20 липня Рада безпеки ООН проголосувала за програму зняття санкцій з Ірану, яка передбачає поступове скасування обмежень протягом 10 років. Влада Ірану заявила, що готова розглядати питання про відмову від ядерної програми в обмін на скасування санкцій.

Різке потепління стосунків Ірану з країнами Заходу змушує економістів та інвестиційних аналітиків переглядати свої прогнози щодо цін на нафту, а також говорити про майбутнє зростання товарообігу між Іраном та ЄС. Однак – і це головне – покращення відносин між Іраном і ЄС відкладає на невизначений час відновлення високих цін на сировинних ринках, ключовим з яких залишається ринок нафти.

Історія санкцій

Напруженість між Іраном і Західним світом почалася в 50-ті роки ХХ століття. Британці бойкотували іранські нафтопродукти після націоналізації Іраном Англо-іранської нафтової компанії, яка належала уряду Великої Британії. Перші санкції підтримали й США.

Посилення санкцій з боку США відбулося після Іранської революції 1979 року – були заморожені рахунки іранських компаній, а в 1987 році був повністю заборонений будь-який товарообмін між США та Іраном.

У 1996 році Конгрес США затвердив закон про нові санкції, за яким будь-яка компанія, яка інвестувала в нафтову енергетику Ірану понад 20 млн доларів, буде також піддана санкціям, серед яких:

• заборона на міжбанківську діяльність;
• анулювання ліцензій компаній-порушників на експорт обладнання в США;
• заборона на кредити розміром понад 10 млн доларів у американських банків;
• заборона американським компаніям інвестувати кошти в компанію-порушника;
• заборона на купівлю боргових зобов'язань американського уряду;
• заборона американським компаніям імпортувати обладнання у вказану державу.

Європейський союз офіційно приєднався до санкцій проти Ірану лише у 2010 році у зв'язку із суперечками навколо іранської ядерної програми.

Санкції ЄС посилили обмеження для Ірану у зовнішній торгівлі, фінансовій сфері, енергетичному секторі і технологіях, встановили заборону на страхування і перестрахування європейськими страховими компаніями держави Іран й іранських приватних компаній

Як і у випадку з РФ, основні санкції були спрямовані на блокування використання фінансових ринків ЄС і США для залучення капіталу (інвестицій) в Іран, а також на лімітування закупівель у Ірану енергоресурсів.

Іран – наслідки санкцій

Нинішній Іран – 19-та за розміром економіка світу, одразу після Канади, Іспанії та Туреччини. При цьому ВВП на душу населення в 2014 році становив $16,5 тис. За 2014 рік ВВП країни зріс на 1,5%, а в 2012 і 2013 рр. впав на 1,9% і 6,6% відповідно.

Як видно, епоха високих цін на нафту пройшла повз економіку Ірану, частково через те, що економіка цієї країни тривалий час перебувала під санкціями.

На тлі падіння економіки в країні спостерігалося підвищене (як для ісламських країн) безробіття: в 2014 році на рівні 10,4%.

Незважаючи на погані показники економічного зростання бюджетний дефіцит країни в 2014 році становив приблизно 0,7% ВВП. Однак інфляція в 2013 році була зафіксована на рівні 39,3%, а в 2014 році – у розмірі 15,8%.

За підсумками 2014 року профіцит торгового балансу Ірану становив $28,8 млрд, однак це не мало позитивного впливу на економіку країни. Згідно з публічними даними ЦРУ, у 2014 році понад чверть усього експорту з Ірану припадало на КНР, 11% – на Туреччину, 10,6% – на Індію, 7,3% – на Японію.

80% експортних поставок займала нафта та продукти нафтопереробки.

Незважаючи на профіцит торговельного балансу, за 2014 рік іранський реал до долара США знецінився приблизно на 40%.

