Швейцарія приймає нацистську спадщину
"Європейська правда" публікує матеріал швейцарського сайту Swissinfo, присвячений скандалу навколо "спадщини Гурлітта" – колекції картин з сумнівним минулим, яку взяв до своєї колекції музей швейцарського міста Берн.
Тепер все офіційно: опікунська рада Художнього музею Берна (Kunstmuseum Bern) вирішила взяти у власність картини так званої "Колекції Гурлітта".
Нагадаємо, нещодавно померлий німецький колекціонер Корнеліус Гурлітт у своєму заповіті від 9 січня 2014 року призначив Художній музей Берна єдиним законним спадкоємцем приблизно 1600 картин, що йому належали, які є безцінним спадком європейського модернізму. Крім картин у рамках процедури успадкування музею в Берні відійдуть об'єкти нерухомості в Мюнхені і Зальцбурзі, а також певна сума грошей.
Корнеліус Гурлітт помер 9 квітня 2014 року, він був сином Хільдебранда Гурлітта, одного з чотирьох арт-дилерів, офіційно уповноважених нацистським режимом Німеччини займатися так званим "дегенеративним мистецтвом".
2012 року правоохоронні органи Баварії конфіскували у Гурлітта приблизно 1280 картин з його зібрання, що нараховувало близько 1600 одиниць.
У листопаді 2013 року німецький суспільно-політичний журнал "Фокус" оприлюднив подробиці цієї історії, і відтоді на адресу Німеччини лунає часом жорстка критика у зв'язку з наявністю в країні досі не проаналізованих епізодів, що стосуються періоду панування нацистів і тогочасних злочинів у галузі торгівлі предметами мистецтва.
 |
За два тижні після цієї публікації німецький федеральний уряд доручив спеціальній групі експертів проаналізувати картини із зібрання Гурлітта на предмет з'ясування історії кожного об'єкта. Особливе значення надавалося пошуку можливих законних власників картин або їхніх спадкоємців, оскільки передбачалося, що багато найцінніших полотен з цього зібрання належать до культурних цінностей або викрадених нацистами, або незаконно ними відчужених.
"Колекцію Гурлітта" складають полотна Матісса, Шагала, Лібермана, Дікса, Нольде, а крім того, багато скульптур, виробів з кераміки тощо.
Незадовго до смерті Гурлітт уклав з федеральною владою Німеччини і владою землі Баварія угоду, згідно з якою, у разі знаходження в його зібранні картин, незаконно відчужених нацистами, інтереси спадкоємців законних власників цих полотен мають бути враховані відповідно до так званих Вашингтонських принципів. Ці принципи визначають порядок ідентифікації та реституції творів мистецтва, незаконно переміщених у період Другої світової війни.
Облік інтересів може бути здійснено або у формі прямого повернення втрачених свого часу творів мистецтва, або у форматі грошової компенсації.
Наразі експерти виходять з того, що з 1600 картин із зібрання Гурлітта приблизно 458 можуть бути незаконно викраденими.
Крім цих картин існує ще колекція, яка перебуває у власності всієї родини Гурліттів. Приблизно 460 об'єктів з цієї колекції можуть бути "незаконно переміщеними". Багато з них належали ще дідові Корнеліуса – Луї Гурлітту, серед них особливу цінність становлять полотна Мане, Ренуара, Моне, Гогена, Тулуз-Лотрека, Сезанна, Нольде.
Виправити репутацію
Німецький уряд багато разів давав зрозуміти, що був би зацікавлений у тому,щоби картини із зібрання Гурлітта перемістилися до Швейцарії.
 |
Офіційне обґрунтування цієї позиції базувалося саме на вже згаданих Вашингтонських принципах: Німеччина як офіційна юридична особа зобов'язана дотримуватися їх, а бернський музей як приватне підприємство таких зобов'язань, крім, зрозуміло, моральних, не має. Крім того, підкреслювалося, що Німеччина продовжить фінансування робіт зі з'ясування провенанса (попередньої історії) картин із зібрання Гурлітта.
Звільнившись від цієї "непростої" колекції і продовжуючи працювати над з’ясуванням усіх супутніх обставин, пов'язаних з володінням цими полотнами, Берлін сподівається серйозно поліпшити репутацію своєї країни – країни, яка все ще нібито не може попрощатися зі своїм "коричневим минулим" у сфері злочинів, що стосуються торгівлі витворами мистецтва
Міністр юстиції федеральної землі Баварія Вінфрід Баусбак вже заявив в інтерв'ю газеті Münchner Merkur, що рішення, прийняте щодо картин з "колекції Гурлітта", є "значним успіхом". "Я задоволений тією обставиною, що ця справа нарешті поставлена на правильні рейки і рухається до завершення, адже міжнародний інтерес до неї був величезний", – заявив Баусбак.
 |
За його словами, це був "дуже складний випадок, не в останню чергу ще й тому, що на його прикладі можна було побачити, як ми ставимося до своєї історії, до нашої історичної відповідальності в рамках подолання нацистського минулого і виправлення кривди, заподіяної нацистським режимом ".
Складний спадок
Для Берна картини Гурлітта можуть стати дуже непростою спадщиною.
На початку листопада 2014 року в інтерв'ю німецькому журналу "Шпігель" голова "Всесвітнього єврейського конгресу" Рональд Лаудер попередив Художній музей, що "приймаючи ці картини, установа може відкрити "скриню Пандори" і стати мішенню для цілої хвилі судових позовів про реституцію".
Розрядити ситуацію для швейцарців може той факт, що Німеччина, займаючись питанням з’ясування провенанса картин, погодилася, за повідомленням газети "Франкфуртер Альгемайне Цайтунг", взяти на себе ще й усі юридичні ризики, пов'язані з проблемою реституції незаконно відчужених мистецьких цінностей. З іншого боку, з'ясування юридичної історії картин і їхнє звільнення від усіляких обтяжень є дуже складною справою, якщо взагалі можливою. Та головне, що всі "сумнівні" картини поки залишаться в Німеччині.
 |
Багато експертів у Швейцарії критично оцінюють таке рішення Художнього музею Берна, вказуючи, що у нього і так вже не вистачає виставкових площ, а можливі позови і судові розгляди здатні якщо і не блокувати його роботу, то вже точно суттєво її ускладнити. З іншого боку, музей давно вже планував створити серйозний Центр дослідження експресіонізму. І в цьому сенсі спадщину Гурлітта дійсно може здійснити цю мрію вже в найближчому майбутньому.