22 липня десять французьких парламентарів розпочали візит до Москви.

Це не стало б новиною, якби депутати не поїхали ще й до Криму, що зробило поїздку скандальною.

Французький міністр закордонних справ Лоран Фабіус заявив у середу, що "шокований" цим візитом, тому що він порушує "міжнародне право" і "може бути використаний тими, хто виправдовує російські претензії на півострів".

Насправді поїздка не тільки "може бути" використана, але й вже використана (і ще довго використовуватиметься) з пропагандистською метою.

Вже висловився франкофіл зі стажем, голова думської комісії у закордонних справах Олексій Пушков, який назвав візит "проривом", тому що, як він вірно помітив, "досі в Криму жодної офіційної парламентської делегації з країн Євросоюзу не було".

І навіть ця стримана фраза вже містить елемент пропаганди, однією з ознак якої, як відомо, є легке спотворення істини.

Бо парламентарі (хоч вони і парламентарі) не їдуть до Москву і до Криму як представники "офіційної парламентської делегації". Французький парламент не надавав їм таких повноважень.

Більш того, самі депутати у всіх коментарях у відповідь на критику підкреслюють, що їдуть як "приватні особи".

Хоча і ця заява – про "приватних осіб" – не витримує критики, зазначила в коментарі радіо RFI голова комісії з міжнародних справ Національних зборів Елізабет Гігу. Тому що 9 депутатів і один сенатор не можуть "тимчасово припинити" власні повноваження для того, щоб на кілька днів гайнути на окуповану територію.

"Так, усі вони — люди і можуть їхати, куди хочуть, — сказала Елізабет Гігу. — Але водночас це парламентарі, які представляють Францію. Вони є носіями частини французького національного суверенітету. Я вже не кажу про те, що це заважає французькій дипломатії в її зусиллях, спільно з іншими країнами, з врегулювання української кризи".

"Цей візит, безумовно, буде використаний з політичною пропагандистською метою", — зазначила Гігу.

Для пропаганди у спеціально навчених ЗМІ є кілька козирів:

1) поїхала "парламентська делегація";

2) поїхали парламентарі,  які "представляють дві головні французькі партії";

3) "поїхав соціаліст" (Францією, як відомо, зараз правлять соціалісти), так ще й внучатий племінник Франсуа Міттерана.

І ніхто не стане пояснювати багатомільйонній телеаудиторії, що:

3) єдиний "соціаліст" рік тому вийшов зі складу Партії соціалістів, а отже,

2) представників правлячої партії в складі делегації немає.

Ну і, зрештою, важливо підкреслити, що поїздка десяти парламентарів, які мають давній досвід співпраці з російською владою (а про це детально далі), не є ознакою того, що французька влада (або навіть "Європа", як сказав Пушков) розділилася щодо питання Криму або війни в Україні.

Не розділилася не лише "французька влада", а й навіть французькі сенатори (348 осіб) і депутати (577).

А десять друзів російської влади представляють не думку "розділеного" французького парламенту, а швидше, статистичну похибку.

(Від редакції: тим більше – з урахуванням того, що двоє депутатів, які планували потрапити до Криму, після бесіди з МЗС своєї країни відмовилися від цих намірів.)

Хто приїхав і чому?

Поїздку членів французького парламенту організувала асоціація "Франко-російський діалог". Ця організація існує з 2004 року і проводить франко-російські політичні, економічні та культурні заходи на території двох країн.

Найцікавіша постать у делегації – депутат Тьєррі Маріані, котрий очолює ту саму асоціацію "Франко-російський діалог" спільно з главою РЖД Володимиром Якуніним.

Маріані – особливий член парламенту. Він обраний французами, що проживають за кордоном,

точніше – в країнах Східної Європи, Росії, Азії та Океанії.

Маріані – один з важковаговиків партії "Республіканці", очолюваної Саркозі. У Національних зборах очолює найбільш праве крило цієї правої партії – La Droite populaire ("Народні праві").

Ще він – колишній міністр транспорту Франції (2010-2012).

Одружений з "росіянкою" (за іншою версією – з громадянкою Казахстану), яка в 2007 році, коли Саркозі вперше йшов на вибори, робила російську версію його сайту.

Маріані називають лобістом французьких компаній на території країн колишнього СРСР. Джерело "Нової газети" назвало його ще й неформальним "міністром у справах Росії" в рамках партії Саркозі.

Депутат, до речі, брав участь у всіх трьох поїздках делегацій французьких парламентарів до Росії, які відбулися з моменту початку війни в Україні.

У 2002 році великий скандал спричинив візит Маріані до Саддама Хусейна.

В лютому 2015 року очолюваний ним рух La Droite populaire привітав поїздку чотирьох французьких депутатів в Сирію на запрошення Башара Асада.

Цікаво, що кілька років тому він був головою групи дружби Франції з Україною в Національній асамблеї. А також з Казахстаном. Неодноразово їздив "спостерігати" за виборами в Азербайджані (де заявляв, що "став свідком великого розвитку і прогресу").

Тьєррі Маріані добре знайомий з "православним підприємцем" Костянтином Малофєєвим. У вересні 2014-го депутат брав участь в організованому ним форумі "Велика сім'я і майбутнє людства", в листопаді газета "Ведомости" повідомила про те, що ділові інтереси Малофєєва і Маріані перетинаються.

Напередодні вильоту з Франції він заявив, що "повернення Криму" врятувало півострів від долі Донбасу.

Інших учасників візиту теж варто "знати в обличчя".

Був на тому вересневому форумі в Москві і сенатор від Парижа Ів Поццо ді Борго, який називає себе нащадком знаменитого посла, генерала і радника російського царя Олександра II.

Газета "Ліберасьон", яка публікувала у вересні досьє на "мережу Путіна у Франції", зарахувала сенатора до "батальйону наївних" (туди ж потрапив і актор Жерар Депардьє).

У червні, після шпигунського скандалу, під час якого з'ясувалося, що американці прослуховували французьких президентів і влаштували у будівлі посольства в Парижі шпигунську студію, сенатор заявив, що якби Франція себе поважала, вона б зруйнувала посольство США.

Сенатор неодноразово закликав США "припинити втручатися" у внутрішні справи України.

Ніколя Дюїк – ще один депутат, що належить до найбільш правого крила партії Саркозі.

Учасник усіх трьох поїздок до Росії. Психіатр. У 2012 році заявляв у парламенті, що тероризм і одностатеві сім'ї пов'язані. В 2015-му – про те, що боротьба з палінням штовхає людей до джихадизму.

Стверджував, що Україна глибоко "травматизована і розділена", тому не треба підтримувати її "фасадну єдність".

кадр з телеефіру

Жак Міар – ще один депутат з партії Саркозі і один з творців найбільш правого її крила. Мер заможного паризького передмістя Мезон-Лаффіт.

Називає гомосексуальність збоченням, а гомосексуалістів – людьми, які нічого не привносять до суспільства. Прихильник відновлення смертної кари.

У 2009 році закликав "націоналізувати інтернет", щоб "контролювати його, як китайці".

У серпні 2014 року заявляв, що український конфлікт – "суто регіональна проблема", яка "є наслідком розпаду СРСР і всього того, що відбулося перед цим, а саме: коли під час Другої світової війни багато українців виступали за нацистів". А санкції проти Москви, на його думку, перетворюють "регіональний конфлікт на міжнародний".

Закликав Європу визнати Крим російським, лише попередити Росію, що з іншими частинами України "краще такого не робити".

У лютому 2015 року був одним з чотирьох учасників скандальної поїздки до Башара Асада.

Клод Гоасген – депутат, мер буржуазного 16-го округу Парижа, в якому живе у тому числі й велика кількість заможних росіян. Кавалер ордена Почесного легіону.

Учасник усіх трьох поїздок до Росії. Підтримав анексію Криму, називав події на Майдані державним переворотом. Заявляв, що відмова Франції від постачання "Містралів" підриває її авторитет і що Франція "втомилася від санкцій".

Прихильник ідеї "французького Алжиру". Прем'єр-міністр Вальс закидав Гоасгену зв'язки з ультраправими.

У вересні в мерії 16-го округу асоціація "Франко-російський діалог" організовує захід "Так! Тиждень Росії" за участю глави РЖД Володимира Якуніна та депутата Гоасгена.

Жером Ламбер – у 2014 році вийшов з правлячої Партії соціалістів, щоб приєднатися до радикальних лівих.

У 2012 році вимагав конфіскації майна Жерара Депардьє після того, як той вирішив залишити Францію заради Бельгії, де нижчі податки. Противник закону про "шлюб для всіх".

Внучатий небіж Франсуа Міттерана, кузен колишнього міністра культури Фредеріка Міттерана.

Яннік Моро – депутат Вандеї, належить до партії Саркозі.

Очоливши місто Олонн-сюр-Мер, замінив на будівлі мерії прапор ЄС на прапор провінції Вандея.

Прихильник ультраконсервативного руху Manif pour tous, який виступає за "традиційні сімейні цінності", проти одностатевих шлюбів тощо. В парламенті голосував проти "фундаментального права жінки на штучне переривання вагітності".

Патріс Вершер – депутат від партії Саркозі.

Брав участь у всіх трьох поїздках до Росії.

Жодних публічних заяв про Росію не робив ані в Москві, ані у Франції. Принаймні, ми їх не виявили. Найбільш скромний і мовчазний прихильник Росії.

Марі-Крістін Даллоз – депутат від партії Саркозі.

Французькі ЗМІ звинувачували пані Даллоз у тому, що вона входила до депутатського клубу, який фінансувала одна фармацевтична корпорація.

Совер Гандольфі-Шеїт – депутат партії Саркозі від Корсики.

За даними ЗМІ, належав до одного з Даллоз депутатського клубу, який спонсорувала фармацевтична корпорація. У вересні 2010-го був засуждений на 6 місяців умовно за те, що вдарив страховика.

Епізод стався в будівлі мерії Бігульї (Корсика), чиїм мером засуджений був з 1976 року.

Саме така група ближчим часом має відвідати Крим з метою, яка наразі очевидна, мабуть, для всіх.

Переклад тексту з сайту "Нової газети" (з незначними редакційними скороченнями)

Ілюстрації додані "Європейською правдою"

Автор:

Юрій Сафронов, "Новая газета"