У всій цій статистиці є цікаві деталі: великий профіцит торговельного балансу уживається з девальвацією; має місце більш ніж скромне співвідношення дефіциту держбюджету до ВВП на тлі підвищеної інфляції і багато іншого. Такі аномальні ситуації є наслідком тривалих санкцій проти цієї країни.

Що тепер?

Судячи з усього, санкції дуже серйозно гальмували розвиток економіки Ірану, надаючи його експорту та економіці в цілому сировинного характеру.

США і ЄС ніби законсервували на тривалий період цей величезний запас енергетичних ресурсів.

Після посилення напруженості у відносинах з Росією США і ЄС, очевидно, дійшли думки розконсервувати ці запаси. А подивитися в Ірані дійсно є на що:

• Іран – четвертий у світі за обсягами розвіданих запасів нафти – 157,3 млрд барелів (РФ тільки на 8-му місці);
• Іран – другий у світі за розвіданими запасами газу – 33,8 трлн кубометрів (РФ на першому місці з запасами 47,8 трлн кубометрів).

Зараз Іран видобуває приблизно 3,113 млн барелів нафти на день і експортує близько 1,3 млн барелів на день.

Щоб досягти обсягів видобутку, порівнянних з тією ж РФ, Ірану необхідно збільшити їх приблизно втричі. Тоді він зможе потіснити РФ на ринку нафти.

Щоб зрівнятися з РФ у видобутку газу, Ірану потрібно збільшити його видобуток у шість разів. Тому першочергове завдання, яке сьогодні стоїть перед Іраном, – залучити в країну інвестиції, які дозволять різко збільшити обсяги видобутку нафти й газу.

Нині Іран експортує близько 10 млрд кубометрів газу на рік, але якщо доводити рівень експлуатації розвіданих запасів газу навіть до російських, то обсяги експорту газу можуть зрости до 200-250 млрд кубометрів.

Це зіб'є пиху з російського "Газпрому" і назавжди диверсифікує імпорт газу до ЄС, скоротивши частку РФ на європейському ринку.

Вочевидь, ЄС і США вже виробили єдину позицію з питання рокіровки ізгоїв.

Перед очима західного світу на одній шальці терезів – іранські ісламісти, готові закопати глибше свої ядерні амбіції, а на іншій – ядерна Росія, від поставок енергоносіїв якої ЄС все ж залежить.

Судячи з тексту резолюції Радбезу ООН, а також із заяв ЄС, розконсервація Ірану відбуватиметься повільно. Але й завдання, яке стоїть перед Іраном, – наростити потужності з видобутку газу і нафти – не може бути вирішене за кілька місяців.

Обережність політиків з ЄС і США є зрозумілою: якщо до Ірану хлине грошовий потік, порівнянний з тим, який раніше йшов до РФ, то потрібні гарантії того, що Іран не почне озброюватися, наприклад, закуповуючи озброєння у тій самій Росії та КНР.

Розуміючи, що розконсервація Ірану означає для РФ втрату монополії на експорт газу до ЄС і безглуздість будівництва дорогих газопроводів в обхід України, Росія, звісно ж, почне діяти у відповідь.

Для України ці геополітичні ігри навколо Ірану мають декілька позитивних моментів.

Якщо РФ домагатиметься охолодження стосунків між Іраном і США з ЄС, то, швидше за все, це коштуватиме їй багато ресурсів.

Поява Ірану як головного експортера газу в регіоні може стати приводом для будівництва нових маршрутів газогонів, що зацікавить українські трубні заводи і, головне, – країна зможе претендувати на частину іранського газового пирога.

І це вже не кажучи про тенденції зниження нафтових цін!

Втім, не минулося і без "ложки дьогтю". Відкриття іранського ринку для компаній з ЄС, а головне – очікувана надвисока рентабельність іранських енергетичних проектів може негативно вплинути на інтерес європейських інвесторів до України.

Хоча наскільки серйозним буде останній фактор, багато в чому залежить і від України – інвестиції в українську економіку можуть бути не менш привабливі.

Автор: Віталій Шапран,

член виконкому Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА)