Отже, сталося те, про що так довго говорили журналісти, і те, що так довго виключала прокуратура.

Євросоюз скасував санкції проти чотирьох колишніх українських посадовців – колишнього заступника глави АП Андрія Портнова, екс-очільників СБУ Олександра Якименка та Ігоря Калініна та сина колишнього прем’єр-міністра Олексія Азарова. Рік тому, 5 березня 2014 року, Рада ЄС ухвалила рішення про арешт їхніх рахунків та активів за кордоном. Відсьогодні це обмеження не діє.

Ще по чотирьох особах зняття санкцій відтерміноване на три місяці.

І якщо українська влада діятиме (або, швидше, "бездіятиме") так само, як це було в 2014 році результат буде відповідний - молодший син президента Віктор Янукович, екс-міністр юстиції Олена Лукаш, колишній міністр освіти Дмитро Табачник та народний депутат Сергій Клюєв також будуть викреслені із санкційного списку.

Це - складова поразки, яка є очевидною. Але будь-хто, залучений до процесу, пояснить вам, що дане рішення водночас є і перемогою української влади.

Рішення Ради ЄС свідчить, що у списку на виключення було не 4, а 12 прізвищ! Це - більше половини санкційного переліку, в якому всього перебувають 22 особи. 

По 8 із тих, хто лишився, Україна змінила формулювання обвинувачення, бо старе виявилося таким, яке неможливо аргументовано довести. 

Відповідь на питання "Хто винний?" є очевидною. За міжнародну підтримку звинувачення відповідає Генпрокуратура, і лише Генпрокуратура. 

З березня минулого року в Україні змінилося три генеральних прокурори. Частина вини – на двох перших. Вони припустилися різних помилок, які разом призвели до нинішнього рішення ЄС.

Частина "перемоги" - тобто заслуг у тому, що ситуація стала не "катастрофічною", а просто "поганою" – на двох останніх. 

Провал Махніцького

Отже, санкції на родини Януковичів, Клюєвих, Азарових та на інших чільних представників колишньої влади було накладено терміном на один рік. Тому до 5 березня 2015 року ЄС мав вирішити, чи буде продовжено обмеження, а якщо буде – то проти кого.

Рішення ухвалювалося консенсусом, тобто за згоди усіх 28 країни-членів Євросоюзу. То що ж призвело до того, що ЄС вирішив не продовжувати санкції, які сам же і ввів рік тому?

Проблему було закладено тодішнім генеральним прокурором Олегом Махніцьким.

Наприкінці лютого, після зміни влади в країні, Київ розпочав дипломатичний тиск на Брюссель, щоби той наочними рішеннями, які не викликають сумнівів, підтримав нову владу. Європейці погодилися накласти санкції на представників режиму Януковича і звернулися до Києва – подавайте юридичне обґрунтування.

Прокуратура Махніцького передала до Брюсселя список з 19 осіб, але навіть не потрудилася виписати окремі претензії до кожного з посадовців.

Всім під кальку написали одне звинувачення: "Розтрата державних коштів та їх виведення за кордон".

Обґрунтування саме по собі є безглуздим. Невже до екс-керівника МВС Захарченка, якого вважали причетним до загибелі людей на Майдані, не знайшлося інших претензій, окрім фінансових?!

Та в той момент ніхто не звернув уваги на цю деталь. Вже були в розпалі кримські події, за ними почався Донбас.

Що там якісь санкції? Вони є – і годі.

А про те, щоби розпочати розслідування щодо осіб, прізвища яких ГПУ передала до Брюсселя, у Махніцького навіть не замислювалися.

За даними "Європейської правди", вже на початку літа європейські посадовці нагадували українським правоохоронцям, що хотіли би побачити результати розслідування.

Хоча достеменно невідомо – чи почали надходити ці претензії ще за Махніцького, чи вже після його звільнення з посади (яке відбулося 18 червня).

У Брюсселя був привід нервувати.

Більшість з екс-посадовців у травні оскаржили санкції у Суді Євросоюзу. А в Ради ЄС – з вини українських партнерів – не  було жодного аргументу на захист своєї правоти.

Провал Яреми

Наступник Махніцького, Віталій Ярема, творчо розвинув "успіх" свого попередника. На ньому – не менша, чи навіть більша частина вини.

Про те, що низку колишніх українських високопосадовців може бути виведено з-під обмежувальних заходів Євросоюзу, він дізнався невдовзі після того, як обійняв посаду генпрокурора, але тривалий час ця інформація не виходила на широкий загал.

Перше публічне повідомлення про те, що чиновники часів Віктора Януковича мають серйозні шанси вивести свої європейські активи з-під санкцій ЄС, з’явилося в середині листопада.

Як з’ясувалося тоді, Генпрокуратура Яреми не надто піклувалася про пошук доказів причетності соратників екс-президента до злочинів, не повідомила їх про підозру і навіть не оголосила в міжнародний розшук.

Зокрема, на той момент статус підозрюваних не отримали син екс-президента Віктор Янукович-молодший, син екс-генпрокурора Артем Пшонка, брат колишнього секретаря РНБО Андрія Клюєва Сергій Клюєв, син екс-прем'єра Олексій Азаров, екс-міністр освіти і науки Дмитро Табачник, екс-міністр юстиції Олена Лукаш, а також колишні радники президента Ігор Калінін та Андрій Портнов.

До того ж, ГПУ офіційно повідомила європейських партнерів, що не здійснює процесуальних дії щодо низки фігурантів списку.

В Брюсселі не приховували здивування. По суті, Ярема напряму заохотив ЄС до зняття санкцій з чільних представників режиму Януковича.

Вже за місяць джерела в Брюсселі повідомили, що зняття санкцій з мінімум трьох екс-чиновників є питанням "практично вирішеним" з огляду на те, що Київ офіційно припинив розслідування щодо них.

Як запевняли джерела, причетні до підготовки рішення, в першу серію "антисанкцій" Єврокомісія пропонувала включити Андрія Клюєва, Сергія Клюєва та Андрія Портнова.

Тоді ж попередили, що "антисанкційний список" може зрости.

Інформація про бездіяльність українських силових структур викликала настільки велику хвилю обурення в українському медіапросторі та суспільстві, що генпрокурору Віталію Яремі довелося публічно пообіцяти не допустити зняття санкцій з соратників Януковича.

Невідомо, що саме подіяло на українську прокуратуру – тиск чи розуміння того, що санкції таки справді можуть зняти, але протягом січня вона все ж провела процесуальні дії, на які ЄС чекав з березня минулого року. 

Зрештою, станом на початок лютого джерела ЄвроПравди запевнили, що ситуація покращується. Менше з тим, очікується зняття санкцій з 3-4 осіб.

Водночас, як повідомляли джерела в українському МЗС, з "антисанкційного списку" зникли прізвища братів Клюєвих.

Проте навіть така активна діяльність не врятувала генпрокурора Віталія Ярему від відставки.

Порятунок від провалу

Найбільший подив викликає те, що Генпрокуратура протягом усього 2014 року не спробувала переглянути формулювання звинувачень. 

Адже від початку було очевидно, що за багатьма фігурантами ГПУ не набере достатньо доказів саме по тому звинуваченню, яке оголошене офіційно. Навряд чи молодший син екс-президента, депутат Віктор Янукович, був особисто причетний до розкрадання держкоштів – він більше переймався позашляховиками та приємним життям, аніж бізнесом.

Навряд чи досвідчений юрист Андрій Портнов десь лишив докази своєї причетності до розкрадання. Він мав іншу сферу відповідальності, за яку отримував чималу "чорну зарплатню" від президента. Але ж до справи про розкрадання це точно не підшити!

Здавалося, що в ГПУ забули про трагічні події Майдану.

У них не виявилося претензій до того ж екс-глави МВС Захарченка чи його заступника Ратушняка, а також до колишнього генпрокурора Пшонки через переслідування активістів з боку МВС та Генеральної прокуратури.

Андрій Портнов та Олена Лукаш були "спікерами влади" на завершальному періоді Майдану та публічно доводили, що його учасники й лідери мають бути покарані. Портнов, по суті, в ручному режимі керував судовою системою держави. Викликає подив – невже у ГПУ до них немає інших претензій?

Лише за "пізнього Яреми" Генпрокуратура почала виправляти цю помилку, завершивши процес вже під керівництвом Віктора Шокіна.

У новому затвердженому санкційному списку "відкориговані та уточнені" звинувачення по 8 особах. Зокрема, по обох братах Клюєвих. 

Колишньому віце-прем’єру, екс-секретареві РНБО і екс-главі адміністрації президента Андрію Клюєву, приміром, згадали епізоди з його діяльності в уряді. ГПУ повідомила, що він "використовував службове становище, щоб отримати необґрунтовану перевагу для себе чи для третіх осіб".

Швидше за все, йдеться про епізод, коли урядовий комітет на чолі з Клюєвим виділяв багатомільйонну безповоротну держдопомогу підприємству Клюєва. А також не виключено, що в ГПУ згадали про неймовірно сприятливі умови для сонячної генерації Клюєвих, яка мала величезні відшкодування з бюджету через "зелений тариф", а до того ж держава безкоштовно будувала лінії електропередачі до їхніх електростанцій.

Без Майдану

Чи можемо ми говорити, що робота Генпрокуратури є бездоганною? Звичайно ж, ні.

Найбільше питання – чому в оновленій позиції Генпрокуратури так само не знайшлося місця для згадки про злочини Майдану?

Цих звинувачень немає ані на адресу Захарченка, ані до Ратушняка. Хоча вони не могли не бути причетними, припустимо, до масових затримань "майданівців" чи до переслідувань учасників "автомайдану".

Адже вина керівників МВС тут є настільки очевидною, і доказів так багато, що це звинувачення було би неспростовним!

Можна було б припустити, що в ГПУ вирішили не подавати додаткові претензії до цієї двійці, коли переконалися, що ті й без того лишаються в санкційному переліку.

Але даруйте, чому ж тоді було "відпускати на волю" колишніх керівників СБУ, з яких відсьогодні зняли санкції?

СБУшники Якименко та Калінін не причетні ні до чого серйознішого за міфічний вивід грошей за кордон, щодо якого у ГПУ не виявилося жодного доказу?

А те, що за їхнього керівництва в кримському СБУ, по суті, було підготовлено "російську базу" для анексії Криму – це недостатня підстава для інших звинувачень? Адже будь-хто знає, що СБУ Криму та Севастополя ще наприкінці лютого 2014 року стали форпостом з підтримки російського вторгнення!

Відповідей на ці питання наразі немає.

Хай там як, але у питанні санкцій перед відомством Шокіна стоїть непросте завдання.

Воно має докласти всіх зусиль, щоби в червні санкції не було знято ще з чотирьох українців - Януковича-молодшого, Лукаш, Табачника та Сергія Клюєва.

Причому обґрунтування оновлених звинувачень має бути якісним.

Подання ГПУ авторства Олега Махніцького, датоване лютим 2014 року, суттєво підкосило довіру Євросоюзу до нової української правоохоронної системи. А тому "чесне слово української прокуратури" в Брюсселі вже не котується.