр у справах Європи, МЗС Великої Британії,

спеціально для "Європейської правди"