Швейцарія має честь бути благополучною сусідкою Європейського союзу. Однак, як показала практика, це не завжди добре для підтримки економічного тонусу.

Від початку року швейцарський франк вкотре за п'ять років почав відчувати жахливу тенденцію до ревальвації - як до долара США, так і до євро.

Короткострокові облігації уряду Швейцарії на ринку торгувалися з негативною прибутковістю, а Швейцарський національний банк (ШНБ) підтримував ключову відсоткову ставку на негативному рівні.

Ще на початку 2015 року монетарна влада Швейцарії оголосили про те, що дефляція їхній країні у найближчі кілька років гарантована.

Всі ці симптоми досить небезпечні для економіки. Але що їх спричинило?

Валютні танці на кризах

Майже кожен раз, коли у світі спалахує криза, інвестори повертаються до теми Швейцарії як "тихої гавані".

За останні 5 років швейцарський франк кілька разів демонстрував екстремально високий курс до долара США. Останнє значне зростання курсу франка до долара США в січні 2015 навіть на п'ятирічних графіках виглядало вражаюче.

Тоді буквально за тиждень курс долара до франка впав з 1,01 до 0,85 франка за долар, а потім до березня 2015 повернувся до свого значення 1,005.

Ще цікавішою виглядає ситуація на ринку франк-євро.

Пік падіння євро до швейцарського франка припадав на серпень 2011 року, тоді курс впав до 1,1 франка за євро. До жовтня курс повернувся до позначки 1,20 і відтоді й аж до січня 2015 року перебував у коридорі 1,20-1,22 франка за євро. У січні 2015 курс євро до франка впав до позначки 0,9941 франка за євро, після чого й до сьогодні не виходив з коридору 1,01-1,07 франка за 1 євро.

Як вже зазначалося, основний пік девальвації євро до долара США припадав на початок 2015 року, і саме цей період дуже болісно переживала економіка Швейцарії.

Фінансова близькість до США і одночасно наявність експортно-імпортної залежності реального сектора економіки країни від ЄС призвели до того, що Швейцарський нацбанк не міг девальвувати франк до долара такими ж темпами, як йшла девальвація євро до долара.

Парадокс полягав ще й у тому, що з погіршенням ситуації в єврозоні ідея "сховати капітал" у швейцарських франках для європейців із зони євро видавалася дуже привабливою.

Така привабливість поексплуатувати нейтральну країну з власною валютою і послужила в 2015 році одним з основних факторів, який розбалансував ринок Швейцарії і підвів його під ризик дефляції.

Ефект колосальної різниці в масштабах

Якщо придивитися до фундаментальної статистики, то швейцарська економіка має всі ознаки сателіта ЄС.

За купівельною спроможністю ВВП Швейцарії оцінювався в 2014 році в сумі $448 млрд. На тлі $17,1 трлн ВВП ЄС це було зовсім небагато.

Швейцарія була залежна від експорту. У 2014 році співвідношення між експортом і ВВП Швейцарії становило близько 50%. Приблизно 50% експорту з Швейцарії йшло в країни ЄС, 12% - у США, 4,1% - в Китай.

Зміцнення франка до євро негативно позначиться на обсягах експорту Швейцарії в країни зони обігу євро і, можливо, негативно вплине на темпи зростання ВВП вже в 2016 році.

Однак останній факт не зменшує привабливість швейцарського франка для інвесторів із зони обігу євро, і цьому багато в чому сприяла девальвація євро до франка.

Другою причиною привабливості франка стає накопичений дефляційний потенціал. Парадокс, але якщо порівнювати ВВП за купівельною спроможністю з еталоном США, то за 2014 рік ВВП Швейцарії становив $448 млрд, тоді як номінальний ВВП цієї країни становив $679 млрд.

Тобто, якщо говорити дуже узагальнено, то порівняно з США рівень цін у Швейцарії був у 1,52 рази вищий. З урахуванням залученості Швейцарії у глобальний ринок різниця у цінах чинитиме тиск і при кожному "зручному випадку" підвищуватиме ризик дефляції.

Сама ж по собі дефляція досить підступна, оскільки не дає можливості забезпечувати повну зайнятість населення.

У підсумку здорова фінансова система країни зі співвідношенням держборгу до ВВП на рівні 34%, безробіттям у 3,2% та часткою населення за межею бідності в 7,6% опинилася під загрозою розбалансування.

Девальвація євро до франка призвела до дивних симптомів на ринку облігацій уряду Швейцарії. Так, прибутковість десятирічних облігацій уряду Швейцарії за 2015 рік п'ять разів заходила в негативну зону.

Образно кажучи, інвестори були готові доплатити уряду Швейцарії за право розміщувати ресурси в його облігації.

З позиції інвесторів із зони обігу євро тут не було нічого аномального: розміщуючи ресурси в активи, номіновані у франках, вони вигравали від ревальвації франка до євро.

У банківському секторі ситуація виглядала ще гіршою. Ключові ставки ШНБ трималися на рівні (-0,25) - (-1,25%).

Ефект негативних ставок вже перекинувся і на міжбанк: LIBOR у франках з середини грудня 2014 року не залишала негативну зону і на кінець липня 2015 закріпилася на рівні -0,74%.

В таких умовах Швейцарському нацбанку доводилося вдаватися до нестандартних рецептів, щоб оживити економіку, яка перебуває під загрозою дефляції.

Однак рецепти ШНБ поки що не працюють: ані негативні відсоткові ставки на міжбанку, ані негативні ключові відсоткові ставки ШНБ, ані навіть негативна дохідність на ринку довгострокових облігацій уряду Швейцарії не допомагають девальвувати швейцарський франк до євро і долара США.

Курс франка до євро і долара, на думку ШНБ, залишається занадто переоціненим.

Парадоксальні висновки для України

Україна поки що будує свою економічну модель на підставі політичної Угоди про асоціацію, яке не передбачає в найближчі 10 чи навіть 20 років вступу до зони обігу євро.

Дедалі частіше лунають заклики скорочувати експорт та імпорт з РФ і збільшувати з ЄС.

Досвід Швейцарії показує, що близькість та залежність від ринків ЄС можуть не тільки створювати проблеми монетарного масштабу, а й розбалансувати реальний сектор, заснований навіть на найстабільнішій економічній моделі.

Завдання центрального банку країни - забезпечення повної зайнятості ресурсів, включно з населенням, і безперебійного обслуговування реального сектору фінансовою системою. Виконувати ці завдання простіше, коли експорт та імпорт диверсифіковані, а фінансовий ринок країни має певний імунітет до дій іноземних інвесторів.

Дивлячись зараз на Швейцарію, варто зробити два висновки для України:

1. Поряд зі стимулюванням українського експорту до ЄС необхідно шукати можливості нарощування обсягів експорту до країн Близького Сходу, Африки та Азії.

У довгостроковій перспективі залежність від ЄС може бути такою ж болючою, як і від РФ, тільки симптоми цієї залежності будуть іншими.

2. Не слід відкривати повний доступ до фінансової системи України для європейських інвесторів. Зростання залежності від європейських банків, звісно, стабілізує банківську систему, але її десуверенізація може мати тяжкі наслідки, якщо центр прийняття рішень у банківській системі країни зміститься до Брюсселя, Парижа або Лондона.

Аномалії на ринку урядових бондів Швейцарії показують, що може статися, коли невелика, але приваблива економіка стикається з натовпом інвесторів, переляканих девальвацією євро.

Незважаючи на те, що навіть до 2016 року швейцарська економіка навряд чи вийде з зони благополуччя, на поточний момент політика ЄЦБ вже завдала багато головного болю ШНБ.

Хоча швейцарці з цього приводу не сумують.

Так, в одному зі своїх останніх виступів голова ради керуючих ШНБ Томас Йордан зло пожартував, назвавши свою доповідь "Швейцарська економіка в ослабленому світі", ніби з натяком на те, що причини поточної ситуації лежать далеко за межами його країни.

Автор: Віталій Шапран,

член виконкому

Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА)