Чому Японія, яка не має корисних копалин, є однією з найбільш індустріально розвинених країн, а багаті ресурсами Монголія, Ангола, Росія – набагато менш успішні?

Термін "ресурсне прокляття" описує цей парадокс. Країна з природними багатствами часто має нерозвинену економіку, надзвичайно високий рівень корупції та соціально-економічного розшарування, авторитарний режим при владі і підвищений ризик збройних конфліктів.

В таких країнах до пересічних громадян потрапляє мізерна частка прибутків від видобутку та продажу ресурсів, основна частина осідає в кишенях чиновників і власне видобувних компаній.

На цю проблему давно звертала увагу громадська спільнота, яка домагалась запровадження правил, які б забезпечили більш справедливий і прозорий розподіл ресурсів у таких країнах.

Наприкінці 1990-х міжнародні активісти домоглися винесення цього питання на порядок денний. Відтак у 2002 році у Лондоні було створено міжнародну Ініціативу прозорості у видобувних галузях (EITI) – коаліцію урядів, громадських організацій і видобувних кампаній, що поставили собі за мету впровадження прозорості в розрахунках між тими, хто розробляє ресурси, і урядами, які контролюють відповідні території.

Суть ініціативи проста: країна, яка декларує участь в ініціативі, готує щорічні звіти про те, скільки грошей держава отримала від видобувних компаній.

Доступ до такої інформації має мінімізувати корупційні потоки.

Першими країнами, які почали впроваджувати ініціативу, стали Нігерія, Азербайджан, Гана і Киргизстан.

Сьогодні стандартам EITI відповідає 31 країна – головним чином Африка на південь від Сахари, а також Ірак, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Перу, Албанія і Норвегія. Загалом в EITI з урахуванням країн-кандидатів, а також країн з призупиненим членством – 48 учасників.

Кейтлін Корриган з Піттсбурзького університету дослідила 200 країн і дійшла висновку, що участь в EITI дійсно допомагає боротися з "ресурсним прокляттям", стимулюючи уряди проводити зважену економічну політику. Але найголовніше – участь у подібній ініціативі є помітним внеском у міжнародну репутацію країни – зокрема, в очах тих, хто приймає рішення про надання фінансової допомоги, а також інвесторів та партнерів.

У Нігерії, приміром, впровадження нових правил прозорості EITI мало навіть масштабніші наслідки. Громадськість зажадала ретроспективного аудиту національних рахунків за останні десять років. У результаті з'ясувалося, що за цей час кудись безслідно зникли $2,6 млрд нафтових прибутків, а ліцензії на видобуток видавалися з численними порушеннями.

Ці процеси призвели до становлення потужного громадянського руху за прозорість, саме під тиском суспільства було прийнято закон про свободу доступу до інформації.

Прикметно, що жодна країна ЄС поки не має прямого членства у EITI. Велика Британія, попри свою провідну роль у створенні ініціативи, поки лише кандидат.

Щоправда, західні країни впроваджують у себе навіть більш просунуті стандарти.

Так, в США 2010 року прийняли закон Додда-Френка, який, зокрема, стосувався видобувних галузей: згідно з його нормами, видобувні компанії повинні публікувати не тільки суми своїх платежів на користь держави, а й розбивати їх по кожному окремому контрактом та проекту. Компанії, які не виконують ці норми, не матимуть можливості розміщувати свої акції на американських фондових біржах.

Аналогічні зміни зовсім нещодавно були внесені і в законодавство ЄС. Згідно з Директивою ЄС про бухоблік (2013/34) та Директивою ЄС про прозорість (2013/50), великі видобувні компанії, що базуються в ЄС або розміщують свої акції на європейських фондових майданчиках, зобов'язані публікувати дані про всі свої платежі з розбивкою по конкретних проектах.

Це стосується не тільки власне компаній ЄС, а й, наприклад, "Газпрому", чиї акції котируються на європейських біржах.

Україна – серед кандидатів EITI з 2013 року.

Нині основне наше зобов'язання – підготувати до 17 жовтня цього року перший звіт про прибутки видобувних компаній та їхні платежі державі за 2013 рік. У першому звіті буде висвітлено лише стан справ у нафтогазовому секторі, а вже у другому (який подаємо наступного року) – за 2014-й. Він також буде стосуватися і видобування вугілля та інших корисних копалин (зокрема, залізної руди, яку видобувають підприємства Ріната Ахметова, Вадима Новинського та Костянтина Жеваго, а також ільменіту, у якому зацікавлений Дмитро Фірташ).

В українському контексті також важливо те, що під дію EITI потрапляє і транзитний сектор: це означає, що про свою діяльність відзвітують не тільки "Укрнафта" і "Укргазвидобування", а й транзитні компанії "Укртранснафта" і "Укртрансгаз".

І хоча така прозорість не вигідна ані олігархам, ані чиновникам, нещодавні скандали навколо "Укрнафти" і "Укртранснафти" – ще одна ілюстрація того, як насправді терміново потрібні такі новації.

Приміром, публікація докладних даних про собівартість видобутку газу "Укргазвидобування", може прояснити ситуацію з підвищенням тарифів для населення. А коли свої платежі в казну оприлюднять і приватні добувачі газу, можна буде оцінити адекватність нинішніх ставок плати за надра, встановлених Кабміном.

натисніть для збільшення

Першочергове завдання у цьому контексті – прийняття законопроекту №2591 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення прозорості видобувних галузей".

Саме прийняття цього документа є зобов'язанням України і за Угодою про асоціацію з ЄС, і за коаліційною угодою.

У ньому передбачено внесення змін до Кодексу про надра та закону "Про нафту і газ", які закріплять зобов'язання компаній і фіскальних органів публікувати дані про фінансові результати видобувного сектора. Без цього документа поки що немає механізму, який би змусив компанії та податківців ділитися інформацією.

Незважаючи на це народні депутати досі не поспішають з його прийняттям. Тоді як кінцевий термін публікації звіту EITI – менш як за півроку.

За словами президента DIXI Group Олени Павленко, 22 квітня цей законопроект схвалив парламентський комітет палива та енергетики, на черзі – розгляд комітету з екології. Від того, як швидко комітет розгляне та рекомендує проект, залежить, чи встигне Україна із жовтневим звітом.

"Щоб у липні вже мати відкритими усі необхідні дані, у червні потрібно прийняти закон, а отже, конче необхідно пройти перше та друге читання у травні", – коментує експерт.

В Україні ухвалення законопроекту №2591 та складання звіту EITI має стати лише першим кроком на шляху до подальшого посилення прозорості бізнесу. Як і в ЄС, ми повинні будемо з часом імплементувати директиви з більш жорсткими нормами.

Аналогічні правила слід впроваджувати і для інших галузей економіки – адже прозорості забагато не буває.

Автор: Денис Горбач,

аналітик інформаційної кампанії

"Сильніші разом!"