Інформаційне поле України протягом останнього тижня було переповнене повідомленнями на кшталт "все пропало" та "Європа нас зливає".

Часом йшлося про реальну небезпеку, але іноді – про уявні проблеми та не зовсім коректне розуміння процедур і правил Євросоюзу.

"Європейська правда" не має особливих ілюзій щодо позиції деяких європейських столиць. В ЄС вдосталь тих, хто хоче скасувати санкції якнайшвидше.

Та ми вирішили розібратися: якою є ситуація насправді? Тобто – чи знімуть санкції з Росії, які саме та коли?

І з’ясували, що існує цілком реальний зв’язок між обмеженнями проти РФ та правом голосу переселенців з Донбасу. Як не дивно це виглядає.

Про які саме санкції йдеться?

Перш за все, нагадаємо про суть санкцій ЄС проти російського агресора. Спрощено їх можна розділити на дві групи (а кожну з них – ще на дві, і це – важлива деталь, але про неї – трохи нижче).

Перша група: персональні обмеження.

Це – санкції, введені проти окремих фізичних осіб та організацій. Прізвища та назви компаній мають бути перераховані у санкційному рішенні ЄС.

Друга група: секторальні економічні санкції.

Це – більш потужна зброя, під дію якої потрапляють навіть ті компанії, про які в ЄС могли і не замислюватися. Тобто – заборона постачання окремих типів продукції або обмеження бізнесу з тими, хто має певні економічні ознаки.

Чому це розділення є таким важливим?

А тому, що процедура затвердження персональних та секторальних санкцій відрізняється. Вони впроваджувалися окремими рішеннями, і так само окремо будуть продовжуватися чи скасовуватися.

Історія секторальних та персональних заходів поки що схожа: в ЄС велися активні дискусії про скасування санкцій, згодом вирішили продовжити обмеження, але – не на повний річний термін. Однак це не означає, що всі проблеми подолано.

То що ж ухвалив ЄС?
Персональні санкції

Ця подія лишилася майже непоміченою українськими ЗМІ, але тиждень тому, в п’ятницю 13 березня, Рада Євросоюзу затвердила рішення про продовження персональних санкцій.

До нього увійшли всі сепаратисти – від "Мотороли" до Аксьонова, від Кобзона до Ротенберга. Так само без змін було продовжено перелік із 37 організацій, що перебувають під обмеженнями – від "ДНР" до військового підприємства "Алмаз-Антей".

Але санкції щодо них затверджені не на рік, як це було перед тим, а лише на шість місяців.

Тобто у вересні Євросоюзу доведеться знову переглядати санкційний список.

Неминуче виникає запитання – чого чекає ЄС? Що має відбутися у вересні? І з кого можуть зняти санкції восени?

Варто зазначити, що перелік зі 150 осіб, які перебувають під санкціями ЄС, є досить неоднорідним. Вище ми вже писали про "дві групи" тих, проти кого введено санкції. Пояснимо, про що йдеться.

Перша група – бойовики Донбасу та "шістки" Кремля у керівництві Криму. Друга – близьке коло Путина та представники керівництва Росії (до прикладу, спікер Держдуми Сергій Наришкін).

Навряд чи "Гіві" або навіть "лідер" "ДНР" Захарченко колись звернуться по шенгенську візу. Жоден з бойовиків чи, до прикладу, батальйон "Сомалі" не мають власності на території ЄС. Тому "заборона в’їзду" та "арешт активів" цих осіб та організацій – символічне рішення, що не має зв’язку з реальністю.

Водночас ті самі санкцій, накладені в рамках того самого рішення на мільярдера Аркадія Ротенберга чи компанію "Добролет", є вельми дієвими.  До слова, після запровадження санкцій "Добролет" був змушений закритися. А от Ротенберг продовжує жити і працювати над тим, щоби санкції проти нього одного дня було знято.

Немає сумнівів, що санкції проти Захарченка, Аксьонова та інших буде продовжено і у вересні. А от найближче коло Путіна цілком може зникнути зі списку після чергового подовження обмежень.

В ЄС, до речі, вже був схожий прецедент – в рамках білоруських санкцій. У 2012 році Євросоюз не домовився про внесення до санкційного рішення одного з друзів Лукашенка, бізнесмена Юрія Чижа. Проти виступила Словенія, яка мала бізнес-зацікавленість у співпраці з білорусом.

Водночас – і це важливо – не варто гратись у конспірологію і думати, що "коротке продовження" персональних санкцій було задумано, щоби допомогти комусь із друзів Путіна, внесених до списку. Зовсім ні. Причиною є конфлікт в ЄС, який загострився після перемоги в Греції лівих популістів.

Шестимісячні санкції стали компромісом, єдиним можливим на той момент. Водночас в РФ напевно спробують скористатися з цього; а отже, у вересні чекаємо на нову битву в Брюсселі.

Що і коли ще ухвалить ЄС?
Секторальні санкції

Процес погодження продовження секторальних санкцій був значно складніший, адже економічні санкції б’ють не лише по Росії, але й по економіці держав-членів ЄС. Крім того, РФ влітку минулого року ухвалила контрсанкції (заборонила ввезення європейських фруктів), а це – додаткові втрати для європейського бізнесу, особливо – у "проблемних" південних державах.

Тому тиск на керівництво Євросоюзу задля скасування цих санкцій був не на жарт потужним.

Але результат виявився найкращим з можливих для України.

У п’ятницю за підсумками Саміту ЄС було оголошено, що лідери Євросоюзу дійшли згоди про продовження економічних санкцій мінімум до кінця 2015 року.

Повний текст рішення в перекладі українською ви можете прочитати на сайті "Європейської правди".  Та ключовий його пункт – короткий, тож його варто процитувати.

Саміт ЄС одностайно вирішив, що тривалість секторальних санкцій "має бути чітко пов'язана з повною реалізацією мінських домовленостей, пам’ятаючи, що це (виконання мінських угод) очікується лише до 31 грудня 2015 року. Необхідні рішення (про продовження санкцій) будуть ухвалені найближчими місяцями".

А оскільки європейська система ухвалення рішень має суттєві відмінності від української, цей пункт потребує додаткового коментаря.

Читач може звернути увагу, що рішення про продовження ще має бути підтверджене – ЄС чекає на якісь рішення, що "будуть ухвалені найближчими місяцями".

Але це жодним чином не означає, що ЄС планує переглядати дане рішення. Таке формулювання є стандартним і не несе жодної загрози "зриву санкцій".

Річ у тім, що за процедурою, яка діє в Європейському союзі, будь-які рішення саміту мають бути підтверджені іншим органом Євросоюзу – Радою ЄС. Це пов’язано з тим, що на саміті ухвалюють політичні рішення, які не є обґрунтованими і відшліфованими з юридичного боку. 

А Рада ЄС за дорученням саміту, має підготувати та затвердити юридично коректні рішення.

В історії Євросоюзу ще не було випадків, щоби рішення саміту були провалені на рівні Ради ЄС. Тому сумніви в тому, що санкції проти Росії буде продовжено, не мають підстав.

Схоже, що Ангела Меркель та Франсуа Олланд, які "вистраждали" мінські угоди на 12-годинних переговорах, знайшли важелі, щоби переконати інші європейські держави, включно з Грецією, продовжити санкції на тривалий період.

То що з Донбасом?

Прив’язка до мінських угод – не формальність. Вона дозволяє Києву затягувати санкції проти Росії на тривалий додатковий період.

Співрозмовники "Європейської правди", причетні до мінського процесу, підтверджують – в бажання Путіна виконувати Мінськ-2 не вірить майже ніхто. Навіть Меркель, яка на початку року відверто вірила, що проведення місцевих виборів на Донбасі дозволить вийти з кризи, тепер суттєво менш оптимістична.

Бо наразі не виконано навіть перший пункт мінських домовленостей – про припинення вогню. І в Брюсселі, Берліні та Парижі чудово розуміють, що порушує його саме російська сторона.

Наразі Київ, Берлін та Париж продовжують переговори про те, як саме має виконуватися Мінська угода. Та є спільна позиція всіх європейських столиць – мінська домовленість не є виконаною доти, доки не проведені вибори у відповідності до стандартів ОБСЄ.

А це  означає  – з реальною багатопартійністю, з вільними ЗМІ, зі спокійною безпековою ситуацією, під контролем спостерігачів. Фактично – ПІСЛЯ того, як Київ зможе встановити принаймні частковий оперативний контроль над зоною АТО.

"ОБСЄ повинна мати повний доступ до кожного куточка. Щойно з’явиться хтось з бойовиків – вибори будуть не визнані", – пояснив один зі співрозмовників ЄвроПравди, долучений до переговорів.

Ще одна ідея Києва, яка, щоправда, наразі не погоджена з партнерами з ЄС –

на імовірних виборах планується надати право голосу переселенцям – тим, хто виїхав з території бойових дій у "велику Україну".

Але – не в Росію (бо там виборчі дільниці можна відкривати лише у диппредставництвах).

"Вони теж мають обирати, хто прийде до влади в Донецьку", - пояснив співрозмовник.

Цей план, щоправда, має одну ваду. У разі, якщо Кремль вирішить погодитися на ці умови, Київ не зможе зробити крок назад. Майже певні, що тоді – навіть за голосування донеччан по всій Україні – до влади на Донбасі гарантовано прийдуть проросійські сили.

В цьому разі санкції з РФ буде знято.

Хоча порівняно з триваючою війною цей варіант є прийнятним і для Києва. І, тим більше, для ЄС.

Та навряд чи це станеться. Нині все свідчить про те, що в Москві налаштовані вести війну до економічного краху. Розраховуючи, що першою остаточно впаде економіка України.

В Киеве напрасно надеются, что продление санкций ЕС приведет к обвалу нашей экономики. Им нужно о другом думать - как бы самим не обвалиться

— Алексей Пушков (@Alexey_Pushkov) 20 Березень 2015