"Європейська правда" публікує ще одну (хочемо вірити, що завершальну) редакційну статтю за мотивами розслідування про українських дипломатів, які часом ігнорують потреби українських експортерів.

Ми вже писали, що наша публікація здійняла справжню бурю в МЗС – дипвідомству нелегко побороти усталений принцип "своїх не караємо". В центральному апараті МЗС виявилося чимало тих, хто пропонував "дочекатись, доки стихне" і як максимум – оголосити догану комусь із антигероїв публікації.

За нашими даними, сталося інакше – принаймні один з фігурантів чорного списку був звільнений, в консульстві в Бонні також сталися зміни.

Та головне не це.

Ключове те, що в МЗС готуються до системних змін.

Зокрема, до зміни принципів роботи дипппредставництв з українськими експортерами. І дуже вчасно, адже  

дипвідомство потрапило відразу під дві хвилі – суттєво зросло число запитів бізнесу і розпочався тролінг міністерства з боку незадоволених співробітників.

То ж нині - кращий час щоб розрубати вузол, який нарощували роками.

Тролі з Михайлівської площі

Про атаку ботів на МЗС "Європейська правда" дізналася з власної поштової скриньки – один з авторів, що назвався Олександром Григорьєвим,  додав редакцію у копію до свого листування з МЗС, де він представився виробником кролячого хутра та попросив "підібрати йому закордонних покупців" – не навівши при цьому жодних деталей, навіть назви своєї компанії.

А коли ми розпочали переписку з "власником кролів", то з’ясували, що той непогано володіє дипломатичним сленгом :)

Дипломат (а ми не маємо сумніву, що йдеться саме про представника МЗС), який "тролив" власне відомство, продовжив надсилати листи до МЗС з копією на ЄвроПравду, наполягаючи, що міністерство повинно "відповісти по суті" та знайти для нього бізнес-партнерів, навіть без уточнення змісту запиту.

"Кролівник" став не єдиним дипломатом, що вирішив додати навантаження своїм колегам.

"Колеги з МЗС зізнаються, що після публікації ЄвроПравди здійнялася справжня хвиля запитів і незрозуміло, чи всі вони правдиві. Та головне – ще не існує системи, яка дозволяє ідентифікувати ’фейкові’ звернення", - розповіла Іванна Климпуш-Цинцадзе, перший заступник голови комітету ВР у закордонних справах.

В МЗС нашому виданню підтвердили, що протягом останнього місяця кількість запитів до міністерства та до посольств зросла вдвічі, а деякі дипустанови взагалі зіткнулися зі справжньою навалою звернень.

Так, посольство в США раніше надходило 1-3 запити на тиждень, тепер – 2-4 листи на день. У Франції та Сербії кількість "звернень бізнесу про допомогу" зросла в 3-5 разів.

Складається враження, що хтось з представників дипкорпусу, не задоволених тим, що дипвідомство "змушують" допомагати експортерам, вирішив довести ситуацію до абсурду, аби лише нововведення не прижилися.

Та проблема – не лише у фейкових запитах.

На жаль, реальні звернення бізнесу – яких теж стало значно більше – так само викликають здивування.

 
"Англійську не знаю, вебсайту не маю.
Знайдіть мені покупців"

Цитата, що винесена в заголовок цього розділу – не жарт, а реальність.

Ніби й очевидно, що компанія, яка має намір знайти партнера за Заході, просто зобов’язана мати вебсайт. І не лише українською, але також англійською (або мовою тієї країни, де хоче працювати). Але на практиці – повно запитів від виробників, які взагалі не представлені в мережі.

Наприклад, редакція має в розпорядженні лист від реально існуючого виробника меду з Київської області. Компанія, що не має сайту і яка навіть українською написала до МЗС вкрай плутаний лист та не змогла сформулювати, чого саме вона хоче, водночас, бобмардує посольства і центральний апарат МЗС  проханнями про абстрактну "допомогу у виході на міжнародні ринки".

"Поширені випадки, коли компанії у зверненні пишуть: "готові експортувати продукцію, знайдіть партнерів". Але коли у відповідь посольство направляє листи з проханням уточнити запит та надати конкретні комерційні пропозиції, листування на цьому закінчується", - розповів "Європейській правді" Олексій Макєєв, політичний директор МЗС.

Окрема проблема (і вона, як стверджують дипломати, не нова, такі прохання надходили й раніше) – це запити від реальних компаній, які хотіли б перетворити дипустанови на свої закордонні філії, доручивши дипломатам вести бізнес замість них.

"Пошук конкретних партнерів не може бути вимогою бізнесу до посольства. Дипломати не повинні шукати та встановлювати бізнес-зв’язки для  конкретної компанії", - переконана Іванна Клімпуш-Цинцадзе.

Колишній консул України в Стамбулі Богдан Яременко, який є засновником "Майдану закордонних справ", каже, що однією з причин є несистемність економічної дипломатії в державі – принципи та підходи держави в цій сфері постійно змінювалися.

"Свого часу ми говорили про економізацію зовнішньої торгівлі, тобто займалися зовнішньою торгівлею. Іноді – боролися з корупцією (тобто обмежували залученість дипломатії до бізнес-питань). А іноді – і те, і те робили одночасно", - розповідає Яременко.

Однак провести межу між "допустимою" і "недопустимою" допомогою – вкрай складно.

"Немає відповіді на це питання в законодавстві, немає навіть єдиної практики в різних державах.

Хтось вважає, що як отримав запит – треба кидати всі і починати шукати бізнес-партнерів. Особливо це було популярним в період раннього Януковича.  Водночас в більшості держав дипломатія є провідником системних інтересів бізнесу – тобто, коли є системні проблеми, то їх потрібно вирішувати", - каже Богдан Яременко.

Ще одне питання, щодо якого  немає згоди – чи всі підприємства можуть рівною мірою розраховувати на допомогу дипломатів.

"Європейська правда" дотримується думки, що всі підприємці є рівними у правах; більше того, малому бізнесу підтримка потрібна частіше, аніж великим компаніям, які мають міжнародні відділи. Але і в системі МЗС, і поза ним нам доводилося чути іншу думку.

"В МЗС повинні сформулювати критерії, коли допомога може бути надана", – вважає Іванна Клімпуш-Цинцадзе.

"Має бути чітко сформульований запит. Бізнес повинен мати позитивну історію на українському ринку. Звісно, є питання, як це визначати; можливо, критерієм має бути членство у бізнес-асоціаціях", – пропонує вона.

Вихід з піке

Хай там як, ситуація, що склалася у відносинах дипломатії і бізнесу, має бути розв’язана. При чому – якнайшвидше. Бо експортери (а тим більше – малі та середні компанії) справді потребують допомоги; водночас, неприпустимо, щоб  МЗС "завалився" під навалою сумнівних звернень.

Як з’ясувалося, в дипслужбі є "історія успіху"  в цій царині. Місія України при Євросоюзі (яку донедавна очолював Костянтин Єлісєєв) ще у минулому році запустила програму допомоги українським експортерам.

"До нас прийшов запит від невеликого виробника перепелиних яєць, який питав про норми ЄС, про вимоги до експортерів. Ми спершу сказали, що ми не фахівці у цій сфері  і порадили звертатися до Держфітослужби.

Але ті підприємці у відповідь дорікнули: мовляв, ну от, якщо ви в Брюсселі не можете розібратися, то що говорити про нас – тут, в Царичанці.

Ми допомогли їм та вирішили, що таких "царичанських компаній", яким потрібна допомога, насправді може бути багато. І навіть посилання на регламенти ЄС по їх продукції – корисні для них", - розповів "Європейській правді" Євген Пікалов, другий секретар представництва України при ЄС. Європейська правда вже повідомляла, що в Брюсселі відкрили центр підтримки українських експортерів і відтоді - готові надавати консультації електронною поштою, і не лише.

За його словами, тепер доводиться допомагати українськими компаніям (переважно невеликим, але часом за консультацією звертаються і великі корпорації) розібратися з тарифним чи нетарифним регулюванням ЄС, проаналізувати поточні обсяги торгівлі тим чи іншим товаром, зорієнтувати щодо існуючих інструментів фінансової підтримки ЄС, доступних для українського бізнесу.

"Важливим  також є опрацювання запитів  про тематичні заходи (виставки) у відповідному секторі", - додає він.

Та найголовніше – в представництві України в Брюсселі вже мають "алгоритм відсіювання" неправдивих запитів. І він реально працює.

Так, "Європейська равда", коли готувала своє початкове розслідування, не змогла надіслати звернення до Брюсселю, бо дані, які просить посольство, може надати лише реально існуюча компанія.

Цей досвід  в Києві  обіцяють поширити на всі дипустанови.

"Зараз всі чекають від МЗС алгоритму дій, який дозволяв би відсіювати неприйнятні запити. Низка ключових посольств готові запропонувати алгоритми, виходячи з власного досвіду.
Як перший крок, ми вже створили створили запитальник для бізнесменів, який ми одразу просимо їх заповнити", - розповів політичний директор МЗС Олексій Макєєв.

"Європейська правда" бачила проект опитувальних листів, які МЗС та посольства відтепер будуть надсилати для заповнення всім бізнесам, які запитуватимуть про допомогу дипвідомства. В ньому – не лише стандартні анкетні дані і інформація про англомовних контактних осіб, але й специфічні дані про товар.

Приміром, класифікація товару, що очікується експортувати, за міжнародним кодифікатором HCDCS, наявні сертифікати якості, тощо.

Для того, хто справді готовий експортувати, ці дані – не проблема. Навіть для малого бізнесу.

А той, хто лише замислюється про експорт, має зрозуміти, що це – складніше, ніж повезти товар на базар у сусідню область.

Межі допустимого

Водночас, навіть за нового порядку (сподіваємося, що процес не зупиниться і запрацює на практиці!) лишаються незрозумілими межі допомоги, яку держава може надати експортерам.

Посольства точно не отримають повної та категоричної заборони на практичну (а не лише консультативну) допомогу бізнесу. Адже системоутворюючі підприємства (припустимо, "Антонов", "Турбоатом" або заводи оборонки) за визначенням повинні користуватися підтримкою дипкорпусу – надто великі контракти вони можуть принести.

На думку Іванни Клімпуш-Цинцадзе, "правильний" шлях – радикальне збільшення допомоги експортерам, але він вимагає принаймні збільшити штат диппредставництв.

"Зараз у посольств дуже обмежені можливості.

Потрібно змінювати і бюджет МЗС, змінювати системи, і надсилати додаткових людей в посольства, тоді ми зможемо забезпечити гідний захист нашого виробника. Тоді можна буде "брати за руку" експортера і допомагати йому так, як часом інші посольства допомагають іноземним компаніям в Україні", - каже народний депутат.

Та за нинішньої звички Мінфіну економити "на сирниках" навіть за рахунок шкоди економіці, сподівань на це не багато.

Тому в кожному конкретному випадку, найшвидше, рішення ухвалюватиме посольство.

Саме так нині діє місія при ЄС: там попереджають, що не зобов’язані "шукати партнера", але часом можуть визнати прохання обґрунтованим.

"Ми не є комерційними агентами, які повною мірою володіють специфікою бізнесу в тому чи іншому секторі, та не можемо робити бізнес замість компаній.

В Європі існує ціла індустрія відповідних послуг, що надаються галузевими професіоналами. Водночас в залежності від запиту ми можемо надати перелік деяких європейських компаній, активних у секторі зацікавленості, з якими далі українські експортери мають контактувати вже самостійно", - розповіли "Європейській правді" в диппредставництві.

Хоча на практиці – виходячи з нашого попереднього розслідування – це означатиме, що деякі посольства працюватимуть в повну силу, допомагаючи українцям вийти на ринок Євросоюзу. А в деяких – вважатимуть за краще "відфутболити" бізнесменів, які  просять забагато.

"Європейська правда" слідкуватиме за розвитком ситуації у цій сфері.

Ми також готові надати представникам МЗС право на відповідь та роз’яснення на сторінках нашого видання нового порядку взаємодії потенційних та чинних експортерів з дипломатичними місіями України.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор Європейської правди