Реформування, схоже, потребує не лише Україна.

Змінюватися варто і Євросоюзу, а тим більше – його політиці щодо східних сусідів.

Від початку в Східного партнерства (СхП) було чимало критиків, чільне місце серед яких займали саме українські експерти та політики. Скептичне ставлення українців пояснюється побоюваннями, що ініціатива стане замінником перспективи членства в ЄС, а  також сумнівами у його життєздатності  та ефективності СхП, зважаючи на невизначеність кінцевої мети.

Проблемою є також суттєві відмінності позицій країн-учасниць (України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану) щодо співпраці з Євросоюзом.

Інститут світової політики провів опитування українських експертів, політиків, журналістів, держслужбовців та громадських діячів; схожі дослідження відбулися в інших країнах регіону, включно з державами Вишеградської четвірки (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина). Протягом жовтня-листопада 2014 року був опитаний 651 стейкхолдер у 10 країнах; в Україні було опитано 65 лідерів думок.

Дослідження засвідчило: за п’ять років існування СхП сумніви та побоювання експертів та дипломатів не лише не розвіялися, а й трансформувалися у чіткі вимоги щодо її реформування даної політики ЄС.

Не дарма саміт Східного партнерства у Ризі, з легкої руки міністра закордонних справ Латвії, вже охрестили "самітом виживання".

Реформа Східного партнерства

Після п’яти років існування ініціативи її доцільність і досі викликає сумніви в української сторони.

Позитивно оцінюючи співробітництво у низці сфер, значна частина українських респондентів вважає Східне партнерство "беззмістовним і непотрібним додатком до Європейської політики сусідства (ЄПС)".

Погоджуються з цим твердження 8,7%, частково погоджуються 30,4%. І хоча це один з тих випадків, коли можна говорити, що склянка наполовину порожня, а можна, що наполовину повна (адже майже 48% опитаних не погоджується з цим твердженням, а 11% - частково не погоджуються).

Скептичне ставлення значної кількості осіб, які займаються питаннями європейської інтеграції, є тривожною тенденцією, яку ЄС не слід ігнорувати.

Сумніви України поділяють інші країни регіону. У Молдові відсоток тих, хто згідний (хоча б частково) з думкою про непотрібність СхП, становить 38%, а у Грузії – 60%.

Змінити цю тенденцію можливо лише шляхом докорінного реформування Східного партнерства відповідно до цілей та очікувань його учасниць.

Більше того, українські респонденти переконані (80%), що у найближчі 5 років Східному партнерству так і не вдасться досягти якихось відчутних результатів, а тому його варто буде зрештою трансформувати.

Загалом, по країнам Східного партнерства подібний погляд поділяє 62%, а у країнах Вишеградської групи 51%. 

Українські респонденти кажуть про неефективність СхП (65%), ігнорування національних особливостей (55,8%), відсутність перспективи членства в ЄС (30,2%), брак інтересу зі сторони ЄС (25,6%), слабкість безпекового компоненту (23,3%) та брак фінансування (20,9%).

У Грузії, Молдові та країнах Вишеграду результати загалом повторюють українські, хоча значний відсоток молдовських респондентів (22,5%) також віднесли до недоліків виключення Росії зі Східного партнерства.

Російський фактор

Європейські посадовці не втомлюються повторювати, що СхП жодним чином не спрямована проти Росії.

І досі представники ЄС рішуче заперечують геополітичні цілі Східного партнерства, наголошуючи, що Брюссель прагне співпрацювати, а не конкурувати з Росією на пострадянському просторі.

Однак результати опитування свідчать, що офіційна позиція ЄС не викликає довіри не лише у російських представників, але  й значної частини лідерів думок країн-учасниць ініціативи.

38% опитаних у всіх 10 країнах погодилися чи частково погоджуються з тезою, що "СхП є політичним інструментом ЄС, спрямованим проти інтересів Росії". Для країн Вишеградської четвірки цей показник становить 31,5%, а для країн Східного партнерства – аж 43%. Найвищий відсоток серед країн першої групи в Угорщини - тут Східне партнерство вважають геополітичним інструментом ЄС (повністю або частково) 53% опитаних, а в СхП – у Грузії (аж 80%).

До речі, в Україні підтримка позиції Брюсселя досить висока. 62% опитаних не погодилися з твердженням про геополітичну сутність СхП 22% - частково погодилися з нею.

Отже, Україна – єдина держава регіону, яка не вірить, що ЄС "грає в геополітику".

Незгода значної частини лідерів думок навіть країн-членів ЄС із офіційною позицією Брюсселя не обов’язково свідчить про їхні сумніви у щирості європейських високопосадовців, швидше про бажання об’єктивно оцінити вплив та результати Східного партнерства.

Під час численних дискусій експерти неодноразово відзначали, що якими б не були початкові цілі ЄС, у процесі своєї реалізації СхП набув геополітичного значення.

Показово також, що  європейські критики значну частину відповідальності за погіршення безпекової ситуації в регіоні покладають на  ЄС, який, не переконавши Росію приєднатися до формату Східного партнерства, сприяв формуванню у неї підозріло-ворожого ставлення до ініціативи.

Хоча наші припущення щодо аргументації респондентів, які вважають, що "СхП є геополітичним інструментом ЄС", потребують додаткової верифікації, беззаперечним є той факт, що чимало лідерів думок розглядають Східне партнерство у геополітичних категоріях, а сприйняття важить не менше (а часом і більше), ніж реальність.

Таким чином, важливою частиною реформування Східного партнерства має бути, з одного боку, врахування Євросоюзом російського фактору,

зокрема, через ідентифікацію загроз, які несе Росія для країн-учасниць ініціативи, та  вироблення відповідного механізму протидії; а з іншого, визнання тієї геополітичної ролі, яку вже почало відігравати Східне партнерство.

Європейська перспектива

Українські респонденти одностайні у тому, що ЄС повинен запропонувати перспективу членства у якості стимулу для реформ (84,8 % згодні, 15,2% - частково згодні). Відсутність ясності щодо довгострокових планів ЄС із розширення лише посилюються нестабільність у регіоні, підриваючи прореформаторські зусилля у державах, які обрали курс на зближення з ЄС.

67,2% опитаних в Україні переконані, що поділ між країнами Східного партнерства, які готові до поглиблення інтеграції з ЄС, і тими, хто не прагнутиме цього, лише поглиблюватиметься. Відповідно, українські респонденти наполягають на ширшому застосуванні принципу "більше за більше" (80%), а 66% навіть вважає, що ЄС слід зосередити увагу лише на певних країн Східного партнерства, а не на ініціативі в цілому.

Цікаво, що у країнах Вишеградської четвірки доля опитаних, які підтримують цей підхід, навіть вища – 75%.

Опитування засвідчило, що результатом драматичних подій в Україні має стати кардинальний перегляд Європейським Союзом його зовнішньої політики у східному напрямку.

Респонденти країн Вишеградської групи та СхП одностайні у тому, що ЄС повинен приділяти більше уваги співпраці зі східними сусідами (97%/80%) та збільшити фінансову підтримку країнам-учасницям Східного партнерства (80%/93%).

5 ключових елементів реформування Східного партнерства
(за даними дослідження)

-          Посилити диференціацію між "асоційованими" та "неасоційованими" з ЄС членами ініціативи та в залежності від рівня імплементації реформ;

-          Закріпити перспективу членства у ЄС як винагороду для тих країн Східного партнерства, які досягли найбільших успіхів у запровадженні європейських стандартів та практик;

-          Ширше застосовувати принцип "більше за більше" відносно країн Східного партнерства за рахунок збільшення фінансування в обмін на реформи;

-          Посилити безпековий компонент Східного партнерства, зокрема у сфері енергетичної безпеки;

-          Збільшення мобільності громадян (візова лібералізація) має бути серед головних пріоритетів діяльності Східного партнерства.

Автор:

Дарія Гайдай,

аналітик, Інститут світової політики

Повний текст дослідження з методологією - на сайті ІСП.