"Європейська правда" публікує текст виступу Суми Чакрабарті, президента Європейського банку реконструкції та розвитку, на засіданні Українсько-канадського конгресу.

Цю промову цілком можна назвати знаковою для України.

Так, до нашої держави на Заході, в тому числі в Європі – чимало запитань і побажань. Але керівник ЄБРР запевняє, що темпи реформ – вельми високі, як для нашої країни. І більше того – він задоволений економічним блоком уряду.

Така оцінка дає надію, хоча й не виключає потребу критикувати урядові структури у тих випадках, коли вони на це заслуговують.

Та водночас очільник ЄБРР повідомив про поглиблення економічної кризи в Україні – навіть більш швидке, ніж банк очікував.

Тож "Європейська правда" вирішила опублікувати власний переклад українською промови банкіра (з деякими редакційними скороченнями).

* * * * *

Леді та джентльмени! А для україномовних присутніх серед вас – пані та панове!

Якщо ви шукаєте приклад глобалізації, можливо, я стану вам в нагоді. Я – президент банку, акціонерами якого є люди 64 різних націй, який активний на трьох континентах, від Марокко до Монголії, сам я є британським громадянином, що народився в Індії, і виступаю в Торонто з доповіддю про країну, яка знаходиться більше ніж за 4,5 тис. миль звідси. 

Ця країна – Україна, в якій ЄБРР нині робить все від нас залежне в цей складний період історії даної держави.

Ми робимо це не з благодійності.

Хоча всі з нас відчувають співчуття, коли спостерігають за труднощами, в яких зараз опинився український народ.  

Ми робимо це через розуміння того, що у нас є можливість підтримати трансформацію України. України, яка знаходиться на переломному етапі.

І є ще одна дуже важлива причина, чому ми зараз робимо все можливе, щоб підтримати Україну.

Ми бачимо її величезний нереалізований потенціал.

В час здобуття незалежності Україна економічно була попереду Польщі, її громадяни жили так само або навіть краще. Україна була багатообіцяючою, але не справдила надій. Їй не вдалося провести системні зміни. Вона стагнувала. І тепер, як багато хто з вас знає, Україну затисла важка і глибока криза.

Кожні кілька місяців ми в ЄБРР випускаємо економічні прогнози для країн, в які ми інвестуємо.

Останній прогноз для України, випущений минулого місяця, був тривожним.

У ньому йдеться про "масовий тиск на економіку цього року". Відомо, що національна валюта втратила дві третини своєї вартості. Дефіцит зовнішнього фінансування величезний. Банківський сектор є особливо вразливим до макроекономічної турбулентності. Військовий конфлікт на сході країни, як всі ми знаємо, є політичною та гуманітарною трагедією.

В економічному контексті той факт, що конфлікт відбувається в регіоні, на який раніше припадала велика частка промислового виробництва та експорту, також є катастрофою.

Не дивно, що ЄБРР прогнозує, що ВВП України скоротиться на 7,5% цього року. Це ще похмуріший прогноз, ніж той, що ми зробили в січні.

Бої на сході, економічна криза і спадок років невдалого управління ресурсами, або ж, якщо говорити прямо – корупція, разом створюють трагедію з небагатьма паралелями в країні такого розміру, як Україна.

Та в Україні набуває форми щось вражаюче, навіть екстраординарне.

Ми повинні дати кредит туди, де він потрібен.

Криза - це, звісно, виклик, супроти якого нація може піднятися. Або ж впасти. Але це також можливість, яку можна використати. Або змарнувати.

Пані та панове, гарною новиною є те, що Україна не марнує цей шанс побудувати краще майбутнє.

Лише кілька місяців тому хто б міг подумати, що адміністрація, втягнена у військовий конфлікт такого масштабу, який ми спостерігали на сході України, проводитиме реформи, необхідні, щоб переступити через роки напівдій, помилок, зневаги до своєї економіки, управління і бізнесу?

Визнаю, у багатьох з нас був скепсис щодо перспектив таких змін. Але в цьому випадку, як виявилося, ми помилялися.

Це – найбільш орієнтований на реформи уряд, який Україна коли-небудь мала. Справді, це – одна  з найбільш професійних адміністрацій, з якими ЄБРР коли-небудь працював.

Таке враження ґрунтується на численних зустрічах з президентом, прем'єр-міністром, міністром фінансів, міністром економіки та іншими членами уряду в Києві. Його також поділяють співробітники ЄБРР в наших офісах в Києві, у Львові та в професійних колах.

Ми побачили реальний прогрес на багатьох  фронтах: в енергетичній безпеці, у питаннях тарифів на газ, фіскальній реформі. Потрібно змінити ще більше – зміцнити верховенство закону, реформувати судову систему та систему державних закупівель, удосконалити управління державними підприємствами і очистити фінансову систему.

Міністр фінансів Яресько любить жартувати, що радикальні зміни, котрі відбуваються в державній службі України доводять, що

термін "бюрократична революція" не обов'язково є оксюмороном.

Вона має рацію. Бюрократична революція необхідна в Україні. Щоб перейти від розмов про реформу до прийняття законів і втілення їх у життя.

Великий тест – політичний, соціальний, економічний – це реформа системи субсидій України. Ларрі Саммерс (колишній міністр фінансів США) нещодавно стверджував, що Україна протягом останніх 12 місяців зробила більше для реформи системи субсидій, ніж більшість країн роблять за 12 років. Ми в ЄБРР з цим згодні.

Насправді українська влада швидко і рішуче перейшла до виконання списку побажань щодо реформ, які ми та інші пропонували їхнім попередника, а також колегам в інших країнах.  

І все це – в одному з найворожіших середовищ.

...

Слід звернути увагу на величезний контраст у ставленні і в результатах між нинішньою владою Києва і її попередниками.  

18 місяців тому ЄБРР частково відійшов від України.

Розчарування і відчай у зв'язку з відсутністю прогресу і з тим, як ігнорувалися наші поради, були такими, що ми припинили інвестувати в державний сектор.  

Ми говорили жорстко і публічно. Ми були жорсткими в нашому інвестиційному  підході. Ми дали зрозуміти, що будемо працювати тільки з приватним сектором. І навіть це було важко.

Тепер, в середині 2015 року, ми більш тісно співпрацюємо з урядом України, ніж майже з будь-яким іншим в наших регіонах. До наших рекомендацій дослухаються, їх втілюють.

Кілька тижнів тому був один відмінний приклад того, чого ми можемо досягти, працюючи разом. ЄБРР відстоював створення в Україні інститут бізнес-омбудсмена. Ця посада відіграє ключову роль в зусиллях країни з підвищення інвестиційного та ділового клімату, а також викоріненні корупції. Альгірдас Шемета, колишній міністр фінансів Литви та єврокомісар, був призначений омбудсменом раніше в цьому році. Його офіс почав функціонувати наприкінці минулого місяця.

Приватний сектор наразі має канал, якому може довіряти реєстрацію скарг про несправедливе поводження в державних або муніципальних органах влади.

Це реальний прогрес, і ми вітаємо запуск роботи офісу від щирого серця.

Ми виступали за створення такої посади протягом тривалого часу. Але попередній уряд створював перешкоду за перешкодою на цьому шляху. Можливо, в минулому деякі посадові особи занадто добре розуміли, на що здатний омбудсмен. Тож вони активно саботували спроби створення цього інституту.

Я зупинився на деяких досягненнях українського уряду. Тому що я вважаю, що ці досягнення заслуговують більш вдячної аудиторії, ніж мають нині.

Схоже, в певних країнах потрібен час, щоб усвідомити реальність змін.

Ця зневіра спричинена минулим досвідом України.

...

Я пишаюся тим, що минулого року – саме в той час, коли багато інших стрімко прямували до виходу, – ми вклали 1,2 млрд євро в Україну.

І наші зобов’язання щодо України не є такими, що сьогодні вони є, а завтра їх немає. Ми розпочали тривалий шлях.

Ми не можемо не бути враженими тим, як український народ згуртувався навколо бачення свого майбутнього.

Та ми закликаємо український уряд бути ще сміливішим. Взятися за складні реформи рішучіше.

Є ще багато чого, що терміново необхідно зробити в банківському та енергетичному секторах. Боротьба з корупцією та олігархами тільки почалася. Потрібно багато часу, щоб вбити цю багатоголову гідру.

Протягом наступних шести місяців подальше реформування банківського та енергетичного сектора має вирішальне значення.

В Україні зараз стільки банків, що можна щодня ходити в новий банк і до кінця року в жоден з них не зайти двічі. Але нині, вперше в пострадянській історії, Україна має право переслідувати власників банків, які використовують своїх кредиторів лише як особисті гаманці.

Закон повинен діяти, а система має бути очищена.

Урядові структури необхідно вдосконалювати, а нормативно-контрольні повноваження – посилювати. Але це означатиме необхідність поступитися особистими інтересами. Проте альтернативи немає, якщо банківська система покликана виконувати свою роль дієвого та ефективного фінансового посередника задля підтримки реального сектора економіки.

Зміни в енергетичному секторі до кінця року повинні стати незворотними.

Серед необхідного – в державних енергетичних підприємствах необхідно зміцнити корпоративне управління для запобігання прямому або непрямому захопленню їх економічними або політично зацікавленими групами. Система повинна бути відкрита до реальної конкуренції.

Україні треба рухатися швидко і домагатися результатів у цих сферах, а також відновити фінансову дисципліну. І інвестори реагуватимуть. ЄБРР є найбільшим інвестором в Україні. Ми будемо попереду, запевняю вас.

Те, що ми спостерігаємо зараз в Україні – це величезне випробування своєї волі і своєї мужності. Тест, з яким країна зіткнулася неймовірно пізно.

Але це також є серйозним випробуванням для її кредиторів і міжнародного співтовариства в цілому. Всі ключові міжнародні фінансові інститути, включаючи ЄБРР, і основні двосторонні донори на зразок Канади повинні надати свою підтримку. І те ж саме, відверто кажучи, повинні зробити приватні власники облігацій задля реструктуризації боргу України.

Як президент ЄБРР, я сприймаю поточні події як важливий виклик для банку і того, що він відстоює.

Ми не будемо ухилятися від цього виклику. Насправді ми сприймаємо його як можливість.

Відповідати на такі виклики є тим, задля чого ЄБРР був створений.

Як я вже говорив раніше, я вважаю, що ми, як і будь-яка інша організація, є добре підготовленими, щоб допомогти Україні пережити ці важкі часи. А також допомогти Україні зарядитися енергією для переходу до більш розвиненої економіки. І більш сучасної форми політичного життя.

Пані та панове, ще не вмерла України ні слава, ні воля, як стверджує досить понуро перший рядок національного гімну.

Я волів би завершити свій виступ сьогодні на оптимістичнішій ноті. Я твердо вірю, що, як в гімні кажуть, 'доля посміхнеться ще раз' у вигляді сучасної, процвітаючої української нації. Україна вносить свою частку. Те ж мають робити і всі інші, такі як ЄБРР, котрі вірять в мотиви перетворень.