Підвищення тарифів для українських громадян вже стало неминучим.

Це дуже неприємний і болючий крок, але чи є у нього альтернатива? Спробую взяти на себе дуже непопулярну роль – довести корисність цього кроку не тільки для бюджету України, але і для українських громадян. Прикладом того, що це можливо, є досвід східноєвропейських країн, які також пройшли больовий шок підвищення тарифів.

Насамперед – про державний бюджет. Ні для кого не секрет, що Україна поки змушена імпортувати більшу частину енергоресурсів. За нинішнього рівня споживання внутрішнє виробництво енергоресурсів не покриває потреби країни.

За імпортований газ має бути сплачено. Виникає питання – звідки?

Формально існує два способи зібрати ці гроші. Перший – безпосередньо збирати з громадян, які оплачують спожиті тарифи. Другий варіант – у вигляді часткової компенсації державою з бюджету.

Однак насправді жодної альтернативи немає. У будь-якому разі ці гроші будуть зібрані з мешканців України. Їхня левова частка буде взята з непрямих податків, які стягуються з товарів, що ми купуємо, а  також з прибуткового податку, який стягується з доходів громадян.

Таким чином, в будь-якій ситуації за все це сплачує державний бюджет, а отже – кожен платник податків.

Ті гроші, які збирають з громадян у вигляді податків, можуть піти на компенсацію тарифів, а можуть – на інші цілі.

У чому ж різниця? Практика державної компенсації тарифів на газ, що застосовувалася всі роки української незалежності, не створює стимулів для енергозбереження. Це вигідно експортерам енергоресурсів, у першу чергу – російських, однак абсолютно не вигідно державі Україна та її громадянам.

Низькі тарифи, а точніше – низькі тарифи для фізичних осіб та високі – для юридичних осіб, також корисні для енерготрейдерів.

Ситуація, коли один і той самий продукт (а саме – природний газ) без будь-яких економічних підстав має різну вартість для окремих категорій покупців, стимулює створення непрозорих схем.

При цьому держава не в змозі боротися з такими схемами, не знищуючи джерело корупції. Наприклад, створення нормативних рівнів споживання, що, по ідеї, повинно мінімізувати корупцію, лише створює нові умови для неї.

Чи можна витратити ці гроші інакше?

Субсидії для людей, не здатних самостійно сплатити реальну собівартість енергоресурсів, вимагають лише частина цієї зекономленої суми. Решта коштів залишається в розпорядженні держави.

Про яку суму йдеться?

Зараз Україна витрачає близько 10% ВВП країни на компенсацію тарифів і підтримку НАК "Нафтогаз України". Принаймні, така сума закладена у чинному держбюджеті на 2015 рік.

Навіть якщо ця сума знизиться вдвічі – з урахуванням майбутніх витрат на субсидії, – економія все одно виглядає значною.

І ось тепер ключове питання: як держава має намір витратити цю суму?

В умовах урізання бюджетних витрат це питання виглядає явно зайвим, однак варто підкреслити – отримана бюджетна економія дозволить дуже швидко провести енергетичну модернізацію житлового сектора України.

Тут не йдеться про повномасштабну модернізацію кожного будинку за бюджетні кошти. Такі витрати не витримає бюджет навіть забезпеченої та економічно стабільної країни.

Однак держава здатна додатково стимулювати громадян до такої модернізації. Говоримо "додатково стимулювати", оскільки підвищення тарифів вже саме по собі є стимулом.

Що це дасть?

Звернімося до польського досвіду. Десять років активної підтримки модернізації будинків – держава сплачувала 20% витрат на ремонт – призвели як мінімум до 30-відсоткової економії енергоресурсів.

І це дало результат! Зараз середня польська сім'я витрачає на опалення трохи більше, ніж вона платила 10 років тому. А світова вартість енергоресурсів тим часом зросла в кілька разів.

Що це означає для України?

Загальні витрати на енергетичну модернізацію житлового сектору країни оцінені експертами на рівні від $15 до $50 млрд. Якщо український уряд піде за польською схемою підтримки енергомодернізації, то країна може досягти економічної незалежності за 10 років.

Однак ті мешканці, які першими проведуть таку модернізацію, будуть захищені від зростання тарифів.

Більше того – в минуле піде ганебна практика, коли теплокомуненерго взимку відключала опалення районам і цілим містам.  Адже причиною цих відключень були не борги громадян – більшість українців дуже педантичні в цих питаннях, – а борги держави з компенсації різниці в тарифах.

Безумовно, на шляху до цього світлого майбутнього – кілька років важких реформ. Однак постійне зволікання з цими змінами не несе нічого доброго – рано чи пізно Україна має пройти цей шлях.

Автор: Гжегож Гайда,

керівник проекту Світового банку

"Енергоефективність у житловому секторі в Україні"