В той час як Євросоюз погрожує новими санкціями і заявляє про чергові "рівні стурбованості" діями Росії, іншій пан'європейської організації – НАТО – доводиться вирішувати конкретні завдання.

Активність російських військових в європейському повітряному просторі, випробування ракет, здатних нести ядерний заряд, історія із загадковим підводним човном біля берегів Швеції...

"Завдяки" всім цим подіям до європейців приходить розуміння: російська загроза реальна.

Результат очевидний: країни НАТО нарощують свою присутність у Східній Європі, проводять все більше військових навчань, збільшуючи їхні масштаби та інтенсивність.

Але до логічного, здавалося б, кроку – збільшити військові витрати – поки що готові не всі.

Посилена присутність

План готовності до дій, розроблений в НАТО, повинен захистити ті країни, для яких російська загроза актуальна більше за інших.

Головне рішення – створити сили швидкого реагування у Східній Європі чисельністю 4 тис. солдатів. Вони прийдуть на допомогу союзникам протягом 48 годин. Планується, що новий підрозділ досягне початкової бойової готовності восени наступного року, а повної – на початку 2016-го.

Створювати нові постійні бази у Східній Європі альянс поки не готовий, оскільки це буде порушенням договорів з Росією.

У НАТО не готові остаточно розривати відносини з Кремлем і залишають можливість для примирення в майбутньому.

Але вже зараз країни-члени проводять спільні навчання, націлені на захист від можливої російської агресії. Так, з 9 вересня по 26 жовтня в різних місцях Європи проходила серія масштабних військових навчань "Благородне обґрунтування" ("Noble Justification"). Загалом у них взяли участь 13 тис. військових з різних країн-членів альянсу, включаючи морські, наземні, повітряні та спеціальні сили.

Важлива деталь: під час цих навчань відбулося випробування стратегічних бомбардувальників Б-52, технічні характеристики яких дозволяють використання ядерної зброї.

Цей факт з особливим запалом висвітлювали ЗМІ Росії, і Кремль не забарився з відповіддю – армія РФ провела випробування балістичних ракет, ракетних комплексів атомних підводних човнів і стратегічних бомбардувальників.

В ЄС вважають, що ці випробування лише частково пояснюються бажанням Кремля завдати "удару у відповідь".

Є думка, що такими діями Росія "тестує" альянс, його здатність реагувати на подібні випади і готовність терпіти дії РФ.

У відповідь головнокомандувач збройних сил НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав заявив, що альянс планує лише збільшувати чисельність військ на Сході.

"Через посилений тиск, який ми зараз відчуваємо в Східній Європі, і у зв'язку із (затвердженими раніше) заходами з надання гарантій в країнах Балтії, Польщі та Румунії ми просимо додаткової ротаційної присутності", – заявив він на брифінгу в Пентагоні.

До рівня холодної війни

Перед своїм відходом з поста колишній генсек НАТО і затятий опонент Кремля Андерс Фог Расмуссен закликав довести бойову готовність альянсу до рівня холодної війни.

У Москві чекали, що з приходом нового керівника альянсу відносини налагодяться.

Але останні події не залишають Єнсу Столтенбергу іншого виходу, ніж продовжувати жорстку політику свого попередника.

"Ми підтримуємо постійну присутність НАТО в східних регіонах альянсу. Щоб заспокоїти наших союзників. І щоб стримати тих, хто може захотіти кинути їм виклик", – заявив Столтенберг на засіданні німецького Фонду Маршалла 29 жовтня.

"За останні місяці кількість реактивних літаків НАТО над територією наших східних країн-учасниць збільшилася в 5 разів. Ми надіслали більше кораблів до Балтійського і Чорного морів.

Цього року ми проводимо понад 200 навчань в Європі, включаючи національні. Нові навчання стартують кожні два дні.

І ці заходи – лише початок", – заявив Столтенберг 29 жовтня.

Щоправда, експерти говорять, що в НАТО полюбляють красиві гасла, але вони не завжди відповідають дійсності. І нинішні заходи, такі як створення ротаційних підрозділів, не здатні гарантувати безпеку східним членам НАТО в разі реальної війни.

Швидше, це гарний жест, покликаний заспокоїти населення

"Мета створення цих підрозділів – показати Балтійським країнам: система і гарантії безпеки реальні, НАТО прийде їм на допомогу. Населення дуже стурбоване тим, наскільки спрацює система безпеки", – каже ЄвроПравді експерт Інституту Кеннена (Kennan Institute) Майкл Кофман (Michael Kofman).

Не для України

Плани захисту Східної Європи – нехай навіть декларативні – не стосуються України, адже наша країна не є членом альянсу.

В НАТО постійно підкреслюють, що нам "не загрожує" військову присутність контингенту організації.

Щоправда, в альянсі не втомлюються підкреслювати, що окремі країни-члени мають повне право постачати Києву зброю... але досі за межі слів "можливо" і "мають право" справа не зайшла.

І хоча в Україні постійно виникає обговорення перспектив постачання європейської зброї, в Брюсселі про це навіть не замислюються серйозно.

Європейські експерти вважають, що Україна потребуватиме не стільки зброї, скільки консультацій та досвіду НАТО.

"Україна отримала чудовий спадок від СРСР – військову індустрію. Я впевнений, що якщо я поїду в Харків, то знайду там більше танків, ніж у всій Центральній Європі.

Тому вам потрібна не так зброя, як люди, які можуть навчити, як з нею поводитися.

Головне, що потрібне Україні – це військова сила, підготовлені військові, які вміють воювати. Їй потрібна армія! Але це (навчання війська) займе деякий час. І в цьому Захід вам вже активно допомагає", – вважає Кофман.

Гроші мають значення

У штаб-квартирі НАТО і за її межами все частіше висловлюються думки про те, що українсько-російський конфлікт став приводом оживити або навіть реанімувати організацію.

Адже останнім часом Європа приділяла обороні не так вже й багато уваги.

Наприклад, з 2008 року Росія збільшила свої витрати на оборону на 50%, а члени НАТО скоротили їх на 20%. Це давало привід експертам обговорювати, а чи не перетворюється НАТО на вмираючу організацію.

На останньому саміті альянсу країни-члени домовилися збільшити свої витрати на оборону до 2% ВВП. Правда, зробити це не одразу, а протягом десятиліття.

Це не новий показник. В альянсі ще з 2006 року діяла норма про 2%. Правда, більшість членів протягом багатьох років просто ігнорували її.

Зараз, в період утвердження національних бюджетів, настає момент істини – чи будуть члени альянсу виконувати домовленості, або ж продовжать економити, незважаючи на "російську загрозу".

"Першою ластівкою" стали Нідерланди.

Країна, яка не має жодного танка, але витрачає на оборону близько 8 млрд євро (1,3% ВВП), вирішила збільшити свій військовий бюджет на 100 млн євро вже з наступного року.

"Катастрофа з MH17, ситуація в Україні і на Близькому Сході демонструє, наскільки все у світі взаємопов'язане", – сказав нідерландський король Віллем-Александр, представляючи проект бюджету на 2015 рік.

Правда, це ще не означає, що країна виконає зобов'язання і доведе частку витрат на оборону до 2%.

Зараз точаться активні дебати з цього приводу у Франції (витрачає на оборону 1,9% ВВП), Німеччині (1,4%), Італії (1,2%) та інших країнах. Одні політики закликають покінчити зі скороченнями у військовій сфері, інші наполягають на помірності й на тому, що "не варто провокувати Росію".

До речі, розповімо про рекордсменів.

Сьогодні лише 4 з 28 країн НАТО виконують свої "військові зобов'язання", виділяючи на оборону не менше 2% ВВП – США, Велика Британія, Греція та Естонія.

При цьому Греція – країна, яка більше за інших постраждала від фінансової кризи, – до останнього часу була безумовним лідером в Європі за розміром військових витрат.

Звісно, якщо їх вимірювати не в абсолютних одиницях – мільярдах євро, – а у відсотках ВВП.

Втім, за українськими мірками грецький військовий бюджет великий і в грошовому вимірі. Минулого року Афіни виділили на оборону 5,8 млрд євро, або 2,3% від свого ВВП. Порівняйте зі звичними для України цифрами – "один з хвостиком" мільярд євро.

Раніше Греція витрачала на "воєнку" ще більше – і набагато більше. Наприклад, у 2009 році військовий бюджет країни становив 3,2% ВВП, а в 1980-х роках – 6,2%.

Думати про оборону греків змушує сусідство з Туреччиною, яку там (нехай і не визнаючи цього офіційно) вважають загрозою №1. У післявоєнні роки було чимало сутичок греків з турками з приводу грецьких островів.

А окупація Туреччиною Північного Кіпру з 1983 року стала додатковим нагадуванням грекам про те, що армію треба тримати в постійному тонусі.

І навіть те, що і Греція, і Туреччина є членами НАТО, не знімало побоювань в Афінах. Порівняймо, знову ж таки, з Україною – у нас близькість Росії довгі роки не була для уряду приводом подумати про оборону.

Темпи зростання

Втім, найбільше впливає на сумарний бюджет країн НАТО, звісно, не Греція і не Болгарія, а найбільші економіки ЄС.

Схоже, що вони також готові "вкладатися" в оборону, хоча й невисокими темпами.

Військові бюджети Італії і Франції повільно зростатимуть протягом наступних декількох років. Якщо в цьому році італійці витрачали на армію 14,1 млрд євро, то в наступному планують витратити на 400 млн більше – 14,5 млрд.

У Франції військовий бюджет залишиться практично незмінним до 2016 року – на рівні 31,4 млрд євро, і тільки потім почне повільно зростати – до 31,56 млрд євро в 2017 і до 31,78 млрд євро в 2018 році.

Активно обговорюють проблеми безпеки в Німеччині.

Нещодавно стало відомо, що міністр оборони Урсула фон дер Лайен передала до парламенту секретну доповідь, де визнала дірку в бюджеті Бундесверу в розмірі 300 млн євро.

В її відомстві впевнені у необхідності підвищувати витрати на безпеку.

Німеччина щороку витрачає на оборону 32,44 млрд євро, але останні доповіді демонструють жалюгідний стан галузі. Тому ймовірно, що вже з наступного року Берлін почне витрачати більше.

Відповідні пропозиції вніс депутат від владної коаліції Хеннінг Отто (Henning Otte).

Окремим блоком стоять держави, які знаходяться у безпосередній близькості до Росії. Там про російську загрозу знають не з чуток і тому не економлять на обороні. Так, у Польщі пообіцяли досягти показника в 2% вже до 2016 року.

Втім, і сьогодні країна не шкодує коштів на оборону, її військові витрати сягають 1,95% ВВП.

А нещодавно Варшава виділила 41 млрд доларів (29,15 млрд євро) на модернізацію армії до 2022 року.

Країни Балтії поставили за мету досягти стандарту у 2% до 2020 року. Але у них набагато гірші стартові позиції.

Прибалтам доведеться збільшити військові бюджети мало не вдвічі.

Аналогічна мета й у Болгарії, яка хоче збільшити витрати з 1,3% до 1,5% у 2015 році та довести їх до 2% у 2020-му. Румунія та Угорщина також збираються витрачати більше до 2016 року.

І лише Чехія поки обмежилася обіцянкою відмовитися від тренда до зниження витрат на оборону.

Ось тільки сьогодні ніхто – ані Греція, ані Британія, ані Німеччина, ані США – навіть не уявляють, чи допоможе зростання витрат зупинити Росію, яку вважають ключовою загрозою безпеці континенту.

Або ж – чого не можна виключити – це зростання призведе до нової, нехай і видозміненої, гонки озброєнь між новою Росією і об'єднаною Європою?

Втім, якщо згадати, що свого часу гонка озброєнь дозволила обвалити економіку Радянського союзу, цей варіант вирішення "російської проблеми" теж має право на життя.