19 лютого в Республіці Молдова відбулося перше засідання нового уряду.

Вперше з 2009 року Кабмін був сформований за участю комуністів, які донедавна вважалися головною проросійською партією Молдови.

І хоча формально Компартія продовжує стверджувати, що перебуває в опозиції, її участь у голосуванні за прем'єр-міністра спричинила чимало розмов про те,

а чи не переглядає Молдова євроінтеграційний курс?

В цьому матеріалі "Європейська правда" пояснить ситуацію, що склалася у наших сусідів.

Напередодні, в середу, парламент Молдови затвердив склад нового Кабміну на чолі з Кирилом Габуричем.

Новий прем'єр не був членом жодної з проєвропейських партій. Більше того, він взагалі не є політиком, а прийшов до уряду з бізнес-середовища. Тим не менш, він зобов'язався забезпечити послідовність нинішнього курсу.

Серед його пріоритетів – отримання Молдовою статусу кандидата на вступ до Європейського союзу. Однак об'єктивні обставини дають мало підстав для оптимізму щодо такої перспективи.

Консультації про формування нового уряду велися останні два з половиною місяці.

За підсумками парламентських виборів 30 листопада минулого року три проєвропейські партії – демократи, ліберал-демократи і ліберали – отримали разом 55 мандатів, а їхні лідери поспішили оголосити про початок переговорів з формування правлячої коаліції.

Спершу давались обіцянки домовитися про склад уряду на початку січня. Потім терміни відкладалися, а в ЗМІ почали потрапляти деталі переговорів, з яких ставало зрозумілим, що початковий ентузіазм щодо коаліції був передчасним.

З'ясувалося, що одна з трьох партій, що досі формували парламентську більшість – найбільш радикально націоналістична Ліберальна партія, – вимагала набагато більшої квоти, ніж вважали її партнери. Зокрема, ліберали наполягали, що з-під контролю Демократичної партії Молдови мають бути виведені Генеральна прокуратура і Центр боротьби з корупцією.

Прокурором взагалі було запропоновано призначити когось із громадян Євросоюзу.

Такі умови виявилися неприйнятними для демократів.

Саме їм експерти приписують ініціативу пошуку нової формули коаліції та домовленості з неприродним для європейців партнером – молдовськими комуністами на чолі з екс-президентом (до 2009 року) Володимиром Вороніним.

Важливо зазначити, що затвердження уряду Габурича – це друга спроба сформувати виконавчу владу.

Перша провалилася тиждень тому, коли свій, практично ідентичний, склад Кабміну виносив на розсуд парламенту один із лідерів ЛДПМ Юрій Лянке, який очолював уряд з весни 2013 року.

Однак тоді комуністи жорстко розкритикували як кандидатів у міністри, так і представлену програму врядування. Після відмови в довірі Лянке Воронін заявив, що його фракція підтримає на посаді прем'єра лише неполітичну фігуру.

Формально Кирило Габурич дійсно відповідає критеріям "неполітичного прем'єра".

В 2008–2012 роках він обіймав посаду директора молдовського оператора мобільного зв'язку Moldcell, після чого недовгий час очолював азербайджанську компанію Azercell (обидві входять до групи TeliaSonera Eurasia). Крім того, Габурич є великим акціонером декількох підприємств у сферах сільського господарства та торгівлі автомобілями.

Однак багато хто ставить під сумнів політичну незалежність нового прем'єр-міністра. Лідер опозиційної Партії соціалістів назвав Габурича "фіранкою для олігархів", яка буде прикривати "грабіжницькі дії" лідерів ЛДПМ і ДПМ.

В більш м'якій формі цю думку висловлюють і представники експертного співтовариства. Так, за словами керівника Асоціації ADEPT Ігоря Боцана, Габурич "чітко і дисципліновано виконуватиме рішення лідерів двох партій: що вирішать Плахотнюк і Філат, те й робитиме".

Якщо пояснення підтримки комуністами фігури Габурича можна зі скрипом зарахувати, то голосування за програму його діяльності викликало значно більше питань. Вже в преамбулі документа зазначається, що "європейська інтеграція є найбільш надійним шляхом для успішного проведення реформ".

Це, м'яко кажучи, не зовсім відповідає принципам ПКРМ, яка завжди намагалася зайняти в цьому питанні компромісну для розколотого молдовського електорату позицію, на кшталт "ми за незалежність і євромодернізацію Молдови".

Серед ключових тез програми привертає увагу розвиток стратегічного діалогу з США, Румунією та Євросоюзом.

А от Росія статус "стратегічного партнера", яким вона позначалася раніше, цього разу втратила. З владою РФ пропонується лише "динамізувати політичний діалог для нормалізації двосторонніх відносин".

Статусу стратегічного партнера удостоїлася і Україна – у двосторонніх відносинах пропонується надавати взаємну підтримку в процесі європейської інтеграції.

Єдиним розумним поясненням підтримки комуністами нового уряду, в якому за ними не закріплено жодного портфеля, є можливі домовленості про передачу контролю за іншими держустановами, не пов'язаними такою мірою з політичною відповідальністю.

На думку деяких коментаторів, в найближчому майбутньому може відбутися призначення представників ПКРМ в керівництво Рахункової палати, Координаційної ради з телерадіомовлення і низку інших державних департаментів і агентств.

Голосування за новий уряд більшістю депутатів зовсім не гарантує Кирилу Габуричу подальшої підтримки.

Навпаки, в нинішній ситуації більшість факторів грають проти Кабінету міністрів, знижуючи його працездатність.

По-перше, уряд має підтримку лише двох фракцій – ЛДПМ і ДПМ, що володіють 42 мандатами.

Більше того, двоє з ліберал-демократів при затвердженні уряду проголосували проти. Серед них – сам колишній прем'єр Юрій Лянке, який від початку виступав за союз із лібералами і проти співпраці з комуністами. На його думку, сформований "міноритарний уряд" не має перспектив, оскільки залежатиме від Вороніна.

На думку політичних спостерігачів, така позиція Юрія Лянке відображає існування в команді ліберал-демократів двох груп, які мають різну оцінку поточних подій. Сам лідер ЛДПМ Влад Філат вже розкритикував свого колегу, заявивши, що "не розуміє, як можна в партії голосувати за цей альянс, а за межами партії – засуджувати його".

Розбіжності між Філатом і Лянке вже давно виходять за межі партії. Останній конфлікт виник через підтримку різних кандидатів на президентських виборах у Румунії восени минулого року. У зв'язку з цим навіть лунають прогнози про швидкий вихід Лянке з ЛДПМ і створення власного проєвропейського політичного проекту.

Як би там не було, але слова колишнього прем'єр-міністра про деструктивну роль Вороніна справді є обґрунтованими.

Комуністи зберігають можливість шантажувати коаліцію ЛДПМ-ДПМ, блокуючись за необхідності з соціалістами та лібералами.

Схожий випадок, треба сказати, вже мав місце 19 лютого, коли соціалісти за підтримки фракцій ПКРМ і ЛП всупереч запереченням правлячих партій домоглися створення спецкомісії з розслідування причин кризи в банківській сфері і спекуляцій з валютним курсом.

З іншого боку, хитке становище уряду зумовлене позицією європейських партнерів, які не приховують, що очікували іншого складу правлячого альянсу.

Депутат Європарламенту, голова Альянсу лібералів і демократів за Європу (ALDE) Грехем Уотсон, який приїздив до Кишинева для участі в консультаціях проєвропейських партій ще в січні, в інтерв'ю молдовським ЗМІ відверто сказав, що залишення лібералів за бортом влади – "не найкраще рішення для подальшого розвитку Молдови".

Більш ніж стримано відреагувала на формування "міноритарного уряду" і Румунія.

У прес-релізі румунського МЗС наголошується, що Бухарест "взяв до відома формування нового уряду в Республіці Молдова "на основі програми, в якій пріоритетом значаться досягнення політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС".

Як зазначили з цього приводу багато румунських ЗМІ, формулювання "взяв до відома" щодо формування молдовського уряду є дипломатичною формулою, яка "має негативні конотації"і насправді означає розчарування підсумками коаліційного будівництва.

Вступ на посаду Кирила Габурича, поза сумнівами, означає для коаліції демократів і ліберал-демократів і позитивні наслідки.

По-перше, ставши дієздатним, уряд зможе оперативніше реагувати на кризу у фінансовій сфері і вживати заходів зі стабілізації курсу національної валюти, яка за останній місяць знецінилася приблизно на чверть.

За перші два дні роботи уряду молдовський лей вже помітно відновив свої позиції.

Іншим важливим результатом коаліції стало тимчасове зникнення загрози дострокових виборів. У сформованій економічній ситуації керівництво ЛДПМ і ДПМ менше за всіх зацікавлено в новій виборчій кампанії.

В цілому ж, через хитку парламентську підтримку та відсутність доброзичливих проявів з боку європейських представників, уряд Габурича, обраний "міноритарною коаліцією", ризикує стати "мінорним" за результатами своєї діяльності.