Розслідування "Європейської правди" про неефективну роботу економічних відділів низки посольств України в державах ЄС здійняло, без перебільшення, бурю в дипломатичній службі.

Редакція отримала чимало листів від дипломатів. Хтось висловив підтримку, мовляв, "давно пора було розворушити болото"; хтось обурився з приводу нашої критики і навіть намагався шукати якісь особисті мотиви:)

І це ще раз підкреслює, наскільки різниться якість роботи дипломатів у різних країнах.

Та найбільшою несподіванкою для дипмісій, схоже, стала реакція міністерства і особисто міністра. Жорстка реакція.

Джерела Європравди свідчать, що в МЗС нині триває протистояння тих, хто хотів би "зам’яти" скандал, і тих, хто ладен покарати винних і спробувати змінити систему.

Багато хто вважав, що це не може статися апріорі, адже МЗС відоме своїми "клубними традиціями".  Тут немає звички виносити назовні внутрішні конфлікти, а дипломатів, які потрапили в халепу за кордоном, як правило, або взагалі не карають, або відкликають додому "пересидіти" до наступного закордонного відрядження.

Та життя змінюється. Один з винуватців вже публічно названий і напевно не втримається у посольстві. До того ж схоже, що "великий шторм" в МЗС зачепить не лише економістів. Вже зараз почалися неприємності в українському консульському відділі в Бонні.

* * * * *

...Між тим наше спілкування з посольствами – поза тими питаннями, що прописані в статті, – вивело на світ божий інші, не менш болючі проблеми.

Перша проблема – в тому, що частина дипломатів відверто не розуміє завдань, які стоять перед державою та перед ними. Робити статистичні зведення для Києва, на їхню думку – важливіше, аніж сприяти реальному представникові бізнесу вийти на ринок ЄС.

Деякі посольства відірвані від реальності та занурені в бюрократію. XXI сторіччя? Де там!

І якщо не ламати існуючу систему, дипслужба і далі працюватиме так, ніби світ зупинився.

Дехто з дипломатів навіть наполягає у листуванні, що посольства не повинні допомагати представникам українського бізнесу(!!!), і стверджує це з впевненістю у своїй правоті.

Друга проблема - неправда, яка для декого стала звичним інструментом.  Помилився? Шукай, як виправдатися! Сказати неправду – повсякденність, а визнати помилку – фантастика. Тож у разі помилки брехня росте як сніжний ком.

На щастя, прикладів, де дипломата можна зловити на нечесності – не дуже багато. Та вони є, і редакції "Європейської правди" доводилося стикатися з цією проблемою й раніше.

А тепер - дещо детальніше.

1) Питаєте про допомогу держави? От вам комерційний посередник!..

Ми самі не повірили, але саме таку допомогу – ще на етапі проведення розслідування – наш "експортер" отримав від посольства України в Словаччині.

"Є в Братиславі юридична фірма, яка займається саме юридичними аспектами зовнішньоекономічної діяльності в СР", - йдеться у відповіді. І наведений лінк на сторінку однієї з юридичних компаній, Peterka&partners.  Повторимося – не перелік з низки компаній, не об’єднання адвокатських фірм (де можна було би обрати бажану), а лише одну компанію.

До слова, у відповіді посольства на запит "експортера" не було коментарів по суті нашого запиту - лише посилання на цих юристів та контакти словацько-української торговельної палати.

Ми не можемо з певністю сказати, чи є складова корупції у таких "близьких відносинах" посольства України та юридичної компанії.

Але якщо з’ясується, що до цього посередника надсилають всіх українських експортерів,  то це видаватиметься щонайменше дивним.

2) Які ще мейли? Шліть факси

Представники щонайменше п’ятьох посольств – звісно ж, тих, які не потрапили до "білого списку", – в листуванні дорікнули: ну чого ви від нас хочете, ви ж не надсилали офіційний запит, а допомога компаніям – другорядна робота .

А перший секретар посольства в одній з ключових країн ЄС (який, до речі, відповів на запит в рамках нашого експерименту, хоч і з затримкою), написав до редакції листа про те, що взагалі не мав цього робити. "Дипломат як держслужбовець не повинен займатися комерційними запитами, він не повинен витрачати кошти платників податків на пошук ринків збуту для якоїсь окремої фірми", - чомусь переконаний диппредставник.

На жаль, подальше листування показало, що наш співрозмовник дійсно вважає некоректною таку допомогу бізнесу. Чому? Тому що він просто орієнтований на інше.

"Для бюрократа головний пріоритет – запити із Центру", - пояснив він.

Ми свідомо не конкретизуємо, про яке посольство йдеться, бо схожі заяви – хіба, можливо, менш відверті, лунали і від його колег.

Тобто це – системна проблема в структурі диппредставництв, і боротися з нею міністерство теж має системно.

Хочете збирати з посольства красиві звіти, але не мати реальної "роботи в полі"? Лишайте так, як є. Хочете щось змінити? Міняйте жорстко і глибоко. Бо якщо вимагати від посольств стоси паперів "ні про що", то на реальну роботу – допомогу Україні і українцям - часу у них дійсно не лишатиметься.

Бо наразі в посольствах і досі поширена думка, яку висловила у коментарі до статті Європравди пані, що донедавна працювала в структурі МЗС.

натисніть для перегляду діалогу

"Запросы, отправленные по электронной почте, не считаются документом и рассматриваются по остаточному принципу. Хотите ответ - направляйте на бумажном носителе или хотя бы факсом. Дальше - сроки рассмотрения обращений граждан и юрлиц - до 30 дней", - розповіла вона, зібравши купу лайків (припускаємо, що від інших дипломатів).

Формально – за звичними для дипломатів правилами – вона права.

Але якщо МЗС не змінить ці архаїчні і безглузді норми, шансів на конкурентність у нашої країни точно не буде.

3) Що б таке сказати, щоби не покарали?

Вже після публікації ми стикнулися з неприємним явищем – одразу декілька посольств спробували неправдою обґрунтувати те, що не відповіли на наш тестовий запит.

Інформація про польський випадок стала публічною – посол Андрій Дещиця оголосив, що високопосадового дипломата, який намагався фальсифікувати свою "бурхливу діяльність", за підсумками розслідування чекає покарання.

Але нам довелося почути дивні заяви і від інших дипломатів.

Так, в одному із західноєвропейських посольств після нашої статті терміново змінили веб-сторінку, на якій були помилки, і запевнили посла, що "так все і було вже років зо два". Лише детальний аналіз ситуації дозволив виявити проблему. Але в даному випадку лишаємо за послом пошук винних і виправлення проблеми.  

Ще в двох посольствах "економіст" обрав іншу лінію захисту – заявив, що "перевірив у реєстрі" наявність компанії-експортера, яка зверталася, не знайшов її, і вирішив не відповідати на запит взагалі.

Було би схоже на правду, якби не одна деталь - у листі нашого "експортера" не було назви юридичної особи, яку можна було б перевірити в реєстрі.

Був вказаний лише бренд латиною – який співпадає з назвою реально існуючого веломагазину в Київській області.

У нас немає мотиву чи бажання вести "війну" з окремими дипломатами, тому ми називатимемо не всі імена та країни наших співрозмовників. Наша мета – показати, якими є складнощі в системі. Але редакція зберігає листування і за потреби готова довести коректність своїх звинувачень.

Так от, в одному з посольств зрештою визнали некоректність "версії про реєстри" і вибачилися, а в другому дипломат наполягає на ній і досі. Щоправда, згодом він обмовився у листуванні, що лист потрапив до папки зі спамом... А незбігання версій – це ж деталі. Головне – лишитися у закордонному відрядженні.

І насамкінець – про приємне

Наведені приклади, звісно, невеселі, але у редакції Європравди є підстави лишатися оптимістами.

Бо посольства, спілкування з якими склало глибоко негативний досвід – в меншості. А більшість відгуків була позитивною – мовляв, нарешті хтось підняв цю проблему.

Бо чимало дипломатів вже не хочуть працювати "як колись". І знають, що деякі їхні колеги в інших посольствах симулюють роботу – працюють на звіти, а не на результат.

Бо два роки тому скандал після такого розслідування лишився би у фейсбуці, і ніхто б не замислювався про можливість проведення реформи через журналістську публікацію, як це сталося зараз.

А нині ми отримали телефонні дзвінки від декількох послів, які відверто намагалися розібратися із проблемами у своїх дипмісіях та з’ясувати, яка ланка псує роботу всього посольства. І тут хочеться ще раз відзначити відкритість посла України в Польщі Андрія Дещиці (та поки що, на жаль – не його посольства), а також добрі враження редакції від посла України в Іспанії Сергія Погорельцева.

Адже країна має знати не лише антигероїв, але й тих, хто гідний позитивних відгуків.

І, нарешті, ми не дарма згадали на початку статті про зміни в консульствах. Європравда планувала згодом провести ще одне розслідування, "консульське", а не "економічне". Але там процес змін вже почався "без нас", про нього стало відомо завдяки дописам закордонних українців у соцмережах. 

Хочеться вірити, що це свідчить про налаштованість керівництва МЗС на реформи.

Джерела свідчать, що опір - досить потужний, і в керівництві міністерства є ті, хто проти покарання будь-кого, навіть нашого "польського антигероя", який намагався обдурити і свого посла, і редакцію. Тому "Європейська правда" і далі слідкуватиме та інформуватиме про розвиток подій навколо МЗС